4. Управління вищим навчальним закладом

4.1. Наукові засади управління вищим навчальним закладом

Завдання, напрями діяльності

і структура вищого навчального закладу 311

Принципи управління

вищим навчальним закладом 315

Структура управління

вищим навчальним закладом 317

Органи громадського самоврядування

у вищих навчальних закладах 323

Студентське самоврядування 324

4.2. Методична робота

у вищому навчальному закладі

Зміст методичної роботи

у вищому навчальному закладі 328

Керівництво методичною роботою

у вищому навчальному закладі 329

Форми методичної роботи

у вищому навчальному закладі 331

Короткий термінологічний словник 335

Література 341

1.1. Предмет і завдання педагогіки вищої школи

Серед галузей педагогіки, зосереджених на педагогіч­них проблемах дорослих, швидко розвивається педагогіка вищої школи, яка розкриває закономірності, принципи навчально-виховного процесу у вищих навчальних закла­дах, специфічні проблеми здобуття вищої освіти.

Педагогіка вищої школи як наука

Потреба в розробленні наукових основ педагогіки ви­щої школи зумовлена специфікою навчально-виховної діяльності вищих навчальних закладів, яка полягає у підго­товці фахівців певного профілю відповідно до нахилів сту­дентів і потреб народного господарства. Змістом цієї підго­товки є опанування студентами, які мають загальну середню освіту і певний соціальний досвід, спеціальних наук, оволодіння відповідними фаховими уміннями та навичками.

Педагогіка вищої школи — наука про закономірності навчання і виховання студентів, а також їх наукову і професійну підготовку як фахівців відповідно до вимог держави.

Предметом педагогіки вищої школи є процес форму­вання духовно багатого, свідомого, гідного громадянина,

8

Загальні засади педагогіки вищої школи

спеціаліста вищої кваліфікації різних галузей народного господарства, науки, техніки, культури, освіти тощо.

Педагогіка вищої школи, що виникла на базі загальної (шкільної) педагогіки, розглядає вищі рівні навчання та виховання дорослої людини. Вона тісно пов'язана перед­усім з науками психолого-педагогічного циклу:

• історією педагогіки, яка вивчає педагогічні ідеї та системи освіти в їх розвитку;

• віковою педагогікою (дошкільною, шкільною, педа­гогікою дорослих (андрогогікою)), що досліджує законо­мірності навчання й виховання, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних віко­вих груп;

• дефектологією, зосередженою на вивченні форм і ме­тодів навчання людей з фізичними та розумовими вадами (сурдопедагогіка (грец. surdus — глухий), тифлопедагогі-ка (грец. tuphlos — сліпий), олігофренопедагогіка (грец. olugos — малий і phren — розум), логопедія (грец. logos — слово і paideia — виховання, навчання));

• професійними педагогіками, що вивчають законо­мірності, здійснюють теоретичне обґрунтування, розроб­ляють принципи, технології виховання і навчання люди­ни, орієнтованої на конкретну професійну сферу діяль­ності;

• порівняльною педагогікою, що досліджує законо­мірності функціонування і розвитку освітніх і виховних систем в різних країнах шляхом зіставлення;

• соціальною педагогікою, що вивчає закономірнос­ті та механізми становлення і розвитку особистості в процесі здобуття освіти і виховання в різних соціальних інститутах, а також соціально орієнтовану діяльність ос­вітніх, наукових, культурних та інших закладів, уста­нов і соціальних служб, які сприяють формуванню соці­альної активності дітей та молоді в процесі розв'язання політичних, економічних та інших проблем суспільства;

• тендерною (англ. gender, від грец. genos — рід) пе­дагогікою, що функціонує як сукупність підходів, спря­мованих на формування статеворольової поведінки в су­спільстві;

— частковими, або предметними, методиками, які досліджують закономірності викладання і вивчення кон­ кретних навчальних дисциплін у навчальних закладах всіх типів.

Категорії як найбільш загальні поняття науки в різних галузях педагогіки не різняться за назвами (виховання,

Предмет і завдання педагогіки вищої школи 9

навчання, освіта). Однак вони мають свою специфіку за­лежно від того, який ступінь навчання розглядають. Різ­няться певною мірою методи виховного впливу на особис­тість, які застосовують у школі і вищому навчальному за­кладі. Саме спільність категорій уможливлює включення педагогіки вищої школи до системи педагогічних наук, а специфіка цих категорій є основою становлення педагогіки вищої школи як самостійної галузі досліджень і практики.

