3.Стратегія поведінки в конфліктній си­туації

Сполучення цих параметрів дає п'ять тактик поведінки:

Якого стилю поведінки слід дотримуватись в конфліктній ситуації?

Коли люди потрапляють у конфліктну ситуацію, одним із важливих мотивів є стратегія їх поведінки. Ця стратегія визначається двома параметрами:

1. наступальність,

2. кооперативність.

Перший — це наполегливість у реалізації власних інтересів, другий — здатність враховувати інтереси іншого.

Американські психологи, автори нового підходу до теорії конфліктів К.Томас і Р.Пілменн виділили п’ять ступенів поведінки в конфліктних ситуаціях, котрі є загальновизнаними.

1. Конкуренція чи суперництво (відкрита боротьба за свої інтереси, вперте відстоювання своєї позиції, примушування інших людей приймати свій варіант рішення)

2. Ухилення або ігнорування конфлікту (намагання вийти з конфлікту, «втекти від проблеми» (відповідальності), не усуваючи його або добиваючись відстрочки)

3. Пристосування (зміна своєї позиції, пасивний стан поведінки, пом’якшення протиріч, поступаючись інколи своїми інтересами)

4. Співробітництво (сумісна праця над рішенням, задовольняючим інтереси всіх сторін).

5. Компроміс (усунення протиріч через взаємні уступки).

Хоч співробітництво є найбільш прийнятим, засобом вирішення конфлікту, та в деяких ситуаціях може не знайтися достатньо сил і часу, або інтереси будуть виключати один одного, коли протиріччя знаходяться не в цілях, а в методах, у такому випадку найкращим чином зможе допомогти якраз компроміс.

"Який же з стилів найдоцільніший"? К.Томас з цього приводу пише: "Кожна людина в ідеалі повинна володіти всіма стилями. Справа в тому, що для різних ситуацій застосовуються різні стилі поведінки".

В яких же умовах краще спрацьовує кожний із стилів? Перерахуємо деякі ситуації:

Стиль конкуренції, суперництва: (висока наступальність і слабка кооперативність) — прагнення наполягти на своєму шляхом відкритої боротьби, застосування примусу та інших засобів тиску;

Цю тактику рекомендується застосовувати у ситуаціях коли:

- необхідні швидкі і рішучі заходи на випадок непередбачених і небезпечних ситуацій;

- при впевненості керівника у своїй правоті;

- при взаємодії з підлеглими, що віддають перевагу авторитарному стилю;

-вихід надзвичайно важливий для Вас, ви робите ставку на своє рішення,;

-ви володієте достатнім авторитетом, почуваєте, що іншого не дано.

Стиль ухилення:'(висока наступальність і слабка кооперативність) — прагнення наполягти на своєму шляхом відкритої боротьби, застосування примусу та інших засобів тиску;

Цю тактику рекомендується застосовувати у ситуаціях коли:

• необхідний час, щоб запанував спокій і створення умов для тверезої оцінки ситуації;

• вивчення причин конфлікту і пошук додаткової інформації — віддається перевага перед негайним прийняттям рішення;

• підлеглі самі можуть усунути конфлікт;

• ви впевнені, що не можете і не хочете усунути конфлікт;

• обговорення ситуації може погіршити ситуацію.

Стиль пристосування: (слабка наступальність і висока кооперативність) — орієнтованість на повне задоволення вимог партнера;

Цю тактику рекомендується застосовувати у ситуаціях коли:

• важливіше зберегти мир і добрі стосунки з отосуючими предмет суперечності більш істотний для опонента, чим для вас;

• необхідно визнати свою неправоту;

• вас не дуже хвилює те, що сталося;

• не має достатньої влади для перемоги

• ви розумієте, що, відмовившись від частини своїх інтересів зараз, ви зможете знайти спосіб вирішити свої проблеми іншим шляхом (непрямо)

Стиль співробітництва: (слабка наступальність і слабка кооперативність) — прагнення вийти з ситуації, не поступаючись, але й не наполягаючи на своєму, утримуючись від суперечок, від викладення своєї позиції, уникаючи відповідальності за прийняте рішення;

Цю тактику рекомендується застосовувати у ситуаціях коли:

• ви не маєте можливість прямо протистояти більш сильній і агресивній стороні

• не можете чи не бажаєте вирішити конфлікт на свою користь

• необхідна інтеграція протилежних думок і зближення співробітників;

• є час попрацювати над проблемою, є бажання поставити на обговорення деякі ідеї.

• важкий день чи період і вирішення проблеми може принести Вам додаткові неприємності

Стиль компромісу: (середні значення наступальності і кооперативності) — прагнення врегулювати розбіжності, поступа­ючись у чомусь в обмін на поступки іншої сторони, прийняття «середніх» рішень, що задовольняють обидві сторо­ни повною мірою.

Цю тактику рекомендується застосовувати у ситуаціях коли:

- у сторін однаково переконливі аргументи;

- необхідно прийняти рішення за обмаль часу;

- директивне ствердження своєї точки зору не приводить до успіху

- компроміс дозволить зберегти хоча б щось і не втратити все

- обидві сторони наділені тотожною владою;

Будь – який конфлікт супроводжується стресовим станом людини у тій чи іншій мірі. Останнім часом стрес буквально давить на наше життя. .Деякі дослідження показують, що з однієї сторони, стрес робить людину більш відкритою до простуди, погіршує імунну систему, веде до серцево-судинних захворювань. З другої він навіть може давати позитивний заряд. Так, наприклад, написання дипломної роботи студентом, коли залишається декілька днів, він змушений мобілізувати всі свої ресурси. Стрес конкурентної боротьби змушує бігати сучасних бізнесменів з такою швидкістю, якої раніше від себе вони не чекали. Для багатьох це стало просто необхідністю. Під час великої напруги і стресових ситуацій виникають два полярних виходи із них: або люба дія, яка здається найкращим виходом із положення або бездіяльність і заціпеніння. І те, і інше не відповідає реальним ситуаціям. Ви не владні над обставинами, що викликають стрес, але спроможні і повинні регулювати своє відношення до них—уміти понижувати напругу.

Попередити конфлікт — означає завчасно збагнути мож­ливість його виникнення та усунути причину. Для цього пот­рібно пам'ятати, що людина, як правило, конфліктує в суб'єк­тивно значимій для себе ситуації, з якої не бачить іншого виходу. Щоб запобігти цьому, спробуйте зрозуміти, чому да­на ситуація така важлива для вашого партнера, чому вона вик­ликає такі переживання.

Причина не завжди «в сьогоднішньому», конфлікт може бути відстроченим у часі. Людину образили, повелися з нею несправедливо, але вона чомусь не змогла належним чином (у власному розумінні) відповісти; напруженість у стосунках поступово накопичується, і врешті-решт конфлікт спалахує з незначного, зовні неадекватного приводу, причому супереч­ка, яка виникла у сфері ділових стосунків, може трансформу­ватись на особисті відносини і навпаки. Метою стає бороть­ба сама по собі, психологічний зміст якої — довести свою ви­щість над суперником. '

Ефективні правила поведінки, попередження конфліктів:

1. При поганому настрої чи в момент роздратування обмежте спілкування;

2. Якщо відчуваєте, що зустріч із людиною чи ситуація можуть викликати у вас роздратування, завчасно підготуйтесь до такого контакту;

3. Справа, котра повинна бути зробленою, необхідно, щоб визріла.

4. Керуйтеся здоровим глуздом і завжди обирайте розумну лінію поведінки;

5. Ваші слова та дії мають бути правомірними і зрозумілими для оточуючих;

6. Навчіться говорити "ні", коли досягнете межі, після якої ви вже не зможете працювати

7. Не прагніть принизити співбесідника, бо в цьому випадку дуже велика ймовірність отримати зворотну реакцію,

8. Не вимагайте беззаперечного виконання ваших вказівок від осіб, що перебувають у надзвичайних психічних станах (нервове збудження, сильні емоції та ін.); спочатку дайте їм час заспокоїтись, а вже потім викладайте свої вимоги;

9. Не наполягайте на тому, чого людина безсумнівно не мо­же виконати;

10. Не робіть декілька справ разом;

11. Знаходьте кожного дня час для відключення і відпочинку. Змінюйте оточення і хід думок;

12. Не затримуйтесь довго на роботі після її закінчення.

Найбільш типова форма ексцесів, що сигналізують про конфлікт, — взаємна лайка, яка сама себе живить: різке слово викликає грубість у відповідь, докір — стимулює відповідну реакцію, але вже на іншому рівні, більш експресивно. Щоб не втягнутись у конфліктну ситуацію, будьте підкреслено спокій­ні: тримайтесь упевнено, говоріть стримано і владно, уникай­те багатослів'я, дивіться співбесіднику в очі. Витримка не при­нижує вашого авторитету, а надто емоційна реакція — є де­монстрацією слабкості та невпевненості у своїй правоті.

Отже можна сподіватися, що, дотримуючись цих нескладних прийомів, ви зможете змінити стереотип мислення, що дозволить побачити речі і події в новому світлі та уникнути небажаних конфліктів.