1. Мотивом

2. навичками

3. звичками

4. *метою

5. умінням

73. Масштаб і характер особистості визначаються такою сферою людини, як:

1. *Спрямованість

2. мотивація

3. індивідуальність

4. людина

5. уважність

73. Важлива закономірність уваги - це:

1. Зосередженість

2. неуважність

3. *вибірковість

4. чутливість

5. загальмованість

73. Здатність людини довільно спрямовувати увагу на ті чи інші об’єкти називають:

1. увагою

2. мовленням

3. пам’яттю

4. мисленням

5. *уважністю

73. Прибічники волюнтаристської теорії вбачають сутність уваги виключно:

1. у силі

2. у мистецтві

3. у характері

4. у темпераменті

5. *у волі

73. Внутрішню суб’єктивну сторону уваги вивчали представники:

1. фізіологічного напрямку

2. *інтроспективної психології

3. англійської асоціативної психології

4. представники біхевіоризму

5. російської асоціативної психології

73. Теорію рухової уваги висунув:

1. Тітченер

2. Ціген

3. *Рібо

4. Вундт

5. Гербарт

73. Думку, що людина, яка не вміє керувати м’язами, не здатна зосереджувати увагу, стверджував:

1. Ціген

2. Тітчер

3. *Рібо

4. Вундт

5. Гербарт

82. Фізіологічним підгрунтям уваги є:

1. подразнення

2. уважність

3. гальмування

4. мовлення

5. *збудження

82. Учення про домінанту належить:

1. Рібо

2. *Ухтомському

3. Сєченову

4. Гербарту

5. Павлову

84. Головна особливість уваги - це:

1. стійкість

2. переключення

3. *Зосередженість

4. розподіл

5. обсяг

84. Вища форма пізнання людиною дійсності - це:

1. конкретне пізнання

2. усвідомлене пізнання

3. *абстрактне пізнання

4. чуттєве пізнання

5. неусвідомлене

84. Закономірності засвоєння знань, умінь і навичок вивчає:

1. космічна психологія

2. *психологія праці

3. юридична психологія

4. сурдопсихологія

5. соціальна психологія

87. Афекти, власне емоції, почуття та стрес - це прояв:

1. уваги

2. сприйняття

3. мислення

4. *емоцій

5. відчуттів

87. Ситуаційним ставленням людини до об’єктів називається:

1. увага

2. сприйняття

3. *емоції

4. мислення

5. відчуття

87. Стійке узагальнене ставлення людини до об’єктів називається:

1. увагою

2. сприйняттям

3. *почуттям

4. мисленням

5. відчуттям

87. Страх, гнів, туга, радість – це стани психіки, які називаються

1. увагою

2. сприйняттям

3. мисленням

4. *емоціями

5. відчуттями

87. Стенічні емоції:

1. послаблюють м’язовий тонус

2. є нейтральними до м’язового тонусу

3. *підвищують м’язовий тонус

4. не впливають на м’язовий тонус

5. не пов’язані з м’язовим тонусом

87. Мислення неможливе без:

1. стресу

2. *мовлення

3. афектів

4. емоцій

5. почуттів

87. Самостійність мислення – це:

1. *здатність побачити і сформулювати нову проблему без сторонньої допомоги

2. уміння змінити шлях вирішення проблеми, якщо він не задовольняє умови

3. здатність послідовно та чітко приймати рішення

4. уміння оцінити ситуацію, відповідно до цього будувати свою поведінку

5. здатність запам’ятовувати візуальну інформацію

87. Гнучкість мислення – це:

1. здатність послідовно та чітко приймати рішення

2. *уміння змінити шлях рішення проблеми, якщо він не задовольняє умови

3. уміння оцінити ситуацію, відповідно до цього будувати свою поведінку

4. здатність побачити й сформулювати нову проблему без сторонньої допомоги

5. здатність запам’ятовувати візуальну інформацію

87. Логічність мислення – це:

1. уміння оцінити ситуацію, відповідно до цього будувати свою поведінку

2. здатність побачити й сформулювати нову проблему без сторонньої допомоги

3. *здатність послідовно та чітко приймати рішення

4. уміння змінити шлях вирішення проблеми, якщо він не задовольняє умови

5. здатність запам’ятовувати візуальну інформацію

87. Розсудливість мислення – це:

