2.1 Структура вугільної промисловості.
2.2 Територіальна організація вугільної промисловості.
Головним районом вуглевидобутку в країні є Донбас. Вугленоснi площi на Лiвобережжi становлять понад 150тис. квадратних кiлометрiв, що дорiвнює приблизно четвертiй частинi площi країни. Тут зосереджено близько 92 % запасiв кам’яного вугiлля. У Донбасi переважає енергетичне вугiлля (56 %). Основнi його запаси зосередженi в Луганськiй областi. Коксiвне вугiлля становить 44 % вiд загальних запасiв i залягає переважно в Донецькiй областi. Тут же зосереджено найбiльше шахт i сформувалися найпотужнiшi центри видобутку вугiлля:
Донецьк, Макiївка, Єнакiєве, Торез, Красноармiйськ. Донецьке вугiлля використовують як енергетичне паливо на теплових електростанцiях переважно в Донбасi та як сировину для виробництва коксу в Донбасi та Придніпров’ї. Донецьке вугiлля має високу собiвартiстъ, що пов’язано з глибоким заляганням пластiв та невеликою їх потужнiстю. Значний рiвень фiзичної спрацъованостi гiрничодобувного обладнання, закриття деяких шахт, скорочення видобутку вугiлля, важкi умови працi шахтарiв — усе це призводить до зростання соцiальної напруженостi в Донбасi. Для ефективного розвитку вугiлъної промисловостi потрiбнi насамперед кошти для реконструкцiї шахт. Водночас Донецький басейн має значнi перспективи для подальшого освоєння 78 розвiданих дiлянок з можливим сумарним видобутком 127 млн тонн вугiлля за рiк.
Львiвсько-Волинський басейн — важлива паливно-енергетична база на заходi краiни. Площа басейну незначна, близько 10тис. квадратних кiлометрiв. Тут виникли мiста Червоноград, Нововолинськ, Соснiвка та кiлька щахтарських селиш. У цiлому собiвартiсть львiвсько-волинського вугiлля нижча за донецьке. Його використовують переважно як енергетичне паливо, в тому числi i на Добротвiрськiй i Бурштинськiй теплових електростанціях. Крiм того, вугiлля басейну є важливою хiмiчною сировиною, оскiльки придатне для одержання кам’яновугiльної смоли, напiвкоксу.
У Днiпропетровському буровугiльному басейні, де вуглевидобуток ведеться переважно вiдкритим способом, зосереджено близько 200 родовищ. Буре вугiлля має значно меншу теплотворну здатнiсть вiд кам’яного, високий вміст сiрки, значну зольнiсть. Воно придатне для брикетування, напiвкоксуваоня і газифiкацiї. Крiм того, з бурого вугiлля можна одержати штучний гiрський вiск. В основному буре вугiлля використовується на мiсцевих електростанцiях та iнших пiдприємствах як паливо. Основними центрами буровугiльної промословостi є Ватутiне на Черкашинi та Олександрiя в Кiровоградськiй областi.
Останнiм часом у країнi виявлено значнi запаси бурого вугiлля, зокрема на Лiвобережжi (Харкiвська область). У 2004 р. в Укранi було видобуто 1 млн тонн бурого вугiлля. Вугiлъна промисловiстъ нашої держави має значнi перспективи для свого розвитку. Кризовий стан галузi пов’язаний з помилками в державнiй промисловiй полiтицi. Їх добре iлюструє приклад завезення на металургiйнi пiдприємства Донецъкоi областi коксу iз Кузбасу (Росiя), це майже за 4 тис. Кiлометрів.У той самий час у Донбасi закриваються шахти з видобутку коксiвного вугiлля. Нерацiоналънiстъ такої полiтики у вугiльнiй промисловостi є очевидною. ( Розташування районів вуглевидобутку див. Додаток В ) .
Розділ 3 Проблеми розвитку вугільної промисловості та прогноз їх розвязання.
Якщо проаналізувати результати структурної перебудови вугiльної галузі і хід її адаптації до сучасних вимог господарювання, то можна констатувати, що реальнi показники не вiдповiдають стратегiчним цiлям, викладеним у концепції розвитку вугільної промисловості ,а також завданням, що ввійшли до Енергетичної стратегiї України, затвердженої 15 березня 2006 р. Стан вугiльної промисловостi залишається кризовим, що й зумовлює потребу в її системнiй реструктуризації.
Доводиться визнати, що в Україні досі не вироблено цілісної iдеологiї та чiткої програми реструктуризації галузі, а здійсненi органiзаційно-економiчні перетворення були багато в чому стихійними, непослiдовними і суперечливими . Полiтика останнiх рокiв у галузi вiдбиває відступ від попередних намірiв. У 2001 р. вживалися зусилля до завершения створення холдингових компаній, але далi цю роботу було згорнуто. У 2002 р. на базi державних холдингових компанiй буди створенi державнi пiдприємства з видобутку вугiлля, а шахти позбавленi статусу юридичних осіб. Необгрунтоване створення нових структур управлiння галуззю призвело до патового становища.
Єдиною можливiстю об’єктивного розгляду процесів, які вiдбувалися останнім часом у вугiльній галузi, є статистичне опрацювання економічних показників шахт за 2002 р., а саме напередодні позбавлення їх статусу юридичних осіб. Данi по Донецькій областi свiдчать, що при видобутку енергетичного вугiлля збитки в галузі почалися у 1999 р. з рівня виробництва продукцiї бiльш як 9 млн. т, а раціональний рівень, який визначається рівнiстю граничного доходу i граничних витрат, відповiдав обсягу 7,1 млн. т . За 6 років порiг прибутковості галузi знизився у 2 рази, до 4,5 млн. т, рацiональний рівень — у З рази: у 2005 р. вироблено 2,7 млн. т продукції. Раціональний рівень виробництва коксівного вугiлля за 6 років підвищився лише на 1,0 млн, i досяг 11,1 млн. т. За пiдсумками цього аналiзу можна зробити висновок, що політика у вугiльнiй промисловостi не була зорiєнтована на виконання основних принципiв енергетичної стратегiї нашої держави.
У 2004 р. державні пiдприємства з видобутку вугiлля було лiквідовано і в Донецій областi створено двi вугільні компанії за напрямами — коксову й енергетичну. Чергова структурна перебудова вугiльної промисловостi також не принесла позитивних результатів. До вже наявних проблем додалися новi, а згодом, у 2005 р., пройшла ліквідація цих компанiй як зайвих ланок у системі управління.
Сьогоднi, хоча й продекларовано курс на ринковi перетворення галузi, фактично превалює ідеологiя посилення підойм прямого управлiння держав- ними пiдприємствами з боку органів виконавчої влади та майже повного усунення їх від регулювання недержавного сектора. Саме цим пояснюються деякi успіхи тактичного порядку в поточному роцi. Так, припинилося обвальне падiння видобутку вугілля. У Донецькій областi за останні 5 років видобуток знизився із 42,3 млн. т (2002 р.) до 36,2 млн. т (2006 р.), або на 5,9 млн. т. Особливо обвальним падiнням обсягів видобутку вугiлля позначилися 2005-2006 рр. — 2,7 млн. т. За 5 мiсяців поточного року видобуто 15,5 млн. т, завдання виконано на 113%. Водночас дуже погано працюють шахти, що видобувають коксiвне вугiлля: падіння до відповідного перiоду минулого року становило 1,0 млн. т. Тiльки за рахунок поліпщення роботи енергетичних шахт видобуто додатково 300 тис. т у цiлому по області.
Знизилася заборгованість шахтарям по зарплаті минулих рокiв. Станом на 1 січня 2006 р. сума несплаченої зарплати працівникам економiчно неактивних пiдприємств вугiльної галузi в Донецькій області становила 89,5 млн. грн. (на підприємствах Мінвуглепрому — 36,7 млн. гри.), на економічно не активних, а тому збиткових —4,8 млн. грн. Протягом 5 місяців поточного року вугледобувними підприємствами мiністерства погашено практично всю заборгованiсть по заробітній платi за минулi роки, але поточна заробiтна плата сплачена на 95%.
Дещо поліпшилася динамiка оплати відвантаженої продукції. За минулий рiк відвантажене на теплоелектростанцiї вугiлля оплачено на 100,6%. У поточному році за 5 місяцiв оплата становила 100,4% (у вiдповiдному перiоді минулого року— 100,2%).
Збільшилося бюджетне фінансування. Торiк на пiдприємства галузі надійшло 1863 млн. грн. бюджетних коштів. Планова цифра поточного року — 2609 млн. грн. Надходження бюджетних коштів у Донецькій областi на 1 т видобутку вугілля збільшилося в 1,5 раза — з 52 до 75 грн., а надходження держпiдтримки на собівартість — майже в 2,5 раза, або з 12 до 29,7 грн. на 1 т видобутку.
У структурі видобутку вугiлля в областi частка державних підприємств нинi дорівнює 61%, тобто зниження за 5 років становить 15%, а сам видобуток за цей перiод на зазначених пiдприємствах зменшився на 30%. Практично на державних підприємствах області вiдсутмi помітнi тенденції виходу галузi з тривалої кризи.
Однією з iстотних причин падiння рiвня видобутку на шахтах Мінвуглепрому є недостатня увага до питань капітального будівництва, проведения виробок, отже, підготовки нових горизонтів і нової лінії очисних вибоїв.
На тлi значного збільшення останнім часом видiлених державних коштів на капітальне будівництво (з 310 млн. грн. у 2003 р. до 553 млн. грн. — у 2006 р.) на шахтах області фактично не зростають фізичнi обсяги робіт. Основнi проблеми, що негативно впливають на роботу шахтобудівного комплексу, зумовлені несвоєчасним та не в повному обсязі фінансуванням будівництва, низьким рівнем заробітної плати, відсутністю власних обiгових коштiв.
За останні 7 рокiв питомий обсяг проведення гiрничих виробок в Україні знизився з 13 до 6,2 км на 1 млн. т видобутку, а для стабільного відновлення очисної лiнії вибоїв необхідно проходити 18—20 км. У 2005 р. в області пройдено лише 226 км виробок, а це в 35 раз менше від необхідного.
Перший очевидний результат такої технiчної полiтики в галузi — значне
зменшення кількості діючих очисних вибоїв за останнi 5 рокiв — з 300 до 188 од. У вiдповiдному перiодi минулого року вибоїв було на 12 од. бiльше Середньо-добове навантаження на вибiй у цiлому по шахтах у поточному роцi становило 460 т, що на 37 т бiльше, нiж в аналогiчному перiодi 2005 р. Це не компенсує втрати видобутку вiд зниження кiлькiсть вибоїв.
Як і ранiше, залишається незбалансованою економiка пiдприємств через нестабiльнiсть у реалiзацiї вугiльної продукцiї неадекватнiсть цiн на вугiлля, матерiали і гiрниче устаткування, електроенергiю. Собiвартiсть 1 т товарної вугiльної продукцiї по вугледобувних пiдприемствах областi, пiдпорядкованих Мiнвуглепрому, у 2006 р. становить 337,9 гри., її середня оптова цiна — 275,6 грн. Перевищення собiвартостi над цiною становило 112,3 грн. Собiвартiсть 1 т товарної вугiльної продукцiї зросла порiвняно з вiдповiдним перiодом минулого року бiльш як на 2%, тим часом як її цiна практично не змiнилася, а розрив мiж собiвартiстю і цiною зрiс на 8%.
Дії монополiстiв на ринку вугiлля та в постачаннi шахтного обладнання гальмують розвиток ринкових процесiв, не дають змоги вуглевиробникам вийти на необхiдний рiвень самоокупностi, створюють бар’єри для стороннього iнвестування галузi.
Так, триває значне зростання цiн на основнi види гiрничої технiки. За останнi З роки вартiсть комплектацiї технікою типового для умов Донбасу очисного вибою збiльшилася у 2,7—3 рази. Передумова цiєї ситуацiї — в тому, що пiдприємства, якi виробляють серiйне устаткування, фактично є монополiстами на ринку.
З iншого боку, погану реалiзацiю вугiльної продукції i профiцит вугiлля у виглядi значних залишкiв на вугiльних складах часто можна пояснити жорстким втручанням Мiнвуглепрому та його структур у цiнову полiтику без урахування кон’юнктури ринку.
Унаслiдок незбалансованостi доходив i витрат на вугiльних пiдприємствах практично не формуються амортизацiйнi кошти як джерело вiдтворення основних фондiв. Протягом ряду останнiх рокiв залишається низькою зарплата. У поточному роцi середня зарплата працiвника галузi становила 1400 грн., тобто в обласному рейтингу рiвня зарплати працiвникiв за видами економiчної дiяльностi вона займає 11-те мiсце; на бiльшостi державних пiдприємств галузi її сплачують несвоєчасно. Шахтарська праця перестала бути престижною, дефiцiт квалiфiкованих кадрiв у вугiльнiй промисловостi набирає загрозливих масштабiв. Динамiка змiни чисельностi працiвникiв свiдчить, що за останнi 8 рокiв промисловiсть втратила понад половину зайнятих у виробництвi. у 2005 р. недокомплект робiтникiв становив 15,7 тис. осiб.
Нагромаджена в попереднi роки заборгованiсть iз заробiтної плати у 2004 i 2005 рр. значною мiрою погашалася за рахунок державного бюджету, але щоразу знову починала стрiмко наростати, оскiльки не усувається першопричина заборгованостi — збитковiсть вугледобувних пiдприємств.
Рiвень тарифних ставок шахтарiв не вiдповiдає чинному законодавству. У 1 кварталi поточного року середньомiсячна зарплата порiвняно з вiдповiдним перiодом минулого року зросла на 34% — з 1028 до 1381 три. Фактично середньодiючий розмiр мінімальної зарплати для розрахунку тарифних ставок на кiнець 3 кварталу становив лише 246 грн. Необхiдне середньомiсячне збiльшення фонду оплати працi — 105,6 млн. грн.
Довести мiнiмальну зарплату до законодавчо встановленого рiвня Вугледобувнi пiдприємства не мають можливостi через дефiцит коштiв. Поточний аналiз їхньої фінансової дiяльностi показує, що практично всi вони перебувають на критичному рiвнi неплатоспроможностi. Тому державна фiнансова пiдтримка є неодмiнною умовою нормального функцiонування вiтчизняної вугiльної промисловостi в її нинiшньому станi, але ця ключова проблема не дiстала належного вiдбиття в концепцiї розвитку галузi.
Порiвняння даних за кiлька останнiх рокiв пiдтверджує висновок, зроблений ще в 1999 р. про те, що значения величин державних дотацiй та обсягiв виробництва вугiльної промисловостi не кореспондують мiж собою, а тому треба змiнювати загальнi пiдходи до використання бюджетних коштiв.
Результати аудиторських дослiджень ефективностi використання в Донецькiй областi коштiв держбюджету, направлених на пiдтримку вугледобувних пiдприємств для часткового покриття витрат на собiвартiсть продукцiї за останнi З роки, показують таке. Чинний порядок призначення держпiдтримки не спонукає виробника до зниження собiвартости продукцiї. Має мiсце необ’єктивний розподiл коштiв: незважаючи на значне погiршення роботи деяких пiдприємств, обсяг отриманої ними держпiдтримки зростає. Дослiдження ефективностi використання коштiв держбюджету, призначених для пiдтримки будiвництва і технiчного переоснащення шахт у період 2002— 2004 рр., також засвiдчують серйознi недолiки. Так, при доборi виконавцiв бюджетної програми не враховано концентрацiю капiтальних вкладень на пускових об’єктах і комплексах, припинено будiвництво п’яти об’єктiв, на якi були направленi кошти, на двох шахтах провадилися роботи з будiвництва i техпереозброєння, а потiм їх передали на лiквiдацiю. Але особливо неефективно використовуються бюджетнi гроші, призначенi для придбання шахтами гiрничошахтного устаткування: десятки мiльйонiв гривень витрачено на неякiснi машини та механiзми, на дослiднi зразки, що не пройшли стандартних етапiв для серiйного виробництва.
З метою найбiльш ефективного використання бюджетних коштiв необхiдно:
— розробити нову методику розподiлу обсягiв держпiдтримки вугледобувних пiдприємств на основi “деперсонiфiкованих” пофакторних нормативiв, що враховують об’єктивнi умови розробки родовищ, або принаймнi на основi заздалегiдь передбачених на декiлька рокiв розрахункових ставок;
— направляти кошти на капiтальне будiвництво і техпереозброення на конкурсних засадах, з позицiї концентрацiї вкладень на пускових об’єктах i комплексах.
Реалiзувати стратегiчнi завдання галузi планується iз залученням бюджет- них коштiв на технiчне переоснащення виробництва, капiтальне будiвництво, закриття шахт (реструктуризацiю), утримання гiрничорятувальної служби та галузевих iнститутiв, поточнi ремонти й замiну обладнання. У цiлому iнвестицiйнi ресурси у вугiльну галузь до 2030 р. передбачено в обсязi 221,7 млрд. грн. (48 млрд. грн. — за рахунок бюджету, iз щорiчним уточненням пiд час йото формування).
З 2004 р. серед причин падiння вуглевидобутку називається і така, як приведення у вiдповiднiсть до правил безпеки технологiй видобутку вугiлля на високонавантажених лавах. Застосування сучасного устаткування без оновлення технологи, без прив’язки до певних гiрничо-геологiчних умов конкретної шахти не може дати ефект технiчного переоснащення і безпечного збільшення навантаження на вибiй. Тут і позначилася тривала вiдсутнiсть належної уваги до галузевої науки. Вкрай важливо вiдродити науковi напрями щодо створення сучасних технологiчних схем безпечного й ефективного вуглевидобутку, iз заходами з використання шахтного метану.
Велику проблему становить ще один бiк функцiонування вугiльної галузi — закриття глибокозбиткових вугiльних пiдприємств. Значно затягся у часi процес закриття шахт i реструктуризацiї шахт третьої групи, з усiма наслiдками економiчного та соцiального характеру цього.
Закригття шахт у Донецькiй областi розпочалося у 1996 р. i триває дотепер. Його проектну вартiсть обчислено в сумi понад 3,8 млрд. грн. З тих пiр уже витрачено 2,5 млрд. грн., або 66%, але по жоднiй шахтi роботи не виконанi цілком i жодну шахту не лiквiдовано як юридичну особу. Фiнансування етапiв вiдбувається безсистемно i непослiдовно.
