Проживання за межами країни, найбільші діаспори

Австралія: 83 987 чол. (2001 р.). Австралійців македонського походження - 100 000 - 120 000 чол.

Німеччина: 61 105 чол. (2004 р.) (громадяни Республіки Македонія)

Італія: 58 460 чол. (2004 р.) (громадяни Республіки Македонія)

США: 42 812 чол. (2002 р.)

Канада: 31 265 чол. (2002 р.). Канадців македонського походження - 100 000 -150 000 чол.

Сербія: 25 847 чол. (2002 р.)

Швейцарія: 6 415 чол. (2000 р.)

Австрія: 5 145 чол. (2001 р.)

Хорватія: 4 270 чол. (2001 р.)

Словенія: 3 972 (2002 р.)

Франція: 2 300 (2003 р.)

Боснія і Герцеговина 2 278 (2005 р.)

Румунія: 731 (2002 р.)

Етнічний склад

Македонці (66,6%)

Албанці (22,7%)

Турки (4,0%)

Цигани (2,2%)

Серби (2,1%)

Влахи (аромуни, 0,4%)

Мова

Македо́нська мо́ва (мак. Македонски јазик) — слов'янська мова, належить до східної підгрупи південно-слов'янських мов, офіційна мова Республіки Македонії. Використовує абетку на основі кирилиці із рядом особливостей (відсутні літери: є ґ, і, ї, й, щ, ь, ю, я; додані ѓ, ѕ, ј, љ, њ, ќ, џ). Існує у трьох діалектних групах: західній, східній і північній (деякі дослідники виділяють лише західну і східну групи). Число носіїв складає близько 1,5 млн. людей.Македонська мова, крім Македонії, вживається локально і у Греції, Албанії, Німеччині, Австралії.

Македонська літературна мова є офіційною мовою Македонії, хоча деякі лінгвісти, а також більшість болгар не визнають існування окремої македонської мови, що відрізняється від болгарської, і вважають її діалектом або літературним варіантом болгарської мови. Оскільки об'єктивних критеріїв для відрізнення літературної мови від кодифікованого діалекту нема, це питання залишається перш за все політичним.

Македонська літературна мова створювалась на основі діалектів, поширених на території Республіки Македонія. Її було кодифіковано у 1945 — за основу літературної мови було взято центральні говірки західного діалекту.

До середини минулого століття літературною мовою македонської землі була переважно болгарська, хоча деякі автори писали також сербськохорватською, грецькою, ароманською та албанською. Нинішня ж македонська вважалася всього лиш діалектом болгарської мови.

І тільки в п’ятдесятих роках ХХ ст. відомий письменник та лінгвіст Блаже Конескі видає перший «Правопис» та першу «Граматику македонської літературної мови». Пізніше виходять й інші його наукові роботи, зокрема «Словник македонської мови» та «Історія македонської мови». Взявши за основу кириличну абетку і болгарську граматику, Блаже Конескі фактично легалізував ще одну південнослов’янську мову.

Існує «Українсько-македонський розмовник»(2005). Автори Онищенко О. С., Б.Ристовські, Русанівський В. М., Шевченко Л. І., В.Чорний-Мешкова .

В Македонії були знайдені (очевидно там і написані) Маріїнське Євангеліє (ХІ ст.), Синайський требник (ХІ ст.).

Охоронцями духовної культури і літератури були монастирі. У 1762 році чернець Хилендарського і Зографського монастирів Паїсій Хилендарський (1722-1798) завершив книгу "Історія слов'яно-болгарська" (уперше видана в 1844) - пам'ятка національного відродження. Ідея самостійної (від болгарської) македонської мови виникла в 1870-х роках і набула поширення на початку XX ст. У післявоєнній Югославії почали видаватися македонські літературні журнали, в 1946 р. була створена Спілка македонських письменників, а в 1954 р. - Товариство македонської мови і літератури, почався випуск художньої літератури македонською мовою. У літературі до 1990-х років переважали традиції реалізму.