2. Куди відноситься плата підприємства за факторингові послуги? Чи підлягають факторингові послуги оподаткуванню?

Плата за факторингові послуги складається з плати за управління дебіторською заборгованістю, плати за кредитні операції та комісійної винагороди за обслуговування. Плата за управління дебіторською заборгованістю становить 0,1-1 % річного обороту клієнта. Розмір процента за кредит установлюється на рівні ринкової процентної ставки за короткостроковими кредитами, збільшеної на 2-4 % для компенсації ризику неповернення. Комісійна винагорода становить 0,5-3 % від суми заборгованості (куплених розрахункових документів).

Якщо об’єктом факторингових операцій є об’єкти, відмінні від валютних цінностей та цінних паперів, то такі операції оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку.

Відповідно до підпункту 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об’єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових операцій, крім факторингових операцій, якщо об’єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи.

3. Які міркування треба враховувати, вирішуючи питання про договірний відсоток за банківськими позичками?

Величина процентної ставки залежить від таких факторів: - облікової ставки НБУ; - відсоткових ставок за депозитними операціями; - характеру наданого забезпечення кредиту; - рівня кредитного ризику; - попиту і пропозиції на ринку кредитних ресурсів; - строку користування позикою; - об'єкта кредитування тощо.

Відсоткові ставки за кредитами встановлюються з урахуванням і того, що сума отриманих відсотків за позичковими коштами повинна покривати сплату відсотків за залученими коштами; повністю покрити операційні витрати, пов'язані з обслуговуванням кредитних операцій, і забезпечити певну суму прибутку для банку. При кредитуванні в іноземній валюті враховуються процентні ставки, які діють на міжнародних ринках позичкових капіталів. Рівень процентів, порядок нарахування та сплати обумовлюються в кредитній угоді.

4. Які основні зобов’язання сторін кредитного договору?

За кредитним договором одна сторона (банк або iнша кредитна установа), що зобов'язується надати кредитнi кошти (кредит), називається кредитором, а сторона (громадянин або юридична особа), що зобов'язуються повернути запозичену суму та сплатити проценти по нiй -- позичальником. Кредитний договiр є двостороннiм, так як обов'язки виникають не лише у позичальника (повернення отриманої суми та оплата процентiв по нiй), а й у кредитора (надання грошових коштiв у розмiрi i за умов, вказаних в кредитному договорi).

"Порушення обов'язкiв, якi передбаченi для сторiн в кредитному договорi, покладає вiдповiдальнiсть як кредитора, так i позичальника у виглядi покриття збиткiв, тому в кредитному договорi треба обов'язково прописати всi права i обов'язки сторiн, i перш за все кредитний договiр повинен мiстити в собi умови про суму кредиту, об'єктах кредитування, термiнi повернення кредиту, процентiв, застави тощо."¹

За кредитним договором позичальник зобов'язується повернути отриману суму i сплатити проценти по нiй, тобто розмiр процентiв по кредитному договору, строки ї важливою умовою. Це значить, що якщо цi умови не визначенi в кредитному договорi, то кредитний договiр може бути визнаний недiйсним.

Кредитний договiр завжди є корисливим. Тому позичальник повинен сплатити проценти за договором. Як правило, цi проценти мiстять в собi ставку рефiнансування Нацбанку України (вартiсть кредитного ресурси) i винагороду самого кредитора (банкiвську маржу). При цьому, банк не має права в односторонньому порядку змiнювати проценти, за винятком випадкiв, що передбаченi законом та договором. Як правило, у випадку виникнення суперечок щодо процентiв по кредитному договору суд може визначити їх по iснуючiй у кредитора ставцi банкiвського проценту або ставки рефiнансування. Порядок сплати процентiв залежить вiд строка договори i фiксується в ньому. Як правило, позичальник повинен сплачувати проценти за договором щомiсяця.

Позичальник за кредитним договором повинен дотримуватися цiльового використання отриманих за кредитом грошових коштiв (окрiм позики фiзичнiй особi на невiдкладнi потреби).¹ При порушеннi позичальником цiєї умови кредитного договора банк має право вимагати вiд позичальника дострокового повернення наданої суми кредиту i виплати вiдповiдних вiдсоткiв, якщо iнше не передбачене договором.

У випадку, коли згідно договору застави, яка надається у вигляді забезпечення пiд кредит, закладене майно залишається у заставодавця (позичальника), останнiй зобов'язаний:

- застрахувати закладене майно за власний рахунок у повнiй його вартостi вiд ризикiв, втрати або пошкодження;

- негайно повiдомити iншу сторону про виникнення загрози втрати або пошкодження закладеного майна.

Наявнiсть i збереження закладеного майна перевiряється банком вiдповiдно до умов договору.

В разi невиконання позичальником передбачених кредитним договором обов'язкiв по забезпеченню повернення суми кредиту, а також при втратi забезпечення або погiршення його умов за обставинами, за якi позикодавець не несе вiдповiдальностi, банк має право вимагати у позичальника виплати нарахованих вiдсоткiв, якщо iнше не передбачене договором *** (ст. ЦК України). Позичальник не має права ухилятися вiд банкiвського контролю i повинен надавати всi вiдомостi про свiй фiнансовий стан i перспективах розвитку.. Докладна позицiя викладується багатьма юристами в галузi банкiвського права, так як саме вiдсутнiсть жорсткого контролю над використанням кредитних коштiв в кiнцевому випадку призводить до неповернення кредиту.¹

Вiдповiдно до умов кредитного договору, банк повинен надати позичальнику грошовi кошти в розмiрi, в строк та на умовах, передбачених в договорi. Банк має право вiдмовитися вiд надання позики, при наявностi iнформацiї про те, що кредит не буде повернутий у визначений строк. У випадку виявлення неблагонадiйної позики, банк має право надати позичальнику для виходу iз ситуацiї продати частину активiв, скоротити частину персоналу, змiнити заходи в органiзацiї роботи, змiнити керiвництво тощо. Окрiм цього, банк має право звернутися до арбiтражного суду iз заявою про порушення справи про неспроможнiсть (банкрутсво) по вiдношенню до позичальника, що не виконує своїх обов'язкiв по погашенню заборгованостi. Кожний з цих способiв впливу на клiєнта застосовується, як правило в залежностi вiд його поточного фiнансового стану.

«Як правило, в банкiвськiй практицi встановлено, що клiєнт вiдповiдає за цiльове використання наданої суми кредиту.»² У випадку порушення позичальником цiєї вимоги банк має право вимагати повернення достроково суми кредиту i виплати нарахованих вiдсоткiв, якщо iнше не передбачене договором.

Сторони в разi невиконання взятих на себе зобов'язань по кредитному договору несуть вiдповiдальнiсть вiдповiдно до вимог цивiльного законодавства. На думку доктора юридичних наук, професора Е.А.Суханова у вигляді головної форми вiдповiдальностi по кредитних зобов'язаннях є покриття нанесених контрагенту збиткiв, а сплата неустойки є додатковою санкцiєю. Кредитор має право вимагати покриття збиткiв, завданих йому в будь-якому випадку, на вiдмiну вiд неустойки. Поняття збиток складається як з реально-нанесеного збитку, так i втраченого прибутку. Принцип повного покриття збиткiв дiє, якщо iнше не передбачене законодавством. Що ж до неустойки, то в кредитному договорi, як правило, передбачено нарахування пiдвищених вiдсоткiв, що по сутi i є нустойкою.¹

Особливу увагу при вивченнi питання вiдповiдальностi сторiн по кредитному договору необхiдно придiлити наслiдкам прострочки боржником виконання грошових зобов'язань. Вiдповiдальнiсть сторiн у випадку невиконання зобов'язань по кредитному договору може бути покладена як на позичальника так i на кредитора.

"Вiдповiдно до ст. ЦК України, у випадку невиконання або прострочки виконання грошового зобов'язання, внаслiдок якого на боржника покладається зобов'язання повернути кошти, пiдлягають оплатi проценти на суму цих коштiв. При розрахунках процентiв, що пiдлягають оплатi за ставкою рефiнансування НБУ кiлькiсть днiв в роцi приймається рiвною вiдповiдно 360 i 30 дням, якщо iнше не встановлено угодою сторiн. Проценти нараховуються до момента фактичного виконання грошового зобов'язання, вiдповiдно до умов про порядок платежiв i форми розрахункiв i положення ст. 1119 ЦК України про мiсто виконання грошового зобов'язання. При стягненнi суми боргу в судовому порядку та при вiдсутностi в договорi домовленостi про розмiр вiдсоткiв, суд сам має право визначати розмiр облiкової ставки банкiвського проценту, яку треба застосовувати. Окрiм цього, кредитор має право звернутися до арбiтражного суду iз заявою про порушення справи про неспроможнiсть позичальника.² До майнової вiдповiдальностi за невиконання своїх обов'язкiв може бути притягнуто i самого кредитора. Наприклад, у випадку немотивованого вiдмовлення вiд надання кредиту, надання кредиту в меншому розмiрi, або з порушенням термiнiв".

Таким чином, при укладаннi кредитної угоди слiд досконально вивчити викладенi в договорi права i обов'язки сторiн для попередження неблагоприємних наслiдкiв в подальшому. Кредитор i позичальник повиннi чiтко уявляти для себе наслiдки невиконання покладених на них обов'язкiв.