Питання до семінарського заняття

1. Сутність соціальної та економічної нерівності та способи виміру соціальної нерівності.

2. Ліквідні засоби та майнова еліта вищого класу США.

3. Бідність та її виміри (масштаб, поріг бідності, прожитковий мінімум, рівень життя, “гідний рівень життя”).

4. Різновиди бідності (абсолютна “відносна”, “наздогоняюча” бідність, злиденність, знедоленість, деривація).

5. Субкультура бідності (андеркласу) та її риси і груповий поділ.

Теми рефератів

1. Взаємозв’язок соціальної та економічної нерівності в сучасній Україні.

2. Соціальні чинники формування майнової еліти в пострадянських країнах.

3. Соціологічний аналіз впливу розміру соціальної допомоги уряду бідним на достаток середніх верств населення.

4. Соціальні чинники виникнення феномену “відносної” та “наздогоняючої” бідності.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Гіденс Е. Соціологія. – К., 1999.

2. Как провести социологическое исследование. – М.. 1985.

3. Маркович Д.Ж. Общая социология. - М., 1998.

4. Попова І.Н. Соціологія. Пропедевтичний курс. – К., 1996.

5. Рабочая книга социолога. Отв.ред. В.Г.Осипов. – М., 1983.

6. Резник Ю.М. Введение в социальную теорию. Социальная эпистемология. Пособие. – М., 1999.

7. Ритцер Д. Современные социологические теории. – СПб., 2002.

8. Смелзер Н. Социология. – М., 1996.

9. Социология. Основы общей теории (учебник для вузов). Отв.ред. Г.В.Осипов, Л.Н.Москвичев. – М., 2002.

10. Социология. Под ред. В.Н.Лавриненко. – М., 2001.

11. Соціологія. За ред. Андрущенка В.П., Горлача М.П. – К., 1998.

12. Соціологія. За ред. В.Г.Городяненка. – К., 1999.

13. Соціологія. За ред. С.О.Макеєва. – К., 1999.

14. Тощенко Ж.Т. Социология. Общий курс. – М., 1994.

15. Фролов С.С. Социология. – М., 1996.

16. Харчева В. Основы социологии. Учебник. – М., 1997.

17. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів, 1996.

18. Щепанский Я. Элементарные понятия социологии. – М., 1969.

19. Ядов В.А. Стратегия социологического исследования. – М., 2000.

20. Якуба О.О. Соціологія. – Харків, 1996.

ЛЕКЦІЯ VІІІ. ПРОЦЕС СОЦІАЛІЗАЦІЇ (2 год.).

Процес соціалізації – це процес засвоєння культурних норм та соціальних ролей, тобто, це процес перетворення людини з істоти біологічної в індивіда та особистість. Стадії (головні життєві цикли), які проходить соціалізація – дитинство, юність, молодість, зрілість та старість. За ступенем досягнення результату чи завершеності процесу соціалізації виділяють – початкову (дитинство, юність, молодість) соціалізацію та подовжену (зрілість та старість) соціалізацію. Від соціалізації відрізняють – адаптацію, навчання, виховання, дорослішання, змужнілість.

Соціобіологія. Відсутність у тварин соціалізації. Навчання “правилам життя” у тварин тільки одного (свого) виду. Виховання тваринами людських дітей. “Феральні люди” (“діти джунглів”, “мауглі” – продукт соціальної ізоляції. Особливості міжвидового (тварина-людина) навчання – представники нижчих видів (тварин) можуть перевиховувати представників вищих видів (людей) і ніколи навпаки; передавати “правила життя” можуть тільки старші – молодшим (у тварин – завжди, у людей таке навчання зараз перетворилося в двонаправлений процес). Навчання – рудиментальна форма (найпростіший базовий елемент) соціалізації - має універсальний еволюційний характер у людини, має свою специфіку – людина стає людиною не фактом свого народження, а через навчання та взаємодію з подібними. Культура (те, що засвоюється людиною в процесі соціалізації). Соціалізація (те, яким чином засвоюється людиною культура).

Становлення соціального “Я”. Усвідомлення та осмислення свого “Я”. Закінчення початкової соціалізації – з набуттям політичної, економічної та соціальної незалежності. Індивід – початкова, а зріла особистість – кінцева точка цього процесу. Відсутність у новонародженого особистості. Соціалізація та навчання. Книжкове навчання (технічний засіб для набуття знань) та соціальна практика. Соціальні цінності та соціальне оцінювання (міжособистісні оцінки). Агенти та інститути соціалізації. Десоціалізація та ресоціалізація. Соціалізація та соціальний контроль.