2. Ліцензування банків і банківської діяльності

Банківська ліцензія – це документ, на підставі якого банки мають право здійснювати в комплексі базові банківські операції. Ліцензія на виконання окремих операцій – це документ, який видається юридичним особам, що не мають банківської ліцензії, і дає їм право на виконання окремої операції з відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів чи операцій з розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банківська ліцензія видається НБУ на підставі клопотання банку у разі дотримання ним таких обов’язкових умов:

• на час звернення банку з клопотанням про видачу банківської ліцензії зареєстрований підписаний капітал банку повинен бути повністю сплачений;

• банк має бути забезпечений належним банківським обладнанням, комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, потрібними для здійснення банківських операцій, ведення бухгалтерського обліку;

• наявність у банку приміщення, яке відповідає вимогам, передбаченим нормативно-правовими актами НБУ;

• наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком.

НБУ може відмовити в наданні ліцензії, якщо зазначені вище умови не виконані банком протягом одного року з дати державної реєстрації банку. Державна реєстрація банку в такому разі теж скасовується, а банк ліквідується.

Рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову в її наданні Національний банк України приймає протягом одного місяця з дня отримання повного пакета документів. Банківська ліцензія не може передаватися третім особам.

3. Реорганізація та ліквідація банку

Одним з найважливіших заходів впливу на етапі вдосконалення та реформування банківської системи є реорганізація та реструктуризація банків. У цілому реорганізація обходиться значно дешевше, ніж створення нових банків чи відкриття філій, а тому і керівництво банків, і акціонери віддають перевагу саме їй.

За своїм змістом форми реорганізації можуть бути:

• об’єднувальні. До них належать:

– злиття – це припинення діяльності двох (або кількох) банків як юридичних осіб і передачу всіх майнових прав і зобов’язань цих банків новоствореному банку;

– приєднання – припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу усіх його майнових прав і зобов’язань іншому банку на правах філії чи без відкриття філії;

• розподільчі. До них відносять:

– поділ – припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу за розподільчим актом у визначених частинах усіх його майнових прав і зобов’язань кільком новоствореним банкам;

– виділення – створення банку (або кількох банків), якому (яким) за розподільчим актом у відповідних частинах переходять майнові права і зобов’язання банку, котрий реорганізовується.

• реорганізація шляхом перетворення. Реорганізація банку може відбуватися шляхом перетворення, яке передбачає зміну юридичного статусу товариства, у вигляді якого було створено банк. При перетворенні банку з одного виду на інший до новоствореного банку переходять усі майнові права і зобов’язання банку, що реорганізовується.