- •1. Суть і компоненти національної економіки.
- •6. Національна економіка в системі економічних знань та її зв'язок з іншими науками.
- •7. Стан, джерела і завдання вивчення економіки суверенної україни.
- •10. Екологічна ситуація в україні
- •11. Економічне становище населення і мотивація праці в україні у складі колишнього срср
- •13. Людський потенціал україни та його складові
- •14. Демографічна ситуація
- •16. Грошові доходи населення, їхня структура і динаміка в україні.
- •17. Концепція людського розвитку та її реалізація в україні.
- •18. Капітал і його роль у розвитку економіки україни
- •19. Природні ресурси україни, його значення у розвитку національної економіки
- •20. Структурна перебудова економіки україни та її основні напрями.
- •21. Перехідна економіка
- •25. Найважливіші завдання побудови соціальної ринкової економіки україни. Конституція україни
- •29. Підприємство, його функції та роль у здійсненні інституційних перетворень в україні.
- •30. Найважливіші етапи розвитку підприємництва в україні
- •31. Антимонопольна політика та розвиток конкуренції в україні.
- •32. Природні моноплії, їхнє функціонування в економіці україни.
- •35. Безробіття
- •36. Становлення ринку праці в україні.
- •37. Соціальна політика
- •39. Пенсійна реформа
- •40. Чинники і політика становлення середнього класу в україні
- •41. «Тіньова економіка», її основні компоненти.
- •42. Основні напрями детінізації економіки в україні.
- •43. Фінансова система україни та основні засади фінансової політики
- •46. Розвиток фінансового ринку в україні
- •48. Грошово-кредитна система україни. Основні етапи становлення грошової системи україни.
- •50. Розвиток банківської системи 1991-1997
- •53. Місце і роль промисловості у системі національної економіки україни
- •54. Розвиток електроенергетичної галузі України за роки незалежності.
- •55. Розвиток вугільної промисловості України за роки незалежності.
- •56. Розвиток нафтогазової промисловості
- •57. Розвиток металургійної галузі
- •58. Формування і реалізація державної промислової політики
- •59. Інвестиційний потенціал україни. Основні напрями інвестиційної політики в україні.
- •61 . Транспортна система України
- •62. Залізничний транспорт в Україні
- •67. Трубопровідний транспорт України.
- •68. Будівельний комплекс Укр.,його розвиток в роки незалежності.
- •69. Формування сучасної системи звязку і телекомунікацій в Укр.
- •70. Місце і роль с/г у системі національної економіки україни.
- •71. Аграрна політика
- •72. Формування і функціонування аграрного ринку в україні.
32. Природні моноплії, їхнє функціонування в економіці україни.
В сучасних умовах ринок характеризується недосконалою конкуренцією і монополізмом. У перехідній ек-ці діють звичні для ринкової ек-ки форми конкуренції, водночас монополізм набуває нових форм і масштабів. У деяких галузях особливості вир-ва, характер попиту і споживання вироблюваних товарів і послуг зумовлюють складність, а в окремих випадках неможливість виникнення і само утворення конкурентного сер-ща. Такі галузі прийнято називати регулюючими і в більшості країн до них належать: залізничний, авіаційний транспорт, паливно-енергетичні вир-ва, зокрема електроенергетика, газопостачання, надання комунальних послуг тощо. Більшість підприємств зазначених галузей є так званими природними монополіями. Споживачам їх продукції дуже важко або практично неможливо вибирати конкурентних вир-ків. Навіть у випадках, коли технічний прогрес дає можливість створювати конкурентні умови.
Природна монополія виникає і тоді, коли з суто ек-чних причин, на ринку немає місця для кількох фірм, а може існувати тільки 1 компанія, що забезпечує мінімізацію витрат вир-ва, передусім з точки зору суп-ва в цілому. Марно намагатись побудувати кілька залізничних ліній, напр.: у напрямку Київ-Сімферополь, бо це призведе до необґрунтованого збільшення витрат вир-ва.
Сьогодні укр. суп-во стикається з успадкованими монопольними
тенденціями, властивими попереднім соц.-ек. відносинам.
33-34. ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ, ЇЇ СТРУКТУРА І ДИНАМІКА В УКРАЇНІ
Зайнятість – це діяльність, пов”язана з реалізацією трудового потенціалу.Згідно з ЗУ, зайнятість розглядається, як діяльність громадян, пов”язана із задоволенням особистих і суспільних потреб і таку, що, як правило, приносить їм грошовий дохід чи іншу форму доходу. В Укр. дозволяється добровільна незайнятість, на відміну від політики колишнього СРСР.
Особливості зайнятості в Україні:
1. наявність прихованого безробіття
2. деіндустріалізація ринку зайнятості.К-сть зайнятих у промисловості скорочуєтьсфя. В 2002р – 5 млн. чол., а сьогодні – ще менше.
3. деінтелектуалізація ринку зайнятості
4. дефемінізація ринку зайнятості – скороченя зайнятості жінок. 63,5 % безробітних – жінки.
5. делегалізація ринку зайнятості – скорочення зайнятості в офіційній економіці.
За роки незалежності у структурі зайнятості відбуваються зміни внаслідок ринкової трансформації економіки Укр. За 1991-2004рр. к-сть зайнятих в Україні скоротилась від 25 млн осіб до 20,3 млн. через:
1) трудову міграцію населення за межі України.За даними Держкомстату в Україні вперше за 12 років незалежності склалося позитивне сальдо міграції. У 1992-2004 рр. к-сть сукупного населення зменшилась на 5 млн чол.
2) зменшення чисельності населення України В Україні внаслідок реформування відносин власності скоротилась частка держ сектора. У 2004р. частка зайнятих у держ секторі ек-ки України становила 39%. Частку зайнятих у колективній формі власності становила 31% і ще 29% припадали на зайнятих у приватному секторі ек-ки У.
У 1991р. в промисловості Укр. було зайнято близько 32% від загальної кулькості всіх зайнятих, а у 2003 – 20%. У 1991р. 20% зайнятих у с/г , а у 2003р. – близько 23%.Скорочення чисельності зайнятих відбулося у таких важливих галузях ек :
транспорт, зв”язок,будівництво. Водночас зросла к-сть зайнятих в інфраструктурних галузях ек-ки: в органах фінансування, кредитування, страхування.
У 1991р. створено Державну службу зайнятості, яка проводить державну політику у сфері зайнятості.
Повна зайнятість - це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах.
Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу, або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою.
Явна неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами, зокрема необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію тощо. Неповну зайнятість можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про заробіток, відпрацьований час або ж за допомогою спеціальних вибіркових обстежень.
Прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Вона пов'язана, зокрема, зі зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства і виявляється в низьких доходах населення, неповному використанні професійної компетенції або в низькій продуктивності праці.
В Україні сьогодні є нераціональна структура зайнятості. Це пов'язано з надто великою концентрацією працюючих у сільському господарстві (5,5 млн. осіб або 26 % усіх зайнятих) і малою зайнятістю у промисловості (біля 4 млн. осіб). Окрім цього тривалий процес економічного реформування сприяв поширенню незареєстрованих (тіньових) форм зайнятості, зокрема зайнятості в натуральному сільському господарстві.
Ринкові реформи в національній економіці є передумовою зростання обсягів виробництва без збільшення попиту на робочу силу.
Тому на етапі економічного зростання національної економіки особливої важливості набувають питання здійснення адекватної регуляторної політики у цій сфері. Ця політика має бути спрямована на ліквідацію прихованого безробіття та забезпечення повної продуктивності зайнятості.