1. Майбутня вартість одиниці (складний відсоток, накопичена сума грошової одиниці).

Символ функції – FV.

Розрахунки майбутньої вартості здійснюються за фор­мулою:

FV = РV (1 + r)ⁿ, (4.1)

де FV - майбутня вартість (величина накопичення);

РV - первинний внесок (поточна вартість);

r - процентна ставка (ставка дисконту);

п - число періодів нарахування процентів.

Множник (1 + r)ⁿ називають фактором майбутньої вар­тості або фактором накопичення. Дана функція дозволяє визначити майбутню вартість суми, яку має інвестор сьогодні, виходячи із ставки процента, терміну накопичення та періодичності нарахування про­центів, що передбачаються.

Таким чином, використання даної функції передбачає нарахування процентів не тільки на суму первинного внеску, але і на суму процентів, які накопичуються наприкінці кожного періоду. Це можливо тільки за умов реінвестування нара­хованих процентів, що збільшує суму основного капіталу.

За умов більш короткого періоду накопичення (місяць, квартал, тиждень і т.д.) процентну ставку та число періодів нарахування процентів у формулі (4.1) необхідно відкоригувати:

FV = РV (1 + r/k)^n*k, (4.2)

де k – кількість нарахувань відсотків на рік.

Так, наприклад, якщо передбачається нарахування процентів щомісячно, базова формула (2.1) трансформується у такий вигляд:

FV = РV (1 + r/12)^n*12 , (4.3)

Для щоквартального нарахування процентів формула майбутньої вартості має вигляд:

FV = РV (1 + r/4)^n*4 , (4.4)

2. Поточна вартість одиниці (дисконтування, реверсія).

Символ функції - РV

Поточна (сучасна) вартість одиниці є зворотною величиною відносно майбутньої вартості, тому процес її визначення називають дисконтуванням, а її розрахунки для суми FV ведуться за формулою:

(4.5)

Величину , називають дисконтним множником або фактором поточної вартості. Дана функція надає можливість визначити теперішню вартість суми, якщо відома її майбутня величина, період, за який цю суму накопичено, та процента ставка.

3. Поточна вартість ануїтету (поточна вартість одиничного ануїтету).

Символ функції – PVA.

Оскільки ануїтет становить собою особливий грошовий потік, представлений однаковими сумами через однакові часові інтервали, то відносно інвестора він може бути як вихідним (наприклад, здійснення періодичних однакових платежів), так і вхідним грошовим потоком (наприклад, регулярні надходження фіксованих сум орендної плати).

Крім того, залежно від моменту здійснення першого платежу розрізняють звичайний та авансовий ануїтет. Звичайний ануїтет визначається як сума рівно­великих платежів, що здійснюються наприкінці періоду. Авансовий ануїтет має місце за умов часового збігу першого платежу з депонуванням основної суми внеску.

Формула для розрахунку звичайного ануїтету має вигляд:

PVA = А , (4.6)

де PVA – поточна вартість ануїтету;

А – платіж п - го періоду.

Множник називають дисконтним множником ануїтету, фактором поточної вартості ануїтету або фактором Інвуда.

Для того, щоб розрахувати поточну вартість авансового ануїтету, необхідно дослідити рух грошового потоку. Оскільки перший платіж збігається за часом із депонуванням основної суми внеску, то його майбутня вартість дорівнює теперішній і не потребує дисконтування для забезпечення порівнянності. Всі наступні ануїтетні платежі дисконтуються в звичайному порядку, проте період дисконтування завжди буде на одиницю менше. Тому фактор поточної вартості авансового ануїтету дорівнює фактору поточної вартості звичайного ануїтету для попереднього періоду, збільшеному на одиницю.

Формула для розрахунку авансового ануїтету має вигляд:

PVA = , (4.7)

Зміни, що відбуваються у зовнішньому середовищі, а також розвиток внутрішнього потенціалу підприємства чинять суттєвий вплив на величину періодичного грошового потоку доходів. Тому на практиці досить часто трапляються ситуації, коли за визначений розрахунковий період величина періодичних платежів змінюється, що вимагає застосування певних методичних прийомів розрахунку поточної вартості таких ануїтетних платежів.