60)Дисидентський рух в укр. 20ст 60-80ххроків

Бурхливе,суперечливе,динамічне’’хрущовське’’ десятиріччя стимулювало оновлення суспільної свідомості.у радянському суспільстві виникла духовна опозиція-дисиденство,яке висувало реальну альтернативу наростаючим кризовим явищам у духовному житті суспільства. У розвитку дисидентського руху відокремлюють такі етапи: 1 виникнення і встановленн(1959-1972рр) на цьому етапі у самвидаві набули поширення відкриті листи,пройняті ідеями викриття беззаконня щодо політичних вязнів сРСР ,необхідність демократизації радянської системи.зростала кількість дисидентських гуртків. 2 криза і спад(1972-1975рр)на цьому етапі радянський режим нарощуючи тиск проти лідерів дисидентського руху,розпочав компанію цькування,засуджено с.коновальова,щовикликав бурхливу хвилю протесту. 3 піднесення та розширення діяльності(1976-1978рр) поява групи сприяня виконанню Гельсінських угод в СРСР,активізувала діяльність релігійна течія десид. 4 помітне обмеження під тиском пануючого режиму.(1979-1985рр) тиск системи ще більше посилився що сприяло до виїзду за кордон багатьох лідерів опозиції,посилення репресій.

Дисиденство в укр.було складовою частино загальносоюзного. Утворювали такі його основні течії:-правозахисне або демократичне –релігійне –національно орієнтоване. -

78)а)битва під Батогом відбулася у 1652р

б)укр.націонал.демакратична партія (УНДП)виникла у 1899р

25)політичний устрій козацької держави

Ознаками Української козацько-гетьманської держави були: наявність власної території, незалежна публічна влада, наявність фінансово-податкової системи, права і судочинства. Необхідно зазначити, що при формуванні Козацької держави враховувався досвід військової полково-сотенної організації Запорозької Січі, яка була перенесена на визначені території і стала єдиною політично-адміністративною, військовою і судовою владою в Україні. Публічна влада складалася з трьох урядів: генерального, очолюваного гетьманом, полкового і сотенного, який у свою чергу у військовому відношенні поділявся на курені по 20-30 козаків у кожному. Генеральний уряд був вищим розпорядчим, виконавчим і судовим органом держави. Вищим органом влади формально вважалася військова рада. Але вона не була постійнодіючим органом і скликалася для вирішення найважливіших питань: ведення війни, обрання генерального уряду тощо. Гетьман України був правителем України, главою генерального уряду. Він мав широкі державновладні повноваження — законодавчі, виконавчі, судові, скликав ради. Вища судова інстанція — Військова (козацька) рада. Уряд складався з генеральної старшини, яка очолювала окремі галузі управління. Наприклад, за військові справи і матеріальне забезпечення відповідали генеральний обозний, осавул, хорунжий Генеральний обозний був другою посадовою особою в державі після гетьмана. Генеральний бунчужний охороняв знаки гідності гетьманської влади; генеральний писар опікувався зовнішніми відносинами, генеральний суддя очолював найвищий судовий орган, який був апеляційною інстанцією для полкових і сотенних судів, а справами скарбниці відав генеральний підскарбій.