І

Марксизм: “основне питання філософії”

з самої постановки "основного питання філософії" випливає, що свідомість, духовне, виключені зі сфери буття. Натомість ототожнено буття та матеріальність. Однак це не означає, що марксизм відмовляє духовному в реальності, вважаючи його неіснуючим. Річ в іншому: марксизм визнає осібне буття духовного і протиставляє одне одному – матерію та свідомість з погляду гносеології, а разом з тим, з онтологічної позиції проводить принцип матеріалістичного монізму, згідно з яким матерія та свідомість, як пояснено в популярному підручнику, "повинні ніби ототожнюватися"¹. За таким підходом, свідомість уже "твердо і беззастережно" розглядають як атрибут, властивість високоорганізованої матерії. Звідси випливає зміст принципу матеріалістичної єдності світу: "дійсна єдність світу полягає в його матеріальності". При цьому, звичайно, постає питання про можливість або неможливість звести всю багатоманітність світу до єдиної матеріальної субстанції.

Марксизм намагається вирішити це питання через розбудову такого розуміння матерії, яке дало б змогу вважати її субстратом будь–яких властивостей, зв'язків, відношень і форм руху. Основою такого розуміння є визначення В. Леніна: "Матерія – це філософська категорія для означення об'єктивної реальності, яка дана людині у відчуттях її, яка копіюється, фотографується, відображується нашими відчуттями, існую­чи незалежно від них"². Неодноразово марксизм підкреслював, що єдина властивість матерії, з визнанням якої пов'язаний діалектичний матеріалізм, – це властивість бути об'єктивною реальністю, існувати поза свідомістю, бути первинною щодо свідомості. Тобто визначення матерії в марксизмі, по суті, повторює "основне питання філософії".

До універсальних властивостей матерії марксизм зараховує її нестворюваність і незнищенність, вічність існування в часі та нескінченність у просторі, невичерпність її структури. Наголошує, що матерії завжди притаманні рух і змінюваність, саморозвиток, перет­ворення одних форм в інші. Рух розглядає як універсальний спосіб існування матерії, зумовлений самою природою матерії. Простір і час вважає загальними формами буття матерії, які поза матеріальними об'єктами не існують. Важливе місце в марксистському матеріалізмі посідає концепція універсальної детермінованості всіх матеріальних явищ, їх залежності від структурних зв'язків усередині матеріальних систем та зовнішніх впливів. Виділено ієрархію взаємно зумовлених рівнів структурної організації – "форм руху матерії", яка відображає воднораз структурні рівні світобудови та основні етапи її еволюції. Основу цієї класифікації сформулював та описав Енґельс: це механічна, фізична, хімічна, біологічна, соціальна форми руху матерії. Марксизм підкреслює якісну своєрідність, неможливість редукції вищих форм до нижчих, а разом з тим – наявність спільних фундаментальних принципів для всіх рівнів.

Свою принципову відмінність від попередніх форм матеріалізму він вбачає у "взаємопроникненні" діалектики та матеріалізму. Саме на такій підставі ця філософія претендує на роль учення, що "здійснило революційний переворот в історії всієї людської думки, оскільки були створені справді науковий цілісний погляд на природу, суспільство й мислення, теорію і метод пізнання та революційного перетворення дійсності"³.

Згідно з "основним питанням філософії", у центрі уваги марксизму перебували проблеми відношення духовного до матеріального. Діалек­тичний матеріалізм розглядав свідомість як функцію матерії, причому лише одного її різновиду – людського мозку. У поясненні природи свідомості велику роль тут відіграє концепція відображення – універсальної властивості матерії, яка в специфічних формах реалізує себе на всіх структурних рівнях матеріального світу. Марксизм розглядає свідомість як найвищий рівень розвитку відображення. Усіляко підкреслюючи активний характер свідомості, її зв'язок з практично–перетворювальною діяльністю, неспроможність розуміння свідомості як простого дзеркального відтворення об'єкта – споглядання, діалектичний мате­ріалізм, разом з тим, послідовно проводив ідею: свідомість детермі­нована матеріальним буттям, вона є продуктом діяльності мозку, "суб'єктивний образ об'єктивного світу". За висловом Маркса, "ідеальне є не що інше, як матеріальне, пересаджене в людську голову і перетворене в ній"⁴.