I. Проведіть розмежування таких складів злочинів (заповніть таблицю):

Склади злочинів, що розмежовуються	Спільні ознаки таких складів злочинів	Розмежувальні ознаки (ознаки складу злочину, за якими проводиться їх розмежування)	Зміст ознак, характер-них для кожного із складів злочинів
а) ст.225 КК України “Обман покупців та замовників” - ст.190 КК України “Шахрайство”
б) ст.222 КК України “Шахрайство з фінансовими ресурсами” - ст.190 КК України “Шахрайство”
в) ст.212 КК України “Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів” - ст.222 КК України “Шахрайство з фінансовими ресурсами”
г) ст.202 КК України “Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” - ст.203 КК України “Зайняття забороненими видами господарської діяльності”.

ІІ. Сформулюйте і запишіть приклади вчинення злочинів (простих, кваліфікованих або особливо кваліфікованих видів), передбачених такими статтями Особливої частини КК, запишіть формулу кваліфікації описаного Вами посягання:

а) ст.222, 224 КК;

б) ст.210, 213 КК;

в) ст.208, ст. 209 КК;

г) ст.199, ст.200 КК.

ІІІ. Випишіть номери статей розділу VІІ “Злочини у сфері господарської діяльності”, які передбачають:

а) злочини з матеріальним складом;

б) злочини, об’єктивна сторона яких охоплює вчинення інших самостійних злочинів і вкажіть, яких саме (передбачених якими статтями КК);

в) злочини, які вчиняються спеціальними суб’єктами, і вкажіть ознаки кожного такого суб’єкта;

г) злочини, які можуть бути вчинені через необережність, тобто, відповідальність за які настає і при необережній формі вини.

ІV. Вирішіть задачі:

1. Завідуюча магазином Тамара, одержавши для продажу в магазині 115 кг. курей за ціною 11 грн. за кілограм, і 229,5 кг курячих супових наборів за ціною 7 грн. за кілограм, передала продавцям магазину для реалізації 229,5 кг. супових наборів під виглядом і за ціною курей, оформивши відповідні документи. Ці супові набори були реалізовані протягом двох днів продавцями Тамарою і Оленою, які не задумувались над тим, що вони продають.

2. Петро намагався продати 40 пляшок підробленої горілки “Киевская Русь”, яку виготовив у домашніх умовах шляхом розведення спирту водою, за ціною 8 грн. за пляшку. Але при продажу першої ж пляшки був затриманий працівниками міліції.

3. Іван придбав за кордоном 600 спортивних костюмів кустарного виробництва. Ввізши їх з дотриманням встановленого порядку в Україну, він разом із своєю дружиною Надією пришив на костюми етикетки та емблеми “Пума” та “Адідас”, упакував ці костюми, використавши пакети, в яких була доставлена в Україну продукція вказаних фірм.

Згодом він продав 120 костюмів. Встановлено, що на придбання одного костюма було затрачено 35-40 грн., доставка обійшлася загалом у 700 грн., зміни у кожний костюм потягли за собою втрати в 10 грн., продавалися костюми за ціною 250-300 грн.

4. Дем’ян, який торгував на базарі яблуками, помітив, що його сусід по прилавку просить за яблука значно меншу ціну. Він запропонував сусіду підняти ціну до 2 грн. 20 коп. за кілограм, але той відмовився.

Тоді Дем’ян найняв Ганну, яка всім потенційним покупцям сусіда потайки говорила про те, що його яблука вирощені поблизу Чорнобильської АЕС й ті відмовлялися від покупки.

5. ЗАТ “Бензин/гроші” оформивши необхідні документи, розпочало будівництво автозаправної станції поблизу перехрестя магістральних доріг, де вже була аналогічна автозаправна станція, належна ТзОВ “Петроль”. В період будівництва директор ТОВ “Петроль” Свирид неодноразово звертався до учасників ЗАТ: Карпа, Ганни та Марії з пропозицією відмовитися від відкриття автозаправної станції в цьому місці, оскільки це приведе до скорочення прибутків вже існуючої станції, пропонував їм за це “відступне”, говорив, що поряд вони успішно працювати не зможуть. Врешті-решт Карпо, Ганна та Марія вирішили продати недобудований об’єкт, що був власністю ЗАТ “Бензин/гроші”. Договір купівлі -продажу між підприємствами не укладався, Свирид передав Карпові, Ганні та Марії по 50 тисяч грн. готівкою, і будівництво автозаправної станції було припинене.

6. На ринку нерухомості в місті діяло біля 90 зареєстрованих суб’єктів підприємництва та понад 200 маклерів, які жодним чином не оформлювали свою діяльність. Висока конкуренція вела до зниження доходності операцій з нерухомістю. З метою вплинути на конкурентів, Ігор - власник і директор приватного підприємства, яке займалося операціями з нерухомістю, попросив свого брата Юрія - прокурора міста - організувати у найбільшої і найуспішнішої фірми-конкурента “Стиль” перевірку діяльності й таким чином змусити хоча б тимчасово припинити діяльність. Юрій влаштував таку перевірку, в ході якої вилучив системні блоки комп’ютерів, на яких містилися всі бази даних, іншу техніку під приводом вивчення інформації про ухилення від оподаткування. Комп’ютери знаходилися в прокуратурі два місяці, протягом цього часу фірма “Стиль” не змогла здійснити жодної операції з нерухомістю, втратила клієнтів і змушена була змінити профіль діяльності. Весь цей час всім 25 працівникам фірми “Стиль” не виплачувалася заробітна плата.

7. Територіальне відділення Антимонопольного комітету України прийняло рішення, яким зобов’язало виконком міської ради провести тендер для визначення підприємств, які надаватимуть у місті транспортні послуги з перевезення пасажирів. Однак міський голова Омелько це рішення проігнорував, а дозволи на відкриття маршрутів пасажирських автобусів видавав лише підприємству, власником якого була його дружина. Завдяки цьому підприємство-монополіст змогло підвищити ціни за проїзд у маршрутному таксі з 50 коп. до 80 коп. У місті було 800.000 мешканців, кожний п’ятий із них щодня їздив у маршрутних таксі, тендер не проводився протягом 6 місяців.

8. При прийомі працівників на роботу голова кооперативу Стратіон кожного попереджував, що розмір його заробітної плати становить комерційну таємницю підприємства, з цього приводу було прийняте відповідне рішення правління кооперативу. Один із щойно прийнятих працівників - Денис - під час зустрічі зі своїм приятелем Гнатом похвалився розміром своєї зарплати, розповів про розмір заробітної плати інших п’яти працівників, який він дізнався, розписуючись у відомості про отримання зарплати й ознайомившись з відповідною інформацією. Гнат, який відкрив підприємство, що займалося, як і згаданий кооператив утилізацією побутового сміття, завдяки цьому зміг “переманити” до себе трьох найбільш кваліфікованих працівників кооперативу. Внаслідок цього кооператив був змушений найняти інших працівників, встановивши їм заробітну плату у розмірі не 500 грн. на місяць (як це було раніше), а 800 грн.

9. Анастасія на належному їй автомобілі потрапила у аварію, машина була пошкоджена настільки, що не підлягала відновленню. Тому Анастасія вирішила купити собі інший автомобіль такої ж моделі за кордоном. З цією метою вона придбала туристичну путівку й виїжджаючи в зарубіжну державу не вказала в митній декларації про наявні у неї 7.000 доларів США, і перевезла їх в кишені куртки. При купівлі автомобіля з робочим об’ємом дизельного двигуна 2200 см³ в іноземній державі вона попросила його продавця - Яцека не оформляючи договір купівлі-продажу в’їхати до України на фактично проданому автомобілі, вже тут передати його Анастасії, а потім в себе на Батьківщині заявити, що автомобіль у нього викрадено. Все це було зроблено.

Згодом Анастасія користувалася новим автомобілем при потребі пред’являючи документи того, що був пошкоджений а аварії. При перевірках жодного разу невідповідність номерів кузова так і не була виявлена.

10. Миколу та Володимира засуджено за те, що вони протягом серпня - жовтня 1998 р. на порушення Закону України від 18 червня 1991 р. “Про цінні папери і фондову біржу”, уклали від свого імені угоди купівлі-продажу облігацій, випущених ТзОВ “Різноекспорт”, скуповували їх по 5500 грн., а продавали громадянам за ціною 11000 грн. і при цьому заподіяли істотну шкоду інтересам фізичних осіб.

11. Валентина, працюючи директором ПП “Сузір’я”, з метою одержання кредиту для ПП 04.05.1999 року уклала договір купівлі-продажу холодильного обладнання з фірмою “Айсберг” на суму 44 164 грн. Даний договір вона подала у місцеве відділення Акціоненого-комерційного банку “Достаток”, уклала 11.05.1999 р. кредитний договір на отримання кредиту в сумі 19000 грн. строком на 5 місяців під 25% річних. Отримала 15000 грн., з яких 4000 грн. перерахувала за холодильне обладнання фірмі “Айсберг”, за що отримала холодильне обладнання на суму 11906 грн. Для доотримання 4 000 грн. кредиту в жовтні 1999 р., Валентина внесла завідомо неправдиві відомості в баланс ПП “Сузір’я” і подала у це ж відділення банку цей баланс станом на 01 жовтня 1999 року, в якому вартість основних засобів вказана в розмірі 56000 грн., хоча фактично вартість основних засобів становила 16800 грн., що дало їй можливість одержати для ПП частину кредиту в розмірі 4000 грн. За виручені в такий спосіб гроші мала намір купити і пепрепродати високоліківідні акції одного з підприємств, що працювало на ринку нафти, щоб повернути кредит і одержати додаткові кошти. Але у визначений в договорі строк грошей у неї не виявилося і суми кредиту та відсотків по ньому банку повернуті не були.

