2.4.1.Економічні погляди Посошкова

За своїми поглядами Посошков був прихильником монархії. Водночас він критично ставився до системи і порядку управління в Росії, вбачав у них перешкоду до ліквідації злиденності та примноження багатства в країні.

У Посошкова немає характерного для представників меркантилізму Західної Європи ототожнення багатства з грішми. Він вважав, що багат­ство суспільства втілюється не тільки у дорогоцінних металах, а й у мате­ріальних благах. Посошков розрізняє багатство майнове і немайнове. Під майновим він розумів багатство держави (скарбниці) і багатство народу, під немайновим — "щиру правду", тобто законність, правові умови, хо­роше керування країною.

Завданням економічної політики держави Посошков вважав "всенарод­не збагачення". Він писав: "...в якому царстві люди багаті, то і царство те багате, а в якому будуть злиденні, то і царству тому не можна дістати сла­ви багатого". Зростання народного багатства вигідне народу і державі — така основна думка Посошкова. Його висловлювання мали прогресивний характер і виходили за рамки меркантилістських уявлень про багатство.

Для ліквідації злиденності і досягнення багатства у країні найважли­віше значення мають такі дві тези Посошкова: примусити всіх людей пра­цювати, причому сумлінно і продуктивно, знищити гультяйство у всіх його проявах, рішуче боротися з непродуктивними витратами, здійсню­вати жорстку економію у всьому.

Виходячи із загальнодержавних інтересів, він рішуче виступає проти хижацького ставлення до природних багатств країни і викладає найбільш доцільні, на його думку, принципи їх використання.

Особливо велику увагу Посошков приділяв питанням розвитку націо­нальної промисловості. Він писав про необхідність будівництва залізо­рудних, скляних, полотняних заводів. При цьому вказував, що розвиток великої вітчизняної промисловості буде сприяти "зберіганню" грошей у країні. У числі заходів, спрямованих на розвиток виробництва, Посошков пропонував будувати заводи на державні