2.2. Допоміжні матеріали.
Освітлювачі – допомагають вивести в процесі варіння скла газові бульбашки
і отримати однорідну скломасу (селітра, амоніакові солі,
триоксид миш’яку, сульфат натрію).
Знебарвлювачі – вводять в безколірне скло з метою усунення небажаних
відтінків;
фізичні – оксид неодиму, закис кобальту.
хімічні – селітра, триоксид миш’яку.
Барвники – вводять в скломасу для надання певного кольору.
Молекулярні барвники – розчиняються в скломасі і утворюють хімічні сполуки
(оксиди кобальта, міді, хрому, церію).
Колоїдно - дисперсні барвники – зберігаються в скломасі у вигляді
колоїдно - дисперсних частинок (10 – 50 мікронів) (сполуки золота, міді, селену, срібла).
Глушники – вводять в шихту для надання склу молочно-білого кольору;
(кісткове борошно, оксид олова, кріоліт, тальк).
Окислювачі
Відновлювачі - для підтримання відповідного середовища
Прискорювачі варіння під час варіння скломаси (натрієва і
калієва селітри, триоксид миш’яку);
- для прискорення варіння скломаси
(фтористий кальцій, борний ангідрид).
3. Класифікація та види стекол
Силікатне (боратне) (фосфатне) скло – скло, основним склотвірним
компонентом якого є оксид кремію (бору) (фосфору).
Халькогенідне – скло, утворене з сульфідів, селенідів та телуридів
різних елементів (германію, миш’яку, сурми та ін.).
Галогенідне (фтороберилієве) – скло, основним склотвірним компонентом якого є фторит берилію.
Натрій- силікатне скло – скло, що має в своєму складі 12-15%
Na2O; 6-8% CaO та інші оксиди, має невисокий блиск,
використовується для виготовлення господарського посуду та листового віконного скла.
Натрій–калій– силікатне скло – скло, що має в своєму
складі оксид калію (K2O); має підвищений блиск, прозорість,
використовується для виготовлення сортового склопосуду.
Кришталеве скло – скло, яке містить в значних кількостях оксид
cвинцю (PbO) або оксид барію (BaO);
- має підвищені блиск та прозорість;
- високий коефіцієнт заломлення світла;
- видає мелодійний звук при ударі.
Кварцове скло – скло, що містить не менше 99% SiO2;
пропускає УФ - промені, має підвищені хімічну та термічну
стійкість.
Алюмо-боросилікатне - скло, що має в своєму складі оксид алюмінію (Аl2О3) і оксид бору (В2О3); використовується для
виготовлення кухонного посуду;
- має підвищену термічну стійкість;
- підвищену механічну міцність;
- підвищену хімічну стійкість.
Ситалове скло – скло, що має в своєму складі оксид алюмінію
(Al2O3), оксид літію (Li2O), оксид титану (TiO2);
- має дрібнокристалічну будову;
- має підвищену термічну стійкість;
- підвищену механічну міцність;
- підвищену хімічну стійкість.
Використовується для виготовлення кухонного посуду.
4. Властивості скла
4.1. Фізичні властивості
4.1.1. Структурно – фізичні властивості
Густина - густина кварцового скла – 2,2 г/см 3;
- густина вапняково – натрій – силікатного скла – 2.5 г/см 3;
- густина кришталевого скла – 3,5 – 6,0 г/см 3;
Густину скла збільшують оксиди PbO; BaO; ZnO.
Об’ємна маса – не відрізняється від густини, крім піноскла.
4.1.2. Механічні властивості
Міцність - Скло має велику міцність на стискання, меншу міцність –
на розтягування (в 15 раз) і згинання.
Міцність підвищується з введенням CaO, Al2O3, загартуванням,
хімічним і вогневим поліруванням (зникають мікротріщини).
Крихкість – Скло – крихкий матеріал, що обмежує його використання.
Знижують крихкість – MgO; Al2O3; SiO2; B2O3 (до 15%).
Міцність до удару загартованого скла підвищується в 5-7 раз.
Твердість - Найтвердіші – кварцеве скло, боросилікатне;
найм’якше – кришталеве.Чим вища твердість, тим менше
з’являється подряпин і довше зберігається блиск виробів.