Крім того Валентина в жовтні 1999 року з метою отримання кредиту в розмірі 14000 німецьких марок внесла завідомо неправдиві відомості в баланс ПП “Сузір’я” і подала цей баланс за станом на 1 листопада 1999 р. у відділення іншого комерційного банку. В цьому балансі вартість основних засобів вказана в розмірі 58800 грн., фактично - 16800 грн. Валентина також не повідомила нового кредитора про одержаний кредит у банку “Достаток”, який ще не був погашений. Це дало їй можливість одержати для приватного підприємства кредит в розмірі 7000 німецьких марок на 8 місяців під 23% річних. Ні кредит, ні проценти по ньому банку не були повернуті.

12. Галина на прохання своєї дочки Стефанії зареєструвала у міськвиконкомі на своє ім’я приватне підприємство “Плутон”, але при цьому не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю. Потім Галина і Стефанія оформили необхідні документи і отримали у Бердянській філії АБ “Еліта” кредит у сумі 200.000 грн., позичальником якого виступило ПП “Плутон”, гроші поклали на депозит під 16% річних в інший комерційний банк, відсотки по цьому вкладу отримували протягом 2 років. ПП “Плутон” кредит своєчасно не повернуло його і сплатило за користування кредитними коштами лише 20% належної суми. З урахуванням того, що кредитний договір було забезпечено заставою нерухомого майна, яке через механізм звернення стягнення застави перейшло у власність банку, сума неповернутих відсотків за користування кредитом склала 6403 грн. 93 коп.

13. Остап одержав спадщину й став власником грошових коштів у сумі понад 700.000 грн. Конвертувавши їх в іноземну валюту, Остап почав давати гроші в борг під відсотки, а з позичальників брав розписки про те, що вони ніби-то позичили гроші, причому в розмірі, який включав і фактично передану суму, і відсотки. Так, приватному підприємцю Федору він позичив під 10 відсотків щомісячно 20.000 доларів США строком на 3 місяці, Аркадію - таку ж суму під 15 відсотків щомісячно строком на 6 місяців. Про суми, отримані як відсотки за позичені гроші, Остап ніде не звітувався, податків з них не сплачував.

14. Олександр - водій автобуса, який здійснював міжнародні рейси, в сумці серед своїх особистих речей неодноразово провозив диски для лазерних систем зчитування, які купував у осіб, що займалися їх нелегальним виробленням. Так, 17 травня він ввіз в Україну без будь-якого оформлення таких дисків на загальну суму 10.000 євро і того ж дня передав для реалізації приватному підприємцю Сергію. Сергій встиг продати дисків на суму 25.000 грн., причому продавав їх без контрольних марок і без будь-якого офіційного обліку, виручену суму він передав Олександру за вирахуванням 20%, які залишав собі за реалізацію.

15. Надія орендувала кілька гектарів виноградника і зайнялася вирощуванням винограду. З вирощених ягід вона виготовляла вино, яке розливала у пляшки з етикеткою вина “Каберне качинське” - одного з відомих винних заводів, наклеювала на пляшки марки акцизного збору, які тиражувала на ксероксі, вино продавала гуртовим покупцям по 9 грн. за пляшку. Всього Надія виготовила і продала 10.000 пляшок вина, претензій щодо якості якого ніхто і ніколи не пред’являв.

16. Директор державного автотранспортного підприємства Єгор умисно вів справи так, щоб довести його до розвалу - купував пальне за явно завищеними цінами, влаштував спеціальні рейси для пільговиків, платив водіям та іншим працівникам заробітну плату, яка в кілька разів була меншою, ніж в інших аналогічних підприємствах, щоб змусити їх залишити роботу. Єгор розраховував, що підприємство збанкрутує, майно буде виставлене на аукціон і він через підставних осіб зможе купити його для себе особисто - стати приватним власником цього підприємства. Однак, міський голова звільнив Єгора, а його наступник зумів налагодити роботу. Щоправда, для ліквідації наслідків “господарювання” попереднього директора з міського бюджету довелося виділити дотацію розміром 150.000 грн.