Підготовка фахівця з вищою освітою передбачає вихо­вання, професійну освіту і навчання. Під вихованням сту­дентської молоді розуміють формування протягом навчан­ня у вищому навчальному закладі морально-психологічної готовності самовіддано працювати за обраним фахом. Осві­та студентів передбачає володіння загальними і професій­ними знаннями, виробничими уміннями і навичками згід­но з профілем. Навчання студентів охоплює весь процес фахової підготовки спеціаліста з вищою освітою, знання якого завжди можуть бути застосовані на практиці.

Джерелом розвитку педагогіки вищої школи є педа­гогічна спадщина минулого; сучасні педагогічні дослі­дження проблем педагогіки вищої школи (збагачують педагогічну думку новими ідеями з питань удоскона­лення навчально-виховного процесу у вищій школі); передовий педагогічний досвід (дає змогу визначити певні закономірності, які живлять нові теорії, концеп­ції, прогнози); зарубіжний педагогічний досвід (кри­тично осмислений, збагачує педагогічний процес інно­ваціями).

Використання означених джерел у розвитку педагогі­ки вищої школи дає змогу не лише враховувати нові освіт­ньо-виховні проблеми, що постають перед суспільством, а й оптимально поєднувати традиції і новаторство у сфері вищої освіти.

Зв'язки педагогіки вищої школи з іншими науками

Педагогіка вищої школи, як і інші галузі загальної пе­дагогіки, може розв'язувати поставлені завдання лише у взаємодії з іншими науками. Зміцнюючи й удосконалюю­чи ці зв'язки, педагогіка запозичує й інтерпретує відповід­но до предмета свого дослідження ідеї інших наук, які до­помагають глибше проникнути в суть навчання і вихован­ня та розробляти їх теоретичні основи. Так, філософські

10

Загальні засади педагогіки вищої школи

Предмет і завдання педагогіки вищої школи

11

науки дають змогу педагогіці вищої школи визначити суть і цілі виховання, об'єктивно врахувати дію загальних за­кономірностей розвитку суспільства, надають оперативну інформацію про зміни, які відбуваються в науці й су­спільстві, сприяють коригуванню спрямованості вихован­ня. Наприклад, нині формується нова галузь філософської науки — філософія освіти, розвиток якої зумовлений перед­усім еволюцією основних філософських концепцій про роль людини у світі. Згідно із сучасними філософськими концепціями Людина стає центром наукової картини сві­ту. У цьому контексті потребує осмислення проблема «олюднення Людини» (академік І. Зязюн) у сфері освіти, проблема її гуманізації. З огляду на це поступово має від­буватися перехід сучасної педагогічної системи на нову, гуманістичну, парадигму, в центрі якої перебуватиме осо­бистість студента (йдеться про матеріальні і духовні цін­ності, спрямовані на розвиток індивідуальності).

Особливе значення для педагогіки вищої школи має її зв'язок із психологією, яка вивчає загальні закономір­ності і механізми функціонування психіки людини, її особистісного формування, розвитку, самоактуалізації, різноманітних психічних, психологічних і соціально-психологічних зв'язків і залежностей. Педагогіка обґрунтовує гуманістичні прийоми, способи та форми навчання й виховання. Кожний розділ педагогіки ґрун­тується на відповідному розділі психології (наприклад, дидактика — на закономірностях функціонування пізна­вальних, емоційних, вольових і мотиваційних процесів людини; теорія виховання — на психології особистості та психології групи; теорія управління навчально-виховним закладом — на психології управління). Інте­грація наук сприяє виникненню суміжних галузей, на­приклад педагогічної психології, яка зосереджена на вивченні психологічних закономірностей, умов, чинни­ків і механізмів навчання та виховання.

Як наукова дисципліна педагогіка користується психо­логічними знаннями для виявлення, трактування, систе­матизації педагогічних фактів. Так, результати педагогіч­ної діяльності вивчають з допомогою діагностик (тестів, анкет тощо). Дані психології беруть до уваги під час скла­дання навчальних тестів, програм, написання підручників і навчальних посібників.

Педагогіка тісно пов'язана із фізіологією. Для розумін­ня механізмів управління фізичним і психічним розвит­ком студентів важливо знати закономірності життєдіяль-

ності організму загалом і окремих його систем. Наприк­лад, знання закономірностей функціонування нервової системи дає змогу педагогіці конструювати розвивальні, навчальні технології, інструментарії, що сприяють опти­мальному розвитку особистості.

