особливості формальної організації його писань: риторизм, публіцістичність, дискусійність).

Соціологічний метод не слід ототожнювати з вульгарно-соціологічною школою.

1 Феноменологічний метод

Суть феноменологічної методики філософського пізнання світу, як відомо, вимагає: а) чистого абстрагування; б) відокремлення будь-якого явища, що вивчається, від контексту (іманентне дослідження).

Звідси феноменологічне дослідження спонукає до розгляду твору незалежно від: 1) історичної дійсності (історичного контексту); 2) літера­турних традицій; 3) літературно-тематичного оточення.

Феноменологічний аналіз передбачає також розгляд твору окремо від біографії його автора.

Таким чином, феноменологічний підхід ставить перед дослідником ви­могу вивчати твір " в самому собі", виймаючи при цьому його з дійсності й ізолюючи зміст і форму від будь-яких впливів і контекстів.

Феноменологічний метод мав незаперечний вплив на формалістів і струк­туралістів.

Формальний метод

Дістав таку назву тому, що у процесі аналізу дослідник зосереджує увагу переважно на формі твору.

■ Наукові напрями і конкретні методи аналізу літературного твору

У теорії і практиці літературознавчого аналізу існують різноманітні напрями або підходи інтерпретації художнього факту.

Це зумовлено складною природою літературного твору, яку можна вивчати в різних аспектах.

Універсальних методів дослідження твору немає, однак, найбільш аде- кватним специфіці художнього твору, принципам його організації є системио-цілісний аналіз. І

■ Біографічний метод

Його виникнення пов'язують з іменем французького літературознавця Сент-Бева (1804 - 1869). Прихильники методу стверджували, що саме індивідуальність митця визначає особливості його твору. Звідси тлумачити твори треба шляхом ретельного вивчення фактів біографії митця. \

Отже, біографічний метод - це "метод дослідження художніх творів на'" основі встановлення їхнього зв'язку з біографією письменника". »г|

1

Біографічний метод в українському літературознавстві використовував-ся переважно представниками культурно-історичної школи критики, наприк­лад, у процесі дослідження творів Шевченка. Так, І. Франко часто в своїх^* роботах про великого поета відштовхувався від біографічних фактів про . нього. Зустрічаємо цей метод і в працях відомих істориків літератури О.Ого-новського, М. Петрова та ін.

■ Конкретно історичний метод (або історичний, історико-генетичний

Слід розрізняти чистий формалізм (коли виключна увага приділяється історико-функціональний) \^ ^тільки дослідженню форми) і, так би мовити, поміркований формалізм

процеси і так званий і картинах твору.

Конкретно-історичний метод покликаний дати характеристику історич-ного колориту твору, що особливу вагу має під час вивчення творів історич-^ них жанрів. Найбільш популярним згаданий метод був у радянському літера-^ турознавстві. Конкретно-історичний метод має багато спільного з соціоло гічним вивченням твору.

■ Соціологічний метод

Цей метод прагне осмислити і ґрунтовно висвітлити суспільно-політичні^ |іД°агіДження структури твору з позицій єдності змісту і форми з переважан-дух часу", які знайшли своє відображення в образа* н1-?*" Дослідження формальних елемента). Формалізм вивчає прийоми зобра­ження не лише описово, а й у їх функціональному навантаженні. Враховує

^гакож складні взаємостосунки між твором й епохою.

' Проте нерідко формалісти розглядають твір поза його зв'язками з дійсніс-

Розглядає твір в ідеологічному плані (що відображено, які процеси і суспільного життя відбиті у творі тощо).

Соціологічний метод переважно охоплює зміст твору. Однак він може*" пояснювати не лише змістові параметри твору, а й формові, наприклад, стиль-; (полемічність І. Вишенського, його ідеологічні переконання обумовлюють і

%тю, як явище самодостатнє зі своїми, лише йому притаманними законами. *\ Дослідження твору" здійснюється формалістами переважно у двох напрям-- ках: вивчення мови твору та особливостей композиції. ^: Йг Формалісти прагнуть до тонкості своїх спостережень і висновків, а тому ^застосовують статистичні методи вивчення формових компонентів.