1. здатність побачити й сформулювати нову проблему без сторонньої допомоги

2. уміння змінити шлях вирішення проблеми, якщо він не задовольняє умови

3. здатність послідовно та чітко приймати рішення

4. здатність запам’ятовувати візуальну інформацію

5. *уміння оцінити ситуацію, відповідно до цього будувати свою поведінку

87. Радість та гнів є проявами:

1. розуміння

2. уваги

3. *емоцій

4. мислення

5. сприйняття

87. Ревнощі є проявом:

1. уваги

2. мислення

3. сприйняття

4. емоцій

5. *почуттів

87. Короткочасною, довготривалою та оперативною буває:

1. мислення

2. увага

3. уява

4. *пам’ять

5. сприймання

87. Відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, які визначають рівень свідомої саморегуляції особистістю своєї поведінки, її влади над собою, - це:

1. мислення

2. увага

3. уява

4. *воля

5. сприймання

87. Нерішучість є виявом:

1. відсутності емоцій

2. пристрасті

3. *слабкості волі

4. неуважності

5. логічного мислення

87. Термін “характер” був введений:

1. Кантом

2. Гіппократом

3. *Теофрастом

4. Павловим

5. Аристотелем

103. Крайню інтенсивність певних рис людини називають:

1. педантизмом

2. екстровертованістю

3. застряванням

4. інтровертованістю

5. *акцентуацією

104. Найвищий щабель розвитку здібностей, що виявляються у творчій діяльності, називають:

1. акцентуацією

2. талантом

3. обдарованістю

4. *геніальністю

5. альтруїзмом

105. Кречмер розрізняв типи темпераментів:

1. за соками організму

2. за типом нервової системи

3. *за будовою тіла

4. за клітинами ембріона

5. за природженими інстинктами.

106. Своєрідні властивості людини, її інтелекту, що виявляються в навчальній, трудовій, науковій та іншій діяльності– це:

1. здібності

2. геніальність

3. *обдарованість

4. задатки

5. талант

107. Індивідуальні особливості здібностей кожної людини є результатом її:

1. виховання

2. праці

3. таланту

4. задатків

5. *розвитку

108. Індивідуально-психологічні особливості особистості – це:

1. *темперамент

2. інтереси

3. ідеали

4. установки

5. звички

109. Реальне спонукання, яке змушує людину діяти за певних умов,- це:

1. інтерес

2. *мотив

3. переконання

4. потреба

5. ідеал

110. Система мотивів людини, що спонукає її діяти відповідно до своїх поглядів і переконань, називається:

1. мотиви

2. ідеали

3. *переконання

4. інтерес

5. потреби

111. Властивості предметів та явищ зовнішнього світу відображають відчуття:

1. *екстроцептивні

2. інтероцептивні

3. пропріоцептивні

4. температурні

5. уявні

112. Висока нервово-психічна активність, багатство міміки та рухів, емоційність, вразливість, лабільність характерна

1. флегматику

2. *сангвініку

3. холерику

4. меланхоліку

5. лікарю

113. Міра чутливості до явищ дійсності, що стосуються особистості, називається:

1. реактивність

2. пластичність

3. ригідність

4. резистентність

5. *сенситивність

114. Швидке пристосування до обставин, що змінюються, називається:

1. *пластичність

2. ригідність

3. реактивність

4. резистентність

5. сенситивність

115. Передумови до розвитку здібностей називаються:

1. талантом

2. геніальністю

3. *задатками

4. вміннями

5. навичками

116. Внутрішня єдність сил характеру називається:

1. сила характеру

2. *цілісність

3. повнота

4. воля

5. темперамент

117. Індивідуально-психологічні особливості особистості – це:

1. *темперамент

2. інтереси

3. ідеали

4. установки

5. звички

118. Природжені передумови до розвитку здібностей називаються:

1. * задатками

2. геніальністю

3. обдарованістю

4. здібності

5. талановитістю

119. Велику роль у розвитку здібностей відіграє:

1. розвиток

2. * обдарованість

3. талант

4. праця

5. виховання

120. До психічних процесів, властивостей належить:

1. стрес

2. * темперамент

3. апатія

4. захоплення

5. симпатія

121.Високий рівень задатків, нахилів, результат і свідчення високого рівня інтелектуального розвитку індивіда-це:

1. геніальність

2. цілеспрямованість

3. *обдарованість

4. вихованість

5. талановитість

122. Умови життя, навчання людей, їх освіта та виховання відіграють провідну роль у розвитку:

1. здібностей

2. задатків

3. темпераменту

4. акцентуації

5. * характеру

123. Знання, ідеї, погляди, що є мотивами поведінки людини, стають рисами її характеру й визначають ставлення до дійсності, вчинки, поведінку – це:

1. визначеність

2. спрямованість

3. *переконання

4. темперамент

5. цілісність

124. Обсяг систематизованих знань, умінь, навичок, способів мислення – це:

1. навчання

2. виховання

3. *освіта

4. формування

5. розвиток

125. Питання навчання та виховання студентів ВНЗ розробляє:

1. спеціальна педагогіка

2. військова педагогіка

3. загальна педагогіка

4. *педагогіка вищої школи

5. виправно-трудова педагогіка

126. Процес і результат кількісних та якісних змін в організмі людини називається:

1. самовихованням

2. самоосвітою

3. *розвитком

4. навчанням

5. вихованням

127. Увагою називають:

1. самовиховання

2. здатність аналізатора реагувати на дію адекватного подразника

3. * особливу форму психічної діяльності, яка своєрідно відображає, фіксує та відтворює те, що відображується у свідомості

4. мінімальну силу подразника, яка здатна викликати у людини відчуття

5. здатність відчувати найменшу різницю в інтенсивності двох діючих подразників

128. Процеси пам´яті – це:

1. * запам’ятовування, збереження, відтворення

2. міцність запам’ятовування, готовність до відтворення

3. швидкість запам’ятовування, точність запам’ятовування

4. впізнавання згадування

5. пригадування

129.Індивідуальні особливості пам’яті:

1. запам’ятовування, готовність до відтворення

2. впізнавання згадування

3. *швидкість запам’ятовування, точність запам’ятовування, міцність

4. пригадування

5. судження, умовивід, поняття

130. Види асоціацій:

1. судження, умовивід, поняття

2. *за суміжністю, схожістю, контрастом

3. мислення, аналіз, синтез

4. проблемна ситуація, завдання, гіпотеза

5. побудова гіпотез, проведенні експериментів,

131. Образною пам’яттю називають:

1. створення образів просторових відношень у вигляді геометричних фігур

2. *запам’ятовування образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їх властивостей, наочно даних зв’язків і відносин між ними

3. побудову гіпотез, проведення експериментів

4. узагальнення, що їх роблять при створенні понять

5. судження, аналіз, синтез

132. Залежно від характеру перебігу процесів пам’яті останню поділяють на такі види:

1. образна

2. рухова

3. *мимовільна та довільна

4. емоційна

5. оперативна

133. Оперативна пам’ять – це:

1. створення образів просторових відношень

2. побудова гіпотез, проведення експериментів

3. пам’ять, яка характеризується швидким запам’ятовуванням матеріалу

4. відображення в мозку зв’язків між предметами

5. *пам’ять, яка забезпечує запам’ятовування та відтворення оперативної інформації

134. Збереженням інформації називають:

1. створення образів просторових відношень

2. побудову гіпотез, проведення експериментів

3. *здатність утримувати, зберігати сприйняту інформацію

4. узагальнення, що їх роблять при створенні понять

5. уяву, яка включається у творчу діяльність

135. Точність запам’ятовування характеризується:

1. тривалістю збереження завченого матеріалу

2. швидкістю, з якою людина може пригадати необхідні їй відомості

3. *відповідністю відтвореного тому, що запам’ятовувалося, і кількістю зроблених помилок

4. запам’ятовуванням, яке здійснюється без розуміння суті

5. створенням образів просторових відношень у вигляді геометричних фігур

136. Логічні форми мислення- це: