5. Як відображаються лізингові операції у фінансовій діяльності підприємства?

Відповідно до Закону України «Про лізинг» ним вважається підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне використання на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна за умови сплати лізингоодержувачем лізингових платежів». Основними елементами лізингової операції є: об’єкти лізингу, суб’єкти лізингу, строки лізингу, лізингові платежі.

Що стосується операції придбання об’єкта лізингу лізингодавцем у виробника, то така операція нічим не відрізняється від звичайного придбання основних засобів шляхом здійснення капітальних інвестицій. У цьому випадку лізингодавець відображає всі витрати на придбання об’єкта лізингу на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а потім він вводиться в експлуатацію на рахунок 10 «Основні засоби».

У момент передачі об’єкта лізингу лізингоодержувачу набирають чинності положення п. 10 П(С)БО 14. Так, лізингодавець зобов’язаний відобразити у бухгалтерському обліку переданий у фінансову оренду об’єкт як дебіторську заборгованість орендаря.

6. Які групи показників враховуються під час оцінки фінансового стану підприємства-позичальника?

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності: — платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності); — фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів); — обсяг реалізації; — обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів — у динаміці); — склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки); — собівартість продукції (у динаміці); — прибутки та збитки (у динаміці); — рентабельність (у динаміці); — кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

7. Як оцінюється ефективність використання позичальниками кредитних коштів?

методика комплексної оцінки ефективності використання позикових коштів на підприємствах включає три основні етапи:

1. Угрупування підприємств по ступеню ефективності використання позикових коштів.

2. Розрахунок комплексного показника ефективності використання позикових коштів.

3. Визначення підприємства-еталона групи.

На першому етапі здійснюється угрупування підприємств в однорідні групи з погляду ефективності використання ними позикових коштів. У цьому випадку підприємство розглядається як багатомірний об'єкт, що описується різними показниками, які були виділені в результаті апріорного аналізу.

Для угрупування використовувався один з методів кластерного аналізу – метод “куль”.

На другому етапі для кожного підприємства, що входить до складу групи, визначаються значення комплексного (синтетичного) показника ефективності використання позикових коштів (далі – комплексний показник) на основі методів таксономії. Отримані значення дозволяють упорядкувати підприємства однієї групи за рівнем ефективності використання позикових коштів. Діапазон змін значень комплексного показника від 0 до 1. Чим ближче значення комплексного показника до одиниці, тим ефективніше використовуються позикові кошти.

На третьому етапі у виділених групах на основі методу “центра ваги” обирається підприємство, що є еталоном (репрезентантом) групи. Значення показників ефективності використання позикових коштів даного підприємства розглядаються як прогнозні для всіх підприємств цієї групи.

У третьому розділі - “Прогнозування рівня використання позикових коштів на підприємствах” - розроблено економетричну модель комплексного показника, мультиплікативні моделі декомпозиції часових рядів факторних ознак, процедура формування стратегії використання позикових коштів.

У другому блоці механізму ефективності використання позикових коштів (рис. 2.) здійснюється розрахунок прогнозних значень рівня використання позикових коштів. З цією метою побудовані багатофакторні регресійні моделі. Параметри вищевказаних моделей отримані на основі ретроспективної інформації, що міститься в часових рядах комплексного показника і факторних ознак, виділених у результаті апріорного аналізу, до яких відносяться: коефіцієнт обіговості і рівень рентабельності активів, процентні ставки по позикових коштах, співвідношення позикових і власних коштів.

Економетрична модель комплексного показника ефективності використання позикових коштів для одного з аналізуємих підприємств має вигляд:

у=0,18233-0,04197х₁+0,01467х₂+0,20307х₃-0,00014х₄

де у – комплексний показник;

х₁ - співвідношення позикових і власних коштів;

х₂ - рівень рентабельності активів;

х₃ - коефіцієнт обіговості;

х₄ - відсотки по позиковим коштам.

Аналогічні багатофакторні моделі побудовані для ряду підприємств різних галузей.

Моделі перевірялися на адекватність за допомогою t-критерія Стьюдента, коефіцієнта множинної кореляції і коефіцієнта детермінації, аналізу залишків на наявність автокореляції (критерій Дарбіна-Уатсона).