Онтологічні проблеми в марксизмі

Останній витвір натуралістичної онтології – марксизм, ніби закинутий у ХIХ – ХХ ст. потужним інтелектуальним сплеском матеріалістичного мислення, зокрема французького (Дідро, Гольбах, Ламетрі) XVIII ст. Слід одразу підкреслити вододіл, який пролягає між цими двома різними етапами матеріалістичної онтології: марксизм усвідомлює однобічність і обмеженість механіцизму XVIII ст. і вважає себе єдиною філософією, що змогла б вибудувати всебічну, цілісну і послідовну картину немеханістичного розуміння матерії. Об'єднує ж їх вихідний принцип "у світі немає нічого, крім матерії, що рухається". Розбіжність зводиться до того, як саме, згідно з тим чи іншим підходом, рухається матерія.

Марксизм не ставить перед собою завдання створити власне онтологію. Він вважає, що протиставлення онтології та гносеології є історично вичерпаним підходом, який має бути переборений за допомогою принципу збігу діалектики, логіки та теорії пізнання. Суть цього принципу в тому, що матеріалістична діалектика як "учення про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства та мислення" тотожна теорії пізнання та логіці, оскільки закони мислення й закони об'єктивного світу збігаються за своїм змістом. Категорії матеріалістичної діалектики воднораз мають онтологічний зміст і виконують гносеологічні функції як сходинки пізнання світу.

Вихідний принцип матеріалістичного розуміння буття – протиставлення, з одного боку, матерії, природи, буття, фізичного, об'єктивного, а з іншого – свідомості, духу, мислення, психічного, суб'єктивного. Ф. Енґельс формулює у зв'язку з цим "основне питання філософії": що є первісним, тобто справжньою першоосновою світу – свідомість чи буття, духовне чи матеріальне? Вирішення "основного питання філософії", за Енґельсом, визначає принципові засади кожного філософського знання і поділяє філософів "на два великі табори": матеріалістів та ідеалістів. Марксизм вважав неможливим будь–який третій варіант, окрім матеріалізму та ідеалізму, які буцімто були вираженням у філософів класових інтересів, відповідно, – "експлуатованих" та "експлуататорських" класів. Тому матеріалізм та ідеалізм не інди­ферентні одне до одного, а перебувають у постійній боротьбі впродовж усієї історії філософської думки. Це виражено принципом партійності філософії: зміст розвитку філософської думки – боротьба матеріалізму та ідеалізму, завдання матеріалізму – бути непримиренним до ідеалізму, "войовничим".