З огляду на великi обсяги фiнансування в напрямi реструктуризацiї треба шукати резерви для рацiоналiзації затрат на закриття шахт щодо всiх позицiй, а також максимально скоротити стадiю лiквiдації, щоб уникнути додаткових витрат на утримання пiдприємств, що лiквiдуються.
Викладене дає змогу сформулювати невiдкладнi проблеми вугiльної промисловостi. Серед них:
1. Вкрай застарiлий морально та зношений фiзично шахтний фонд, що визначає його низьку iнвестицiйну привабливiсть для здiйснення iнновацiйної моделi модернiзацiї та розвитку вугiльної промисловостi.
2. Неконструктивнiсть державної полiтики реструктуризації, яка вiдзначається однобiчнiстю і пов’язується лише iз закриттям шахт i розрiзiв, навiть тих, що мають достатнi запаси й об’єктивно спроможнi пiдвищити технiчний рiвень виробництва, полiпшити свiй фiнансово-економiчний стан.
3. Вiдсутнiсть цiлiсної програми закриття шахт, що унеможливлює розробку довгострокового прогнозу його наслiдкiв і уникнення прорахункiв, пов’язаних з будiвництвом водовiдливiв; негативна практика вiдомчого пiдходу до вирiшения соцiальних та екологiчних проблем.
4. Низька конкурентоспроможнiсть вiтчизнаного вугiлля через його високу собiвартiсть та недостатню якiсть, що вимагає переходу облiку вугiльної продукцiї на товарне вимiрювання, як це прийнято у свiтовiй практицi.
5. Хронiчний брак коштiв (власних, держпiдтримки, запозичень, недержавних iнвестицiй), потрiбних як для забезпечення поточного функцiонування, так і для розвитку вугледобувних пiдприємств.
6. Невирiшенiсть питань, пов’язаних з адаптацiєю механiзму цiноутворення на вугiльну продукцiю до умов ринкових вiдносин.
7. Несправедливий розподiл господарського результату мiж пiдприємствами, що працюють у ланцюжку виробництва кiнцевого продукту (металу, електроенергії).
8. Вiдсутнiсть достатнiх обсягiв коштiв у держбюджетi України для позасудової санацiї гiрничих пiдприємств, що має своїм наслiдком подальше погiршення їхнього фiнансового стану. Прийнятий мораторiй на банкрутство гiрничих пiдприємств, у свою чергу, погiршує дисциплiну взаєморозрахункiв з пiдприємствами сумiжних галузей i зрештою призводить до розриву дiлових стосункiв з пiдприємствами-постачальниками. Це також поглиблює фiнансовi проблеми пiдприємств.
9. Неефективна система управлiння галуззю, невпинно ускладнювана через численнi необгрунтованi реорганiзації.
10. Правова невретульованiсть вiдносин власностi у галузi, що призводить до неузгодженостi iнтересiв держава i бiзнесу.
11. Неквалiфкований менеджмент на державному рiвнi, що знижує ефективнiсть використання державної власностi у вугiльнiй промисловостi, стримує створення правових засад та органiзацiйно-економiчних механiзмiв для взаємовигiдного залучення бiзнесу в розвиток вугледобувного виробництва.
12. Важке становище в науковiй сферi, вiдсутнiсть чiткої моделi фiнансової пiдтримки виконання наукових робiт за прiоритетними напрямами розвитку вугiльної промисловостi.
13. Невiдповiднiсть цiн на гiрничошахтне обладнання і вугiльну продукцiю, що вимагає обмеження монопольно високих цiн заводiв-виробникiв.
14. Необхiднiсть адаптацiї галузi до умов свiтового ринку вугiльної продукцiї.
15. Вiдсутнiсть фiнансового збалансування вугледобувних пiдприємств областi, яке нає бути забезпечене передачею об’єктiв соцiальної сфери до комунальної власностi. Невирiшенiсть питания фiнансування передачi (необхiдна сума становить 63,0 млн. грн.).
16. Непрестижнiсть шахтарської працi (зниження рiвня оплати працi в порiвняннi з працiвниками iнших професiй), невирiшенiсть соцiальних проблем.
Реальна ситуацiя в галузi вимагає формування нових пiдходiв до розв’язання ключових проблем вугiльного виробництва. Послiдовна державна полiтика має спиратися на узгодження стратегiчних завдань i концепції розвитку вугiльної промисловостi, структури пiдприємств усiх форм власностi з нинiшнiм станом галузi.