Останнім часом посилився зв'язок педагогіки з меди­циною. Зумовлено це передусім процесами гуманізації виховання, а також серйозними проблемами, пов'язани­ми із здоров'ям громадян країни. На стику екології, біо­логії, медицини, психології виникла спеціальна наука про здоров'я — валеологія. Медиками і педагогами вияв­лено низку причин нервових захворювань: перевантаже­ність навчальними завданнями, несправедливі оцінки, грубе ставлення до студентів тощо. Все це вимагає удо­сконалення педагогічного процесу з урахуванням реко­мендацій медицини.

Оскільки педагогіка вищої школи є наукою соціаль­ною, актуальні її зв'язки із соціологією — наукою про ста­новлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і процесів; про механізми і принципи їх взаємодії. Соціологічні дослідження, а. також дані статистики, допомагають виявити тенденції та зако­номірності явищ, пов'язаних із навчанням і вихованням студентів.

Нові можливості для дослідження процесів виховання і навчання відкриває перед педагогікою кібернетика. Використовуючи її дані, педагогічна наука розробляє за­кономірності, способи і механізми управління навчальним процесом.

Послуговується педагогіка і відомостями юриспруден­ції, економіки, екології, етнографії, етнології, історії, тех­нічних наук, водночас збагачуючи їх своїми відкриттями.

Зв'язки педагогіки вищої школи з іншими науками зу­мовлені спільністю їх об'єктів і реалізуються як взаємо­вплив, взаємодія, взаємопроникнення.

Завдання педагогіки вищої школи на сучасному етапі

Розвиваючись у єдності теоретичних і практичних ас­пектів, педагогіка вищої школи ставить перед собою такі основні завдання:

— вироблення методологічних, теоретичних, методич­них засад професійної освіти в сучасній педагогіці;

12

Загальні засади педагогіки вищої школи

Логіка і методика педагогічного дослідження

13

• формування концепцій змісту освіти і процесу на­вчання для різних типів вищих навчальних закладів (з урахуванням тенденцій розвитку відповідних галузей науки, техніки, культури);

• визначення закономірностей становлення особис­тості в умовах вищого навчального закладу;

• вироблення концептуальних засад проектування освітніх систем інноваційного типу;

• розв'язання проблем гуманізації та гуманітаризації вищої освіти на сучасному етапі;

• теоретичні обґрунтування моделі випускника в умовах багаторівневої вищої освіти;

• розроблення педагогічних основ професійного ста­новлення викладача вищої школи;

• педагогічне забезпечення функціонування екстер­нату у вищому навчальному закладі;

• теоретичні та методичні засади розроблення дер­жавних стандартів вищої освіти;

• педагогічні технології у вищій школі: теоретичні основи і проектування;

• інтеграція навчальних курсів, поєднання індивіду­альних, групових і колективних форм навчальної діяль­ності;

• розроблення теоретичних і методичних засад блоч­но-модульної організації навчання у вищому навчальному закладі;

• порівняльне вивчення розвитку вищої освіти в ос­вітніх системах різних країн;

• диференційований підхід у навчанні як засіб профе­сійного та особистісного розвитку студентів;

• організування самостійної роботи студентів вищого навчального закладу в умовах нової парадигми вищої освіти;

• розроблення дидактичних концепцій розвитку творчих здібностей студентів;

• демократизація навчального процесу;

• організування наукової діяльності майбутніх фа­хівців;

• формування пізнавальних інтересів студентів у про­цесі професійної підготовки;

• визначення шляхів навчально-виховної роботи з об­дарованими студентами;

• формування педагогічної майстерності викладача вищого навчального закладу;

• педагогічна діагностика в системі вищої освіти;

— вироблення теоретичних засад відбору контингенту студентів вищих навчальних закладів і наукових засад підготовки фахівців вищої кваліфікації в аспірантурі та докторантурі.

Реалізація завдань педагогіки вищої школи відбува­ється у процесі її теоретичних пошуків, реальної педаго­гічної практики, постійної спрямованості на її удоскона­лення, на відповідність реаліям сьогодення.

Запитання. Завдання

1. Розкрийте сутність предмета педагогіки вищої школи.

2. Яке місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук?

1. Доведіть зв'язок педагогіки вищої школи з іншими складовими педагогічної науки.

2. У чому полягає необхідність зв'язків педагогіки з іншими нау­ками?

3. Які завдання педагогіки вищої школи на сучасному етапі?