Структуральний метод

Це спосіб зв'язку вивчення між складовими частинами, компонентами ?№ору як цілісного організму, систем історичних відношень між ними. у Структуралізм - один з провідних напрямків вивчення літературного -отвору в сучасному літературознавстві. В основі структурального аналізу

ня твору й " однобічність", деяку обмеженість формального методу. ^,л ■

В основі методу цілісної інтерпретації лежить погляд на твір як на ціпіі-іу, % структуру. . . ' *

Цілісний аналіз повинен розглядати елементи художньої форми, виходячи з художнього цілого - в їх синтезі у системній сукупності.

■ Комплексний аналіз

Комплексний метод вивчення художнього твору - це аналіз, який длй розв'язання тих чи інших літературознавчих проблем залучає категорії, ідеї методи, поняття інших наук (філософії, соціології, кібернетики, лінгвістик!^ психології, аксіології (вчення про цінності)). Комплексність - це не прсст

лежить погляд на твір як на складну структуру, між частинами якої існують різноманітні системні взаємозв'язки. На відміну від формалістів структу­ралісти розглядають твір не тільки як формальну " систему прийомів", але й як цілісну структуру (тобто до складу твору включають зміст).

Для структуралістів характерне розуміння твору як самодостатнься* структури. Структуралісти чітко розмежовують в структурі твору текст 1 підтекст. їх цікавить текст як модель, що має ієрархічну у внутрішню орга- нізацію. Вони розглядають текст як замкнуту в собі систему знаків. Текст розмежовується ними на низку мікрочастин (рівнів). '

Прихильники структуралізму не досліджують твір в аспектах його соціального функціонування, психології сприймання, історії створення тексту' Наукові інтереси структуралістів обертаються найчастіше навколо проблем поетики твору (дослідження художньої мови, віршування, композиції).

Структуралізм прагне наблизитись до точних наук, уникнути догматиз­му і суб'єктивізму в дослідженні твору. З цією метою його представники, широко використовують під час аналізу тексту математичні методи. ^

Найвідоміші структуралісти - Р. Якобсон.В. Тодоров, Ю. Лотман. Щ

■ Психологічний метод

ПсИХОЛОгічНИЙ МеТОД ПОВ'ЯЗУЮТЬ ЧаСТО 3 ДОСЛІДЖеННЯМ ПСИХОЛОГІЗІ^ ]1

творах літератури, під яким розуміють "принцип організації елементів хужожньої форми, при якому зображувальні засоби спрямовані в основною на розкриття душевного життя людини в її різноманітних проявах".

Психологічний аналіз найчастіше застосовують при дослідженні образів персонажів: розгляд поведінки і вчинків, їх типологічної мотивації, вивчення засобів відтворення внутрішнього світу героя (пейзаж, портрет, внутрішні: мовлення, художня деталь тощо), спосіб вираження психічних станів тощо'*

4.7

■ Метод цілісної інтерпретації художньої структури Ж

Виник певною мірою як реакція на абсолютизацію новообраного вивчен поєднання різних аспектів дослідження, а їх синтез. Наприклад, під час аналізу тропів (порівняння, метафори), параболи (стисла алегорична розповідь по­вчального змісту), асоціативного паралелізму, тобто образів, що виникають за принципом схожості, контрасту чи суміжності використовують дані пси­хології художньої творчості, загальної психології.

Літературознавчий аналіз - інтерпретація художнього твору здійсню­ється в декілька етапів:

1. Розчленування цілого на частини (на зміст і форму і їх компоненти і елементи).

2. Фіксація спостереження над частинами.

3. Встановлення залежності, взаємообумовленості та зв'язків між складо­вими частинами твор'у, специфікація виділених компонентів. Розглянемо кожен із зазначених етапів.

1 Аналіз літературного твору починають із розчленування цілісної струк­тури на складові частини. Це розчленування має мисленний, уявний, абстрактний характер.

Розчленування має три підетапи:

1. Розклад твору на зміст і форму.

2. Розчленування їх на компоненти. При цьому кожен із компонентів, ■ ■ наприклад, мова твору, чинники ритмічної організації, може бути

окремим об'єктом аналізу.

3) Поділ компонентів на менші структури одиниці- елементи (приміром, мову художнього твору розподіляємо на лексику, тропіку, морфологію

- і фігури синтаксису).

і й Розчленування теоретично неподільного твору на його структурні час-£ тини - це найперше і найпростіше завдання літературознавчого аналізу. На ї&цьому етапові аналізу дослідник показує з чого твір складений, які відокрем-ари, відносно самостійні структурні одиниці входять до його складу. Тому ^початковий етап інтерпретації твору називають елементарним. , !?42 На другому етапі проходять спостереження над розчленованими компо­нентами, вивчаються їх особливості. Дослідник виділює, скажімо, при аналізі епічного твору, вузлові епізоди, ситуації, дає характеристику конфліктові, спостерігає за розвитком сюжету, детально зупиняється на образній системі.

При фіксації вивчаються внутрішні взаємозв'язки між компонентами утемою - сюжетом; сюжетом - образами - персонажами; образами - мовою рору; картинами природи - настроєм ліричного героя або персонажа і т. д.)

|. Третій етап називають літературознавчою специфікацією, яка виявляє

НІ

в аналізованих компонентах чи їх елементах характерне, своєрідне і

особливе. Іншими словами, визначає їх специфічні ознаки і властивості

Специфікація дає змогу визначити головні риси твору в цілому, побачи­ти в ньому традиційне і новаторське, судити про художні достоїнства твору і рівень письменницької майстерності і т. д.

Специфіка літературознавчого аналізу обумовлюється своєрідністю предмета дослідження.

Основним предметом літературознавчого аналізу виступає словесний художній твір, який відзначається своєрідною образною формою і складним ідейно-естетичним змістом.

Своєрідність інтерпретації художнього твору полягає в тому, що, по-перше, сприймати і вивчати художній текст треба не тільки за допомогою' розуму, а й почуттів, емоцій. Почуття, які беруть участь у процесі розбору літературного твору, мають естетичний характер, по-друге, розчленування твору на частини має уявний характер. Із літературно-художнього тексту¹, не можна фізичним способом " вийняти", наприклад, тему чи сюжет. Тому дослідник розповідає про ці компоненти, описує, пояснює їх.

Справді науковий, кваліфікований аналіз забезпечує об'єктивність і^ точність у судженнях про літературний твір, рівень його досконалості » ; Художності, майстерність втілення творчого задуму і тим самим дає змогу^ уникнути суб'єктивності, поверховості та тенденційності в оцінці твору, і !■

Літературознавчий аналіз уводить читача в художній світ твору, сприяє; розумінню його як мистецтва слова. Без аналізу неможливо деталізувати часто потаємні (підтекстові) смисли твору, глибоко осмислити ідейний зміда

Професійна інтерпретація тексту наближує нас до особи творця. Неза-^'Ш¹ перечна істина: письменника треба вивчати за його творами, бо вони - най-" • £ достовірніший його портрет.

Тільки той аналіз можна вважати вдалим, який дає змогу побачити за розбором жанру, гіпербол, метафор самого письменника. Завдання інтерпре­татора полягає в тому, щоб " показати" автора через ті ж, скажімо, зображу­вальні засоби.

Аналіз навчає " художнього слуху", прищеплює чутливість до поетично­го слова. У процесі аналітико-системної роботи над твором ми не тільки осягаємо ідейно-тематичний зміст, особливості художньої форми, а й/ насолоджуємося, переживаємо, відчуваємо.

Вчитель повинен мати такі якості, які допоможуть володіти навичкаї аналізу:

1. Певна теоретична підготовка. Гнучкість і нестереотипність мислення,

2. Проникливість інтуїції.

3. Розвиненість естетичного почуття.

4. Вишуканий естетичний смак.

5. Емоційна вразливість.

6. Багата фантазія.

7. Здатність до образного яскравого асоціювання.

8. Філологічне чуття тексту і слова.

9. Висока культура сприймання.

Тільки та особа, яка в контексті оволодіє названими якостями, зможе пропустити через себе " весь емоційний струм художнього твору".

Дослідника художнього тексту часто порівнюють з " інструментом" і " приладом" (К. Фролова), за допомогою яких і здійснюється аналіз. Тому цей "інстумент" постійно потрібно вдосконалювати, а " прилад" робити все більш чутливішим і точнішим.

РОЗДІЛ сьомий УЧИТЕЛЬ ЛІТЕРАТУРИ 1. Основні вимоги до вчителя-словесника

■ Високе покликання

К.Д.Ушинський у свій час переконував, що вчителеві ми "ввіряємо моральність і розум дітей наших, ввіряємо їхню душу, а разом з тим і май- бутнє нашої вітчизни". Його послідовники, відомі словесники В.Я.Стоюнш, В.І.Водовозов, В.П.Острогорський, Ф.І.Буслаєв, Х.А.Алчевська, Т.Г.Лубе- нець були палкими пропагандистами мистецтва слова як засобу суспільного, громадянського і естетичного виховання. Основні професійні риси вчителя-_г\ словесника чітко виділяв В.П.Острогорський. У своїй книзі "Бесіди про ви-. кладання словесності" він підкреслював, що, крім загальноосвітньої підго товки (з логіки, психології, філософії, естетики) і глибоких фахових знань (з мови, історії літератури, методики), учитель літератури повинен мати • критичне мислення, дар слова, поетичне сприймання, уміння виразно чита ги_; і розповідати. #

Талановиті вчителі-словесники, такі, як М.О.Рибникова, В.В. Голубков^ (Росія), О.І.Білецький, Т.К.Волинський, Т.Ф.Бугайко (Україна), здобуваючи*' знання й нагромаджуючи практичний досвід, стали невдовзі видатними вченими-методистами, літературознавцями.

■ Неодмінні якості

'Гуковський Г.А. Изучение литературного произведения в школе. - М.-Л.: Просвещение, 1966. - С.86. ² Там само.

Відомий методист Г.О.Гуковський підкреслював настійну необхідність для вчителя у систематичному читанні художньої літератури, вихованні \ собі висококультурного читача. "Якщо ти більше не читаєш романів і повіс тей "для задоволення", тобто для життя, а для того, щоб пояснити і оцінити їх у школі, якщо твою душу більше не хвилюють звуки поезії... - покинь займатись викладанням літератури...",' - писав він. Для справжнього учителя літератури повинні бути властиві розвинута естетична чутливість, високий, рівень асоціативного мислення, відчуття краси поетичного відображення "Він повинен відчувати художнє слово, матеріал і образ літератури всш|! своїм єством - думкою і слухом, уявою і фізичним, моторним (артикуляцій­ним) чуттям, він повинен його бачити наскрізь, і тоді з надр слова, з глибини словесної споруди виникне для нього вся повнота ідеї".²

її

Цінні думки про високе покликання вчителя літератури знаходимо у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського. "Школа - це насамперед учи­тель. Особистість учителя - наріжний камінь виховання",' - підкреслював він. В.О.Сухомлинський вбачав у справжньому вчителеві непересічну, ду­ховно багату, творчу особистість, яка може "виражати себе як особистість, розкривати свій внутрішній світ перед людьми".²

Учитель літератури повинен передусім жити багатим, ідейним життям. Лише тоді він зможе по-справжньому виконати ту високу місію виховання підростаючих поколінь, яку покладає на нього народ. Такий учитель, який сам постійно духовно збагачується, "щодня відкривається перед допитливим юним розумом і полум'яним серцем якоюсь новою гранню".³

В.О.Сухомлинський закликав учителів дбати про те, щоб їх вихованцям було що в них відкривати. "Якщо ж, - застерігав він, - ви кілька років одна­ковий, якщо минулий день нічого не додав до вашого багатства, ви можете стати обридлим і навіть ненависним. Як вогню бійтесь інтелектуального закостеніння".⁴

Згадуючи про одного викладача літератури, який за віком і станом здо­ров'я не міг ходити з учнями ні в ліс, ні в поле, ні туристські походи, він зазначав, що діти з нетерпінням чекали зустрічей з учителем у класі. Він був їхнім другом, тому, що відкривав перед ними незвичайний світ краси, надихав їх, одухотворював благородними поривами, і дітям хотілося після таких зустрічей читати, пізнавати світ, переживати красу. І ще одну дуже важливу вимогу перед учителем літератури ставив В.О.Сухомлинський, -в усьому бути творчим працівником: уміти скласти сценарій літературного свята чи вечора, інсценізувати літературний твір, написати твір-мініатюру, залучити учнів до літературної діяльності.

Учитель - творець духовного світу юної особистості. Суспільство дові­ряє йому найдорожче, найцінніше - дітей, свою надію, своє майбутнє. Про­фесія учителя вимагає від нього постійної творчості, невтомної роботи думки, душевної щедрості і доброти.

2. Планування роботи вчителя літератури

Сьогодні потрібно забезпечити навчання і виховання школярів з ураху­ванням найновіших досягнень науково-технічного прогресу, щоб приблизити рівень знань, одержаних учнями в школі, до тих вимог, які ставить життя,

» ¹ Су хомлинський В.О.Вибр. твори: У 5-ти т.-К., Рад. школа, 1977.-Т.4.-С.541.

²Тамсамо.-Т.1.-С198.

³ Там само. -Т.4. - С.542.

⁴ Там само. -Т.4. - С.542.

забезпечити всебічний розвиток особистості. Досягнення цієї дуже важливої мети залежить від інтелектуального багатства, культури, кругозору, еру­диції вчителя, від того, які його духовні запити і як він їх задовольняє. У зв'язку з цим постійно зростає значення вдумливого планування, тобто розробки цілей, завдань і змісту роботи школи на всіх її рівнях і у всіх ланках, особливо в справі удосконалення професійної майстерності.

Науково-технічний, соціальний, культурний прогрес постійно висуває перед учителями-словесниками нові завдання безперервного удосконалення навчально-виховної роботи. Це удосконалення зв'язане з оновленням змісту шкільної освіти, з необхідністю творчо, раціонально й оперативно викорис­товувати передовий педагогічний досвід, враховуючи доцільність, ефектив­ність в конкретних умовах та його прикладне значення; з підвищенням вимог до керування навчально-виховним процесом у зв'язку з його перебудовою на наукових засадах.

■ Методичне об'єднання вчителів-словесників

Кваліфіковане планування роботи методичного об'єднання є основою раціональної організації навчально-виховного процесу словесників, їх ціле­спрямованої діяльності. Воно, як і всяке інше планування вчителя, здійсню­ється за принципами науковості, перспективності, наступності, конкретності, координації.

У процесі плануванні роботи методичних об'єднань усю діяльність сло­весників потрібно спрямувати на виховання особистості, національно свідо­мої, духовно багатої, зорієнтованої на творчу діяльність.

В основу методичної роботи треба брати нормативні документи Міні­стерства освіти і науки України, бо вони сприяють чіткому визначенню функ­ції методичних об'єднань, зосередженню зусиль для вирішення конкретних завдань, ліквідації паралелізму і дублюванню в роботі. У них визначені основ­ні вимоги до знань, умінь, навичок школярів, дається методологічна основа для аналізу стану викладання, сконденсоване узагальнення передового педа­гогічного досвіду й основних досягнень педагогічної науки. Вивчення їх по­винно стати головним критерієм в оцінці й аналізі роботи кожного словес­ника, бо, керуючись ними, створюється єдина педагогічна і дидактична плат­форма, без якої не можна забезпечити єдність вимог щодо керування навчально-виховним процесом.

У плані методичного об'єднання потрібно за результатами глибокого аналізу стану викладання літератури, якості знань, умінь і навичок школярів за попередній рік у відповідності з встановленими програмно-методичними вимогами та з урахуванням перспектив дальшого удосконалення навчально-виховного процесу визначити суттєво важливі завдання покращення викла­дання і виховання учнів, основні напрямки, зміст і форми роботи з членами методичного об'єднання.

Змістом усієї методичної роботи повинно бути вирішення принципових методичних проблем, зв'язаних із досконалим засвоєнням кожним учителем навчальних програм, підручників, найновіших навчальних посібників за фахом, сучасних вимог до викладання літератури, проведення факульта­тивних занять, позакласної роботи з цього предмета та вивченням передового педагогічного досвіду.

Під час планування методичної роботи рекомендуємо розв'язувати такі проблемні завдання:

1. Шляхи здійснення комплексного підходу до формування духовного світу школярів у процесі викладання літератури, проведення факультативних занять і позакласної роботи з цього предмета.

2. Здійснення міжпредметних зв'язків у процесі викладання літератури як засіб національного виховання школярів, систематизації і поглиблення їх знань.

3. Прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів, формування в них умінь і навичок самостійно вчитися.

4. Підвищення дієвості вивчення, поширення і впровадження у практику роботи словесників передового досвіду, досягнень педагогічної науки.

5. Комплексне використання унаочнення як засіб підвищення продуктив- ності педагогічної праці, ефективності уроків літератури та інші. План роботи методичного об'єднання складає на навчальний рік відпо- відно до "Положення про методичну роботу з педагогічними кадрами загаль- ноосвітніх шкіл України" керівник об'єднання, який обирається членами його строком на два роки з числа найкваліфікованіших учителів.

У ході діяльності методичне об'єднання повинно ставити відповідні цілі:

а) допомогти словесникові засвоїти ідеї і теорії сучасної науки, оволодіти розумінням значення досягнень науки;

б) розкрити політехнічний зміст предмета на основі нових досягнень науки;

в) навчити вчителя органічно включати у викладання основні досягнення науки; •

г) допомогти оволодіти методами оптимізації навчального процесу на осно- ві розвиваючого івиховуючого навчання, широкого використання індиві- дуальних засобів навчання, індивідуалізації і диференціації навчання.

На розгляд кожного засідання методичного об'єднання (2-3 засідань на рік) доцільно виносити 2-3 питання:

а) науково-теоретичної підготовки за фахом, з психології або педагогіки;

б) методики викладання предмета, обговорення уроків обміну досвідом з теоретичної або методичної теми з визначенням дидактичної мети;

в) обговорення наслідків екзаменів чи контрольних робіт, конкурсів, олім-

РОЗДІЛ VII

Учитель літератури

г)

піад, взаємоперевірки учнівських зошитів; звітування вчителів про вико* нання докурсових завдань, про стан позакласної роботи, наслідки впро­вадження передового педагогічного досвіду та ін.; інформації про надходження новинок загальнопедагогічної, теоретичної» і методичної літератури та обговорення її змісту, про стан виготовлення! наочності, дидактичного матеріалу, розгляд екзаменаційних матеріалів тощо.

Протягом навчального року кожен словесник повинен підготувати рефе-, рат або доповідь відповідно до проблемного завдання методичного об'єд­нання, матеріал з досвіду практичного розв'язання питання (методичні роз-, робки окремих тем, поурочні плани, оригінальний роздавальний матеріал, та ін.), провести 1-2 уроки обміну досвідом. Ці матеріали зберігаються у шкільному навчальному або методичному кабінеті.

Цінні доповіді, реферати про практичне застосування досягнень науки, передового педагогічного досвіду методичне об'єднання пропонує на розгляд шкільних виробничих нарад, педагогічних читань, науково-практичних конференцій.

План роботи методичного об'єднання рекомендується складати за фор--мою річного плану школи:

№№	Завдання і зміст роботи	Строки	Відповідальні	Відмітка про
пп		виконання	за виконання	виконання

У плані передбачаються розділи: с

I. Вступ. У вступі необхідно подати короткий аналіз роботи методичного' об'єднання за минулий навчальний рік, висвітити такі питання:

1. Як розв'язувалися проблемні завдання.

2. Використання словесниками ефективних методів і прийомів у процесі викладання.

3. Якість знань, умінь і нрактичних навичок учнів з літератури.

4. Недоліки, які мали місце в роботі, та завдання вчителів у новому' навчальному році.

5. Визначення проблемного завдання, над вирішенням якого працюва­тиме методичне об'єднання в поточному році. і

II. Організація самоосвіти вчителя.

У розділі рекомендується передбачити:

1. Участь членів методичного об'єднання у шкільних, міжшкільних, районних (міських), обласних, республіканських педагогічних читан­нях, науково-практичних конференціях, семінарах.

2. Проведення консультацій для молодих та малодосвідчених учителів.

Участь у роботі школи передового педагогічного досвіду словесників (тих, які потребують такої допомоги).

Створення картотеки найнеобхіднішої літератури, оволодіння нау­ково-теоретичними питаннями за спеціальністю, вивчення і впровад­ження в практику роботи досягнень педагогіки, психології, конкретної методики і передового педагогічного досвіду, пошуку оптимальних методів та прийомів навчання і виховання. Список членів методичного об'єднання за формою:

	Прізвище, ім'я,	Тема поглибленого	Форма узагаль-	Практичне засто-
пп	по-батькові	опрацювання	нення роботи	сування роботи

III. Вивчення, узагальнення, впровадження передового педагогічного досвіду У розділі пропонується запланувати:

1. Вивчення і впровадження в практику роботи педагогічної спадщини вітчизняних і зарубіжних вчених-педагогів.

2. Вивчення і творче впровадження в практику передових методів робо­ти кращих учителів школи, району, області, України.

3. Створення картотеки літератури відповідно до теми вивчення передо­вого педагогічного досвіду та її опрацювання в процесі самостійної роботи.

4. Розробка методичних питань, системи уроків, тематики творчих ро­біт, виготовлення роздавального дидактичного матеріалу.

5. Взаємовідвідування уроків, проведення уроків обміну досвідом з питань визначеної проблеми методичного об'єднання.

6. Організація експозицій матеріалів узагальненого досвіду. -IV. Робота з учителями-початківцями.

Розділ вводиться до плану роботи тоді, коли в школі є вчителі-словесники з 1-2-річним стажем. У ньому рекомендується передбачити питання, що носять випереджувальний характер: підготовку до уроків, позакласної роботи з урахуванням найновіших досягнень передового педагогічного досвіду в межах країни, області, району (міста), школи; проведення занять; складання планів роботи; вивчення шкільної документації тощо. V. Заходи до вивчення і підвищення рівня знань, умінь і навичок учнів. Орієнтовними питаннями цього розділу можуть бути:

1. Розробки текстів, завдань, тематики письмових робіт, запитань для вивчення рівня знань, умінь і навичок школярів.

2. Вивчення та аналіз рівня знань, умінь і практичних навичок учнів з літератури.

3. Вивчення результативності факультативних занять, позакласної роботи.

4. Проведення взаємоперевірки учнівських зошитів з визначенням кон- кретної мети: обсяг і характер домашніх завдань, їх функції (акту- алізація і підготовка до засвоєння нових знань, поглиблення і розши- рення знань, закріплення знань, умінь і навичок, застосування знань у стандартних і творчих умовах); об'єктивність оцінювання знань, умінь і навичок школярів з літератури; здійснення єдиних вимог до писемного

. мовлення учнів та проведення письмових робіт з літератури та інші.

5. Розробка та впровадження методичних рекомендацій з питань удо- сконалення, викладання літератури і підвищення рівня знань з цього предмета.

VI. Факультативні заняття і позакласна робота

У розділі плануються загальношкільні заходи з питань підготовки і про­ведення шкільних олімпіад, тижнів літератури, тематичних вечорів, кон­курсів, літературних фестивалів, зустрічей з творчою інтелігенцією, орга­нізації ювілейних та інших виставок, екскурсій, випуску альманахів, збірників тощо.

Робота планується за формою:

№№ пп	Назва курсу	Прізвище, ім'я та	Для учнів яких	Основний напрямок
	факультативу,	по батькові	класів	(мета) роботи
	гуртка	керівника	призначається	факультативу, гуртка