Ученi-економiсти використали ймовiрнiсний метод прогнозування, обробивши технiко-економiчнi показники роботи галузi за декiлька рокiв . Результати прогнозу невтiшнi: загальний видобуток вугiлля на 2005 р. — 35,3 млн. т. (Фактичний обсяг видобутку вугiлля становив 36,2 млн. т за рахунок збiльшення видобутку малими недержавними пiдприємствами). у 2010 р. обсяг видобутку вугiлля в Донецькiй областi може знизитися до 26 млн. т. Такi цифри логiчно пояснюються тим, що статистика на основi непрямих методiв враховує усi фактори —дефiцит бюджетного фiнансування галузi, поганий розвиток капiтального будiвницгва, зношенiсть основних фондiв, ексолуатацiю морально застарiлого і фiзично спрацьованого устаткування, плиннiсть та квалiфiкацiю кадрiв і т. iн. Очевидно: якщо ситуацiю не змiнити кардинально, то найближчим часом обсяги видобутку вiтчизняного енергетичного ресурсу знизяться ще в 1,5—2 рази. Наведений у цiй статтi огляд показує, що становище галузi характеризується стагнацiєю.
Такi концептуальнi напрями розвитку галузi, як реструктуризацiя (закриття шахт), збiльшення обсягiв держпiдтримки, пошук і впровадження рiзних структур управлiння державними пiдприємствами, поки не дали вiдчутних економiчних результатiв. Головна перешкода тут — недосконалiсть управлiння вугiльною промисловiстю на всiх рiвнях. Нi колишнi, нi нинiшня схема управлiння не усувають дiйсних причин негативних процесiв у галузi. Стосовно вугiльної промисловостi держава дотепер виступас в ролi неефективного власника.
У систему управлiння шахтами мають прийти власники і споживачi вугiльної продукцiї, що є ланками в ланцюжках “вугiлля — кокс — метал” або “вугiлля — електроенергiя”. Тiльки в цьому разi почнуть дiяти ринковi механiзми утворення цiн на вугiльну продукцiю, з’являться ефективнi схеми П реалiзації, може бути збалансована економiка виробництва лiквiдної продукції. Інвестування галузi є можливим виключно за умови проведения її приватизації. Якщо цього не вiдбудеться, то говорити про радикальнi перетворення або позитивну данамiку розвитку вугiльної промисловостi було би передчасно.
Основнi проблеми вибору концепцiї розвитку вугльної промисловостi України вже з’ясовано. Назвемо п’ять принципових положень:
1. Визначенiсть ситуацiї щодо стратегiчного розвитку галузi.
2. Удосконалення структури управлiння вугiльною промисловiстю.
3. Приватне пiдприємництво у сферi вуглевидобутку.
4. Лiквiдацiя гiрничих пiдприємств i наслiдкiв їхньої виробничодiяльностi
5. Глобалiзацiя ринку вугiлля та мiсце України в цьому процес.
Досвiд, вивчення нагромаджених з 1996 р. статистичних матерiалiв, багаторiчний монiторинг роботи вугледобувних пiдприсмств усiх форм власностi, участь у постановцi та розв’язаннi завдань галузi, а також здiйсненi науковi дослiдження з проблем розвитку вугiльно промисловостi дали авторам эмогу взяти участь у роботi урядової комiсiї з питань реформування вугiльної галузi та його соцiально-економiчних наслiдкiв i внести пропозицiї до згаданої концепцiї розвитку вугiльної промисловостi України Прийнятi Урядом України у 2006 р. “Основнi положения енергетичної стратегiї України на перiод до 2030 року” дають правильнi орiентири для виробництва вугiльної продукцiї як енергетичного ресурсу держави, аде сьогоднi постала потреба в подальшому науковому аналiзi та розробцi конкретних рекомендацiй у рамках реалiзацiї цiєї стратегiї.
Донецька облдержадмiнiстрацiя внесла пропозицiю про те, щоб Мiнвуглепром виступив замовником нової наукової тематики з даного надряму. Метою Дослiдження має бути науково-методологiчне обгрунтування завдань “Програми розвитку вугiльної промисловостi iз заходами щодо використання шахтного метану” в межах головних принципових положень зазначеної Концепцiї деякакої роботи може полягати в тому, що в сучасних умовах рекомендацiїдля вугiльної промисловостi необхiдно розробляти з урахуванням взаємоузгодження принципових положень Концепцїi ключових проблем галузi, шляхiв досягнення стратегiчних цiлей, реальної структури i стану вугiльної галузi, створення умов для безпечної працi шахтарiв.
Висновок.
В Україні є великі поклади паливних ресурсів. Серед них провідне місце належить кам’яному та бурому вугіллю. Основні поклади кам’яного вугілля зосереджені у Донецькому і Львівсько-Волинському басейнах. Українське вугiлля в основному має високу собiвартiсть. У кам’яновугiльних басейнах це пов’язано з глибоким заляганням пластiв та невеликою їхньою потужністю. Буре вугiлля невигiдно перевозити на далекi вiдстані, тому що воно має низьку теплотворну здатність, сипучiсть, пiдвищену вологiсть тощо.
