Наведемо приклади стратегій загального управління та інформаційного забезпечення процесів управління.
1. Стратегії формування та вдосконалення системи управління: розподіл праці та створення спеціалізованих підрозділів; універсалізація діяльності управлінських ланок; централізація системи управління; децентралізація системи управління; підвищення ефективності роботи системи управління; забезпечення гнучкості організаційних структур за рахунок впровадження підприємницьких ланок.
2. Стратегії технічного забезпечення системи управління: розширення можливостей центрального процесора; придбання нового центрального процесора; розширення існуючих розподільчих мікропроцесорів; придбання нових процесорів і мереж; використання централізованого допоміжного програмного забезпечення; використання децентралізованого допоміжного програмного забезпечення.
3. Стратегія балансування «стратегічного набору» через інформаційну систему: створення та експлуатація системи спостереження за ситуацією в зовнішньому та внутрішньому середовищі; автоматизація рутинної діяльності підприємства; впровадження системи підтримки управлінських рішень; створення інформаційних систем для поліпшення обслуговування замовників; створення нових варіантів інформаційних систем «на продаж» тощо.
Рис. 9.6. Порядок розробки функціональної стратегії «загальне управління»
4. Стратегія створення розвитку підсистеми організаційного аналізу та проектування.
5. Стратегія створення / розвитку підсистеми стратегічного планування.
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Виробнича стратегія – це різновид функціональної стратегії підприємства, що забезпечує досягнення певних певних рівнів розвитку виробництва відповідно до вимог корпоративної, конкурентних і функціональних стратегій, особливо маркетингової.
Бачення (від франц vision) — це картина того, про що можна мріяти, стан бізнесу, якого можна досягнути у віддаленому майбутньому за найбільш сприятливих умов і до якого спрямовані сподівання власника компанії або її директорів.
Ділова стратегія — це набір дій, підходів, зусиль, спрямованих лише на забезпечення успішної діяльності підприємства в одній специфічній сфері бізнесу
Диверсифікація (від лат. diuersus — різний, віддалений) — одна з форм концентрації капіталу в умовах науково-технічної революції шляхом проникнення в нові галузі і сфери, розширення асортименту вироблених товарів.
Диверсифікація концентрична — це процес створення нових видів продукції, що мають схожі характеристики з продукцією, яка вже випускається.
Диверсифікація конгломератна — це процес освоєння виробництва нових видів продукції, які раніше підприємством не випускалися.
Диференціація (від франц. differentiation і лат. differentia — різниця, відмінність) — поділ, розподіл фого на якісно відмінні характеристики.
Інтеграція (від лат. integratio — поповнення, відновлення) -об'єднання зусиль різних підрозділів підприємства (або декількох підприємств) для забезпечення стратегнних цілей у межах вимог ринку.
Інтеграція вертикальна — це стратегія інтеграф підприємства з іншими організаційними формуваннями («уперед» — із системою розподілу кінцевої продукції підприємства, «назад» — зі споживачами).
Інтеграція горизонтальна — це стратегія інтеграції* з партнерами, щр полягає у виборі системи рішень відносно необхідності встановлення зв'язків,
Кредо (від лат. credo — вірю) — символ віри, основа світогляду, переконання.
Конкурентноздатність підприємства — це здатність забезпечувати виробництво й реалізацію конкурентноздатної продукції, тобто такої, що має конкретні переваги в порівнянні з продукцією «працюючих» на ринку конкурентів.
Корпоративна стратегія — це загальний план управління диверсифікованим підприємством (компанією), який поширюється на всі його підрозділи, охоплюючи всі напрями діяльності.
Мета — це ряд бажаних результатів, для досягнення яких потрібні певні зусилля й організаційні дЩ зобов'язання управлінського апарату фірми, підприємства досягти визначених результатів протягом визначеного періоду часу
Місія фірми — це основна, загальна мета організації, чітко виражена причина її існування, її призначення.
Операційна стратегія— це набір дій, підходів, спрямованих на забезпечення виконання стратегічно важливих конкретних оперативних завдань, наприклад, купівля матеріалів, управління
запасами, транспортування, ремонт і т. ін.
Підприємницька структура — це сукупність суб'єктів ринкових відносин, метою діяльності яких є одержання прибутку.
Підприємство — це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності у порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.
Переорієнтація — це довгостроковий процес, внаслідок якого відбуваються зміни в цільових настановах підприємства та створюються умови для його подальшого розвитку при подоланні кризової ситуації.
Реінжиніринг (Business Process Reengineering — BPR) — фундаментальне переосмислення й радикальне перепроектування бізнес-процесів для забезпечення істотних покращень таких ключових для сучасного бізнесу показників результативності, як витрати, якість, рівень обслуговування й оперативність.
