2. Структура власного капіталу

Структура власного капіталу підприємства залежить від форми власності та йо­го виду. Наприклад, для акціонерних товариств чи товариств з обмеженою відпові­дальністю, заснованих на колективній формі власності, створення і поповнення ви­значеного розміру статутного капіталу є необхідною умовою їх реєстрації в органах державної влади та легітимності проведення діяльності. Підприємство, засноване на приватній власності фізичної особи (приватне підприємство), створює статутний капітал лише за рішенням власника виходячи з необхідності забезпечення статутної діяльності.

За П(С)БО 2 «Баланс» власний капітал включає такі елементи:

• статутний капітал;

• пайовий капітал;

• додатковий вкладений капітал;

• інший додатковий капітал;

• резервний капітал;

• нерозподілений прибуток.

Мінімальний розмір статутного капіталу визначається чинним законодавством для підприємств різних організаційно-правових форм. Наприклад, для акціонерних товариств він становить 1250 мінімальних заробітних плат, для товариств з обме­женою відповідальністю — 100 мінімальних заробітних плат тощо.

Зменшують розмір власного капіталу непокритий збиток, неоплачений капітал та вилучений капітал.

Статутний капітал відображає зафіксовану в установчих документах загальну вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Засновники (учасники) можуть вносити у статутний капітал грошові кошти, ос­новні засоби, нематеріальні активи, цінні папери, запаси та інше майно.

Облік статутного капіталу здійснюється на рахунку 40 «Статутний капітал». За кредитом рахунка відображають зареєстроване в органах виконавчої влади збіль­шення статутного капіталу, за дебетом — зменшення.

Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу за кожним учасником.

Пайовий капітал відображає суму пайових внесків фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Прикладом може бути внесення паїв членами колективного сільсько­господарського підприємства, внесення пайових внесків членами житлово-бу­дівельного кооперативу, внесення пайових внесків членами кредитної спілки та ін­ше. Внесення паїв проводиться для здійснення спільної фінансово-господарської діяльності.

Облік пайового капіталу здійснюється на рахунку 41 «Пайовий капітал». На кредиті рахунка 41 відображається надходження пайового капіталу, на дебеті — вибуття.

Аналітичний облік пайового капіталу ведеться за видами капіталу та за власниками.

Додатковий вкладений капітал найчастіше виникає в акціонерних товариствах. Він с тією сумою, на яку вартість розміщення акцій перевищує їхню номінальну вартість. Емісійний дохід виникає лише у випадку, якщо вартість первинного роз­міщення акцій перевищує їх номінальну вартість. Усі випадки дальшого їх обігу розглядаються як продаж. Для інших видів підприємств додатковий вкладений ка­пітал — це будь-яке перевищення вартості внесків засновників понад зареєстрова­ну суму, а також будь-які нєзареєстровані в установчих документах внески власни­ків у підприємство.

Облік додатково вкладеного капіталу здійснюється на рахунку 42 «Додатковий капітал» та на субрахунках 421 «Емісійний дохід», 422 «Інший вкладений капітал»

Інший додатковий капітал включає суму дооцінки необоротних активів, вар­тість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних і фізи­чних осіб та інші види додаткового капіталу.

Облік іншого додаткового капіталу здійснюється також на рахунку 40 «Додат­ковий капітал», але на інших субрахунках:

423. «Дооцінка активів» (дооцінка необоротних активів у випадках, передбаче­них чинним законодавством);

424. «Безоплатно отримані необоротні активи» (вартість активів, безоплатно одержаних від інших осіб без умови їх повернення);

425. «Інший додатковий капітал» (майно житлово-комунального господарства та соціальної сфери, не передане на баланс муніципалітету, та ін.).

На кредиті субрахунків показується збільшення названого майна чи дооцінки, а на дебеті — його вибуття чи використання.

Резервний капітал складається із суми резервів, створених відповідно до чинно­го законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Мінімальний розмір резервного капіталу, передбачений чинним законодавст­вом, становить 25 % статутного капіталу. Підприємство може передбачити в уста­новчих документах створення більшого розміру резервного фонду. Резервний капі­тал використовується для покриття непередбачуваних збитків підприємства. Для обліку резервного капіталу використовується рахунок 43 «Резервний капітал». За кредитом цього рахунка відображається формування резервів, а за дебетом — їх використання. Залишок даного рахунка відображає суму невикористаного резерв­ного капіталу на звітну дату.

Нерозподілений прибуток — це сума прибутку, реінвестована у підприємство. Він визначається як сума чистого прибутку, що залишається у підприємства після поповнення статутного капіталу, резервного фонду, нарахування дивідендів та про­ведення інших виплат власникам.

За умови неефективної господарської діяльності підприємства та здійснення значних вилучень власниками підприємство може мати непокриті збитки, що змен­шують розмір власного капіталу.

Облік нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) ведеться на рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» відповідно на субрахунках: прибуток — 441 «Прибуток нерозподілений», збиток — 442 «Непокриті збитки». За креди­том рахунка 44 відображається збільшення прибутків, за дебетом — отримані збит­ки та використання прибутку.

Неоплачений капітал — це сума заборгованості власників (учасників) за внес­ками до статутного капіталу підприємства, які вони зобов'язалися здійснити на мо­мент створення підприємства. Для реєстрації підприємства, наприклад товариства з обмеженою відповідальністю, необхідно, утворити статутний капітал, і на дату його створення слід внести грошима 30 % суми, визначеної установчими документами на спеціально відкритий у банку тимчасовий рахунок. Не внесена засновниками сума коштів або майно, яке вони зобов'язались передати у статутних капітал, ви­знається їх заборгованістю перед товариством і відображається у складі неоплаченого капіталу.

Після державної реєстрації підприємства засновники повинні в період до одного року погасити заборгованість за внесками до статутного капіталу. Для узагальнення інформації про розмір заборгованості засновників та її зміни використовується ра­хунок 46 «Неоплачений капітал». За дебетом цього рахунка обліковується заборго­ваність засновників товариства за внесками до капіталу підприємства, а за креди­том — погашення заборгованості.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасни­ком) товариства.

Вилучений капітал відображає фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Акціонерне товариство може здійснювати викуп акцій власної емісії за ринковою, номінальною чи іншою вартіс­тю для перепродажу чи анулювання. Якщо викуплені акції повторно не розміщу­ються в період до 12 міс, товариство зобов'язане їх анулювати. Анулювання акцій може здійснюватись для зменшення кількості випущених акцій, розміру статутного капіталу та з іншою метою.

Облік вилученого капіталу ведеться на рахунку 45 «Вилучений капітал». За де­бетом цього рахунка відображається фактична собівартість викуплених акцій влас­ної емісії або часток, викуплених товариством у засновників, а за кредитом — вар­тість анульованих або перепроданих акцій чи часток.

Непокриті збитки, неоплачений капітал, вилучений капітал зменшують розмір власного капіталу підприємства.