Значний рiвень фiзичного спрацювання гiрничодобувнного обладнання, закриття окремих шахт, скорочення видобутку вугiлля, важкі умови праці шахтарiв, високий травматизм що призводять до виникнення соцiальної напруженості в шахтарських регіонах.
Iснують i гострi екологiчні проблеми. В районах шахтного видобутку знатнi площi зайнятi териконами. В Донбасi 1270 відвалів. Понад 500 з них горять, забруднюючи повiтря. Про добування бурого вугiлля вiдкритим (кар’єрним) способом iз сiльського господарства вилучаються великi площi родючих земель.
Водночас вугiльна промисловiсть України має перспективи для розвитку Так, у Донбасi можна освоювати 78 розвіданих ділянок із можливим сумарним видобутком 127 млн т вугiлля на рiк. Для ефективнiшої роботи вугiльної промисловостi потрiбне реконструювання шахт.
Починається будiвництво нових шахт i в Днiпропетровськiй областi. Тут, в районi Пивограда i Тернiвки теж є дуже перспективнi дiлянки, де залягає високоякiсне вугiлля. Взагалі, вугiльна промисловiсть України може
тримати «друге дихання». Це пов’язано не лише з порiвняно обмеженими ресурсами, а й з тим, що вугiлля є ціною сировиною хiмiчної промисловостi.
Отже, для ефекивного розвитку вугільної промисловості Україна має не лише вiдповiдні запаси вугілля, але й кваліфiкованi кадри, погужний науковий потенціал, машинобудівну базу тощо. Нині потреби країни на найближчу перспективу визначено в межах 120 - 125 млн т вугілля на рiк, що цілком реально виконувати, адже вiдносно стабiльно працюють кращі шахти України. Для подолання нинішньої галузевої кризи потрібно докорінно змінити ставлення до вугільної промисловлсті , зокрема здійснити позитивні зрушення у її фінансуванні та реструктуртзації , що забезпечить відродження і розвиток галузі ,а Україні – енергетичну та економічну незалежність.
Список літератури
1. Стеченко Д.М.Розміщення проуктивних сил і регіоналістика:Навч.посіб.-2-ге вид.,випр.і доп. - К.: Вікар, 2002. - 374 с.
2. Тарангул Л.Л.,Горленко І.О.,Буднік Г.В.,Тарангул Д.О.,Лазебнмк О.П. Розміщення проуктивних сил і регіональна економіка: Навч.посіб. -Ірпінь: НУДПС України, 2006. - 276 с.
3. Шишщенко П.Г.,Олійник Я.Б.,Степаненко А.В.,Масляк П.О.Географія: Навч.посіб.- 4-те вид.,- К.: Знання, 2004. - 455с.
4. Заставний Ф.Д.Географія України - Львів: Світ, 1990. - 360с.
5. Розміщення проуктивних сил і регіональна економіка: Підручник/За ред.В.В.Ковалевського,О.А. Михайлюк,В.Ф.Семенова. – 8 - ме вид., -К.: Знання, 2006. - 350с. - (Вища освіта ХХІ ст.).
6. Жадан О.І. Вугільна галузь: проблемам не видно кінця.//Фінансовий контроль. - 2007. - №3 - с.11-17.
7. Гура Н.,Харитончук М.,ДенисенкоО. Особливості обліку та оподаткування в гіпничій прмисловості//Бухгалтерський облік та аудит-2005, - №5 - с.13-17.
8. Амоша О. Актуальні проблеми розвитку вугільної промисловості України/О.Амоша,В.Логвиненко//Економіка України. - 2006. - №12. с.4-12.
9. Кабанов А. Вплив інфляції на динаміку вартісних показників у вугільній промисловості/ Кабанов А. //Економіка України. - 2001. - №2(459). с.29-34.
10. Ященко Ю. Стан і перспективи вугільної промисловості у розрізі суспільно-економічних суперечностей/ Ященко Ю.// Економіка України.-1997. - №10(431). с.13-21.
11. Підгайна О. Соціальний аспект реструктуризації вугільної галузі/ Підгайна О.// Економіка України. - 2003. - №7(500). с.77-79.
12. Шевчук В. Ні фронту,ні командування:[Проблеми вугільної галузі]/ Шевчук В.,Лісовенко М.//Урядовий кур’єр. – 2005 - №232. с.9.
13. У вугільній галузі необхідні кардинальні зміни// Урядовий кур’єр.- 2003 -№33. с.1-2.
14. Тополов В. Іншого вибору ,як нові реформи сьогодні у нас не існує[Вугільна промисловість]/ Тополов В.// Урядовий кур’єр.- 2006 - №161. с.6.
15. Кущ Л. Блиск і злидні чорного золота:стан перспективи розвитку вугільної галузі//Голос України- 2007 - 27 вересня- с.16-17.
