57)Боротьба оун упа проти радянського режиму в післявоєнні роки

Після закінчення радянсько-німецької війни діяльність УПА при сильній підтримці населення була спрямована на те, щоб перешкодити встановленню тоталітарного режиму в краї. Загони УПА контролювали значні території Західної України, зберігаючи високу боєздатність. проте сталінське керівництво на той час вже мало змогу організувати широкі винищувальні акції проти УПА: у Західній Україні було зосереджено величезну кількість регулярної армії, утворені Львівський і Прикарпатський військові округи. У всіх районних центрах були розміщені військові частини, із військ МВС і НКВС створювалися сильні гарнізони, з місцевих жителів формувалися винищувальні батальйони (так звані яструбки), до яких включалися навіть недавні вояки УПА. Всюди була запроваджена комендантська година, проведений перепис населення. Головним методом боротьби з УПА і підпіллям ОУН були жорстокі репресії. Протягом 1945 р. загони УПА втратили 9 тис. вбитими і близько 24 тис. полоненими. Незважаючи на втрати у живій силі, вивіз до Сибіру членів сімей українських патріотів, спротив УПА радянській владі не спадав. Тільки 1945 р. на Львівщині повстанці провели понад 3 тис. збройних акцій, внаслідок яких було вбито близько 5 тис. енкаведистів, бійців винищувальних батальйонів, партійних, комсомольських і радянських функціонерів. Загалом у ході збройних акцій УПА і підпілля ОУН, що були спрямовані передусім на репресивний апарат радянської влади — проти військ НКВС, загинуло близько ЗО тис. громадян і до 20 тис. військовослужбовців, міліціонерів, прикордонників. Протягом 1944—1945 рр. уряд УРСР декілька разів звертався до повстанців з вимогою скласти зброю, обіцяючи повну безпеку й амністію. Зазнаючи значних втрат, УПА спробувало пристосуватися до наростаючого наступу радянських військ. Великі з'єднання були поділені на малі рухливіші загони. Наприкінці 1946 р. командуючий УПА генерал Р.Шухевич отримав від Української Головної Визвольної Ради (утворена влітку 1944 р. і була політичним центром національно-визвольних змагань) директиву про докорінну реорганізацію повстанчої армії. У зв'язку з тим що надії на американо-радянську війну не виправдалися, частина армії демобілізувалася, частина була відправлена на Захід, а для роботи в підпіллі залишилися найбільш стійкі і морально витривалі. "Починаючи з 1946 року, — писав один із ідеологів ОУН-УПА П.Полтава, — український визвольний рух в СРСР почав переходити від форм широкої повстанської боротьби до форм боротьби глибоко підпільної..." Однак значні втрати серед підпілля ОУН позначилися на її роботі. У 1948 р. командування знову провело реорганізацію УПА, створивши самостійні відділи чисельністю по 10—15 бійців. Збройні акції не припинялися, але кількість їх зменшувалася. Якщо 1947 р. їх було 2068, в результаті яких було знищено 4404 чол., то 1948 р. — 1387, в ході яких знищено 910 і втрачено 347 осіб. На кінець 40-х років загони УПА і підпілля ОУН зосередили свої сили на пропагандистській роботі та саботажі. Умови діяльності УПА-ОУН ставали неймовірно складними. Велика кількість бійців і старшин загинули в ті роки. 5 березня 1950 р. у с. Білогорща під Львовом у сутичці з енкавидистами загинув командуючий УПА Роман Шухевич (генерал Тарас Чупринка). Його замінив полковник Василь Кук (Коваль). Але боротьба пішла вже на спад. У червні 1950 р. конференція ОУН прийняла рішення, відповідно з яким була здійснена децентралізація УПА і керівництва рухом опору. Окремі збройні відділи підпілля у краї діяли ще до середини 50-х років. Повстанці, які перебралися на Захід, заснували на еміграції закордонні частини ОУН.І період. Грудень 1944 — червень 1945 pp.Три широкомасштабні антиповстанські операції із залученням великої кількості регулярних військ, військ НКВС, бійців партизанських загонів, каральних загонів (понад 200 тис. з важким озброєнням і авіацією). Здійснено 40 тис. малих операцій II період. 1946 р.«Велика блокада». Для проведення операції залучалось понад 60 тис. бійців регулярної армії, НКВС III період. 1947—1950-ті pp.Систематичні операції по знищенню, витісненню за межі УРСР бойових загонів УПА

69)а)до складу УРСР крим увійшов у 1954р

б)битва на р.Калка 1223р

29)гетьманування Дорошенка

Був гетьманом правобережної укр.1665р. політика:часто скликав ради де вислуховував рядових козаків,спирався на підтримку київського митрополита,створив 20тисячний корпус найманців-сердюків,установив нову митну лінію на укр.кордоні,почав карбувати власну монету,проводив колонізацію незаселених земель,прагнув обєднання україни,домагався поновлення гадяцького договору,у1668р обєднав ліво і право бережну укр., у1669р уклав з Туреччиною корсунські статті,наслідки статтей:Туреччина оголосила війну речі поспол.українсько-турецько-татарська армія вела війну проти речі поспол.результатом чого став бучацький договір 1672р .польща відмовилися від правобережн укр. Наслідки війни:татари і турки грабували правобережжя,населення втікало на лівобережжя. У 1675р Дорошенко розчарований союзництвом з Туреччиною зрікається булави і передає її сіркові.