53. Експрес-аналіз фінансового стану підприємства

Метою такого аналізу є наочна і проста оцінка фінансового стану та динаміки розвитку суб'єкта господарювання. У процесі аналізу можна запропонувати розрахунок різних показників і доповнити його методами, які базуються на досвіді і кваліфікації спеціаліста.

Експрес-аналіз доцільно виконувати у три етапи: підготовчий етап, попередній огляд бухгалтерської звітності, економічне читання та аналіз звітності.

Мета першого етапу - прийняти рішення про доцільність аналізу фінансової звітності і переконатися в її готовності до читання. Перше завдання вирішується шляхом ознайомлення з аудиторським висновком. Є два основні типи аудиторських висновків: стандартний і нестандартний. Перший являє собою підготовлений у досить уніфікованому і короткому викладі документ, який містить позитивну оцінку аудитора (аудиторської фірми) про достовірність поданої у звіті інформації та її відповідності чинним нормативним документам.

Мета другого етапу - ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу. Це потрібно для того, щоб оцінити умови роботи у звітному періоді, визначити тенденції основних показників діяльності, а також якісні зміни в майновому і фінансовому стані суб'єкта господарювання. Складаючи перше уявлення про динаміку наведених у звітності і пояснювальній записці даних, слід звертати увагу на алгоритми розрахунку основних показників. Оскільки розрахунок деяких аналітичних показників (наприклад рентабельність, дохід на акцію, частка власних оборотних коштів тощо) може супроводжуватися свідомим чи неусвідомленим різночитанням, багато західних фірм наводять у відповідному розділі річного звіту алгоритми для деяких показників.

Третій етап - основний в експрес-аналізі; його мета - узагальнена оцінка результатів господарської діяльності і фінансового стану об'єкта. Такий аналіз проводиться з тим чи іншим ступенем деталізації в інтересах різних користувачів.

Одним з основних елементів експрес-аналізу є вміння працювати з річним звітом і фінансовою звітністю. Зокрема, фінансовий менеджер, якому часто доводиться брати участь у процесі укладення контрактів із потенційними контрагентами, повинен чітко уявляти структуру звіту, зміст його розділів.

54.Фінансова стійкість - це певний стан рахунків підприємства, постійну платоспроможність. Знання оптимальних меж зміни джерел засобів для покриття вкладення капіталу в основні фонди або виробничі запаси дозволяє накопичувати такі потоки господарських операцій, які ведуть до покращення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.

Виділяють чотири типа фінансової стійкості:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану, якщо запаси (з) менше суми власного оборотного капіталу (Вк. об.) і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності (Кр. т-м. ц.)

3<Вк.об. +Крт.м. ц.

а коефіцієнт забезпечення запасів і затрат джерел коштів Кз.з більше одиниці

Вк.об. + Крт.м.ц.

Кзз =------------------------- > 1

З

Вона характеризується нерівністю

33 < ВОК,

де 33 — загальні запаси; ВОК — власні оборотні кошти.

Це співвідношення показує, що всі запаси повністю по­криваються власними оборотними коштами, тобто підприєм­ство не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація трапляється вкрай рідко і, як правило, її не можна розгляда­ти як позитивну, адже за цих умов адміністрація не має мож­ливості використати зовнішні джерела коштів для фінансу­вання основної діяльності. Нормальним вважають стан під­приємства, коли частка власних оборотних коштів є трохи вищою за 50 %.

2. Нормальна стійкість, при якій гарантується платоспроможність підприємства, якщо

З=Вк. об. +Кр. т. м. ц.

Вк.об. + Кр.т.м.ц.

Кзз =------------------------- = 1

З

Характеризується не­рівністю

ВОК < 33 < ДФЗ,

де ДФЗ — джерела формування запасів. Вони визначаються за формулою

ДФЗ = ВОК + Позики банку і позики, що використовують­ся для покриття запасів + Розрахунки з кредиторами за товарними операціями = Підсумок розділу І пасиву балансу + Довгострокові кредити + Довгострокові позики -- Підсумок розділу І активу балансу.

Для покриття запасів використовують як власні, так і за­лучені джерела коштів.

3. Нестійкій фінансовий стан, при якому порушається платіжний баланс, але зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов'язань за рахунок притягнення тимчасових вільних джерел коштів (Кт) в оборот підприємства (резервного фонду, фонду накопичення і споживання), кредитів банку на тимчасове поповнення оборотних засобів, перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською.

3=Вк. об. +Крт.м. ц. +Кт

Вк.об. + Кр.тп.м.ц. + Кт

Кзз =---------------------------------------= 1

з

При цьому фінансова нестійкість вважається допустимою, якщо виконуються наступні умови:

- виробничі запаси плюс готова продукція рівні або перевищують суму короткострокових коштів, які приймають участь в формуванні запасів;

- незавершене виробництво плюс витрати майбутніх періодів рівні або менше суми власного оборотного капіталу. Якщо ці умови не виконуються, то має місце погіршення фінансового стану.

4. Критичний фінансовий стан (підприємство знаходиться на грані банкрутства), при цьому:

3>Вк. об. +Крт.м. ц. +Кт

Вк.об. + Кр.т.м.ц. + Кт

Кзз = ----------------------------------< 1

з

Характеризується поперед­ньою нерівністю, до якої додається наявність у підприєм­ства не погашених у строк кредитів і позик, а також про­строченої кредиторської і дебіторської заборгованості. Така ситуація означає, що підприємство не може вчасно розрахуватися зі своїми кредиторами. За умов ринкової економіки при неодноразовому повторенні такого стану підприєм­ство вважається збанкрутілим.

Рівновага платіжного балансу забезпечується за рахунок прострочених виплат по оплаті праці, займу банку, бюджету, розрахунків з постачальниками.

Наявність власного оборотного капіталу і його зміни мають велике значення в забезпеченні фінансової стійкості підприємства.

Показники фінансової стійкості характеризують ступінь захищеності інвесторів і кредиторів.