16. Антіпова А.Шахтарі називають шахту годувальницею,а чиновники – нахлібницею:[Проблеми вугільної промисловості] //Голос України – 2006 -№22.
17. Приходько О. Світле майбутнє чорного вугілля//Дзеркало тижня- 2006. -№36. -с.10.
18. Анастасьєва Л. Суєта навколо вугілля // Дзеркало тижня- 2006. - №42. с.8.
Додаток А
Табл. 1
Вуглевидобуток вугілля в Україні.
рік |
обсяг |
рік |
обсяг |
рік |
обсяг |
рік |
обсяг |
рік |
обсяг |
|
|
|
|
|
|
1913 |
22,5 |
1914 |
24,0 |
1915 |
23,0 |
1916 |
24,5 |
1917 |
22,0 |
1918 |
6,3 |
1919 |
4,5 |
1920 |
4,0 |
1921 |
4,0 |
1922 |
6,0 |
1923 |
7,0 |
1924 |
11,3 |
1925 |
11,3 |
1926 |
18,3 |
1927 |
22,0 |
1928 |
22,5 |
1929 |
25,0 |
1930 |
33,0 |
1931 |
36,7 |
1932 |
41,2 |
1933 |
44,0 |
1934 |
53,0 |
1935 |
59,8 |
1936 |
67,0 |
1937 |
67,2 |
1938 |
69,3 |
1939 |
70,9 |
1940 |
76,2 |
1941 |
57,2 |
1942 |
2,2 |
1943 |
2,6 |
1944 |
16,3 |
1945 |
30,3 |
1946 |
37,5 |
1947 |
45,0 |
1948 |
54,9 |
1949 |
65,0 |
1950 |
78,0 |
1951 |
81,2 |
1952 |
88,8 |
1953 |
95,6 |
1954 |
104,6 |
1955 |
120,3 |
1956 |
132,6 |
1957 |
152,1 |
1958 |
164,2 |
1959 |
167,3 |
1961 |
172,1 |
1961 |
171,4 |
1962 |
175,1 |
1963 |
179,7 |
1964 |
187,1 |
1965 |
194,3 |
1966 |
196,4 |
1967 |
199,0 |
1968 |
200,4 |
1969 |
204,4 |
1970 |
207,1 |
1971 |
209,4 |
1972 |
211,2 |
1973 |
212,6 |
1974 |
213,7 |
1975 |
215,7 |
1976 |
218,2 |
1977 |
217,1 |
1978 |
210,9 |
1979 |
204,7 |
1980 |
197,1 |
1981 |
191,1 |
1982 |
194,1 |
1983 |
190,9 |
1984 |
190,8 |
1985 |
189,0 |
1986 |
193,0 |
1987 |
192,0 |
1988 |
191,7 |
1987 |
180,8 |
1990 |
164,8 |
1991 |
135,6 |
1992 |
133,6 |
1993 |
115,7 |
1994 |
94,4 |
195 |
83,6 |
1996 |
74,8 |
1997 |
75,6 |
1998 |
76,2 |
1999 |
81,1 |
2000 |
80,3 |
2001 |
83,4 |
2002 |
81,9 |
2003 |
79,3 |
2004 |
80,2 |
Додаток Б
Табл. 2
Запаси вугілля в Україні ( млрд. т ) .
Басейн,вугленосна площа |
Загальні |
За Державним балансом |
Україна : |
117,6 |
74,3 |
кам’яне |
109,1 |
70,8 |
коксівне |
26,7 |
22,7 |
особливо цінні сорти |
10,8 |
8,4 |
антрацит |
14,6 |
11,6 |
Донецький : |
101,6 |
101,6 |
кам’яне |
99,7 |
68,9 |
коксівне |
24,9 |
21,6 |
особливо цінні сорти |
9,3 |
7,5 |
антрацит |
14,6 |
11,6 |
буре |
1,9 |
0,6 |
Львівсько –Волинський: |
|
|
коксівне |
3,3 |
2,0 |
особливо цінні сорти |
1,8 |
1,1 |
антрацит |
1,5 |
0,9 |
Дніпровський : |
|
|
буре |
4,2 |
2,4 |
зокрема для відк- ритих робіт |
1,0 |
0,6 |
Дніпровсько – Донецька вугленосна площа : |
8,7 |
0,4 |
кам’яне |
6,4 |
|
буре |
2,3 |
0,4 |
зокрема для відк- ритих робіт |
0,9 |
0,4 |
Закарпатська вугленосна площа : |
|
|
буре |
0,06 |
0,05 |
зокрема для відк- ритих робіт |
0,005 |
0,002 |
Прикарпатська вугленосна площа : |
|
|
буре |
0,2 |
|
зокрема для відк- ритих робіт |
0,08 |
|