Реструктуризація — це поняття, яке ввійшло в лексикон сфери наукових досліджень і практичних розробок під час переорієнтації економіки країн Центральної і Східної' Європи на ринкові механізми. В умовах стійкої ринкової економки, реструктуризація — це спосіб зміцнення підприємств і пристосування до динамічних умов ринку. В умовах перехідної економіки — це комплекс заходів, спрямованих на адаптацію підприємства до ринкових умов як суб'єкта підприємницької діяльності.
Синергетика — теорія самоорганізації] що враховує спільні дії декількох суб'єктів в одному напрямі, викликані їхнім внутрішнім спонуканням, а не диктатом зовнішніх сил.
Стратегія глобалізації або глобальна (від франц, global — загальний, всесвітній і від лат. globus — куля) стратегія підприємства характеризується виходом на так звані загальні ринки, тобто ринки інших регіонів, держав.
Стратегія диверсифікації—у загальному розумінні певний план проникнення в нові сфери діяльності.
Стратегія зменшення — це стратегія оборони, що відрізняється як від стратегії скорочення, так і від стратегії переорієнтації.
Стратегія — це загальний, усебічний план досягнення цілей; план управління фірмою, спрямований на зміцнення її позицій, задоволення споживачів і досягнення поставлених цілей; метод досягнення поставлених цілей; визначення основних довгострокових цілей і завдань підприємства, прийняття курсу дій і розподіл ресурсів, необхідних для виконання поставлених цілей.
Стратегія підприємства – це систематичний план його потенційної поведінки в умовах неповноти інформації про майбутній розвиток середовища та підприємництва, що включає формування місії, довгострокових цілей, а також шляхів і правил прийняття рішень щодо їх досягнення з метою найбільш ефективного використання стратегічних ресурсів, сильних сторін і можливостей та усунення слабких сторін і захисту від загроз зовнішнього середовища для майбутньої прибутковості
Стратегнний — той, що стосується стратегії; найважливіший, першочерговий для досягнення генеральних цілей на певному етапі.
Стратегічне бачення — це перспективний погляд на напрями розвитку діяльності організації, базова концепція того, що організація намагається зробити й чого досягти.
Стратегнний набір — це система стратегій різного типу, що формулюються і розробляються підприємством на визначений період часу з урахуванням специфіки його функфнування і розвитку для досягнення поставлених цілей.
Функціональна стратегія — це конкретний план управління поточною та основною діяльністю підрозділу, наприклад, НДПКР, виробництво, маркетинг, фінанси, кадри і т. ін.
ЛІТЕРАТУРА
Ансофф И. Стратегическое управление / Пер. с англ. — М.: Экономика» 1989.
Ансофф И. Планирование будущего корпорации. — М.: Прогресс, 1985.
Арефьева Е. В., Арефьев О, В, Бенчмаркинг: Учебное пособие. — К.; Изд-во Европейского университета, 2003.
Блюмберг В. А., Глущенко В. Ф. Какое решение лучше? Метод расстановки приоритетов. — ГTІ: Лениздат, 1982.
Винокуров В. А Организация стратегического управления на предприятии. — М.: Центр экономики и маркетинга, 1996.
Виханский О. С Стратегическое управление: Учебник. — М.: Гардарики, 1998.
Герникоеа И. К Маркетинг и международное коммерческое дело: Учебник. — М.: Внешторгиздат, 1990.
Горбашко Е. А. Конкурентоспособность промышленной продукции.—СПб.: СПУЭиФ, 1991
Друкер П. Як забезпечити успіх у бізнесі: новаторство і підприємництво/ Пер. з англ. — К.: Україна, 1994.
Економіка підприємства: Підручник / За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ,2001.
Єфремов В. С. Стратегия бизнеса. Концепции и методы планирования: Учебн. Пособие. – Финпрес, 1998.
Забелин П. В., Моисеева К К Основы стратегического управления. — М.: ИВЦ «Маркетинг», 1998.
Завьялов П. Конкуренция — неотъемлемое свойство развитого рынка // Маркетинг. — 1997. — № 5. — С. 3-14.
Завьялов П. Проблемы международной конкурентоспособности товаропроизводителей и пути их решения // Маркетинг. — 1996.
Карлоф Б. Деловая стратегия: Пер. с. Англ. – М.: Экономика, 1991.
Оберемчук В. Ф. Стратегія підприємства: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2000.
Портер М. Стратегія конкуренції: Пер. З англ. – К.: Основи, 1997.
Саєнко М. Г. Стратегія підприємства – Т.: „ТАЙП”. – 2003.- 215 с.
Саєнко М. Г. Стратегія підприємства – Збірник вправ. - Т.: „ТАЙП”. – 2003.- 103 с.
Саєнко М. Г. Навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, – 2007.- 352 с.
Томпсон А. А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент, искусство разработки и реализации стратегии. -.: Банки и биржи, 1998.
Экономическая стратегия фирмы: Учеб. Пособие / ред. А. П. Градова. Спб.: Спец. Лит., 1995.
1
1
1
1
1