Зміст інноваційної діяльності, її ефективність.
Відповідно до ст. 325 ГКУ під інноваційною діяльністю у сфері господарювання слід розуміти діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково – технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.
Інноваційна діяльність передбачає інвестування наукових досліджень і розробок, спрямованих на здійснення якісних змін у складі продуктивних сил, прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, розробки і впровадження нових видів продукції і технологій.
За міжнародними стандартами інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового чи удосконаленого продукту, упровадженого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності, або в новому підході до надання соціальних послуг. Поряд з терміном "інновація" у вітчизняній літературі використовується такі терміни як "нововведення", "новація".
Оскільки технічні нововведення та їх впровадження потребують значних затрат, то важливим є оцінка економічної ефективності цих заходів. Ефективність – це відносна величина, яка характеризує результативність будь- яких затрат. Ефективність інновацій– це відношення ефекту від здійснення заходів до затрат на них.
До груп технічних новин і нововведень належать створення, виробництво та використання нових або модернізація існуючих засобів праці, предметів праці і споживання, технологічних процесів, включаючи винаходи й раціоналізаторські пропозиції.
Єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень служить економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період.
Народногосподарський економічний ефект визначається через порівнювання результатів від застосування технічних нововведень і всіх витрат на їхню розробку, виробництво і споживання.
Внутрішньогосподарський
(комерційний) економічний ефект, що
обчислюється на окремих стадіях
відтворювального циклу
«наука—виробництво—експлуатація
(споживання)», дає змогу оцінювати
ефективність певних технічних новин і
нововведень з огляду на ринкові економічні
інтереси окремих науково-дослідних
(проектно-конструкторських) організацій,
підприємств-продуцентів і
підприємств-споживачів. Перша
форма економічного ефекту як оцінний
показник використовується на стадіях
обгрунтування доцільності розробки та
наступної реалізації нових технічних
рішень і
вибору
найліпшого варіанта таких, а друга — у
процесі реалізації новин (нововведень),
коли вже відомі ціни на нову науково-технічну
продукцію та обсяги її виробництва.
Незважаючи на відмінності між двома
формами виразу економічного ефекту,
способи їхнього обчислення є ідентичними;
вони визначаються як різниця між
результатами (продукцією, роботою,
послугами у вартісній оцінці) і витратами
на досягнення таких за певний розрахунковий
період
,
тобто
,
Основний зміст і властивості нововведень, новацій та інновацій.
Термін |
Стадія виробничого циклу |
Зміст |
Властивості |
Нововведення |
Початкова |
Новий спосіб, відкриття, ноу-хау, винахід, патент |
Наявність новизни |
Новація |
Проміжна |
Використання нововведення |
Новизна, матеріалізація |
Інновація |
Кінцева |
Поширення нововведення |
Новизна, матеріалізація, поширення, комерціалізація |
Ефективність інноваційного проекту характеризується системою економічних показників, що відображають співвідношення пов’язаних з проектом витрат і результатів, які дають можливість судити про економічну привабливість проекту для його учасників, про економічні переваги кожного з них. Показники ефективності інноваційних проектів класифікуються за такими ознаками:
За видами економічних суб’єктів – суспільні і комерційні;
За видом узагальнюючого показника – абсолютні, відносні, тимчасові;
За методом зіставлення різнотермінових витрат і результатів – статичні і динамічні.
Основними показниками, використовуваними для оцінки ефективності інноваційного проекту, є:
Чистий дисконтований дохід (ЧДД);
Внутрішня норма дохідності (ВНД);
Потреба в додатковому фінансуванні (зокрема, бюджетному);
Індекси дохідності витрат та інвестицій (ІД);
Строк окупності інноваційного проекту (Ток);
Група показників фінансового стану підприємства – учасника проекту.
Показники комерційної ефективності відбивають тільки основні результати (без супутніх), одержуванні при реалізації інновацій з урахуванням механізмів розподілу наново створеної вартості й інтересів кожного з учасників інноваційного проекту.
Література:
Закони України (зі змінами і доповненнями):“Про підприємства в Україні” від 07.02.91.
Бойчук І.М., Харів П.С. Економіка підприємтсва: Навч. Посіб. – К.: Каравела; Львів: Новий світ, 2000.
Мазаракі А.Л., Лігоненко Л.Д., Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства. – К.: Хрещатик, 1999
Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Структурно-логічний навчальний посібник – К.: КНЕУ, 2001
Фастовець А.А. Економіка підприємства. – К.: - НМЦ “Укоопосвіта”, 2000.
Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. – К.: Наук. думка, 2004.
Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства.-.К. 2006.
Викладач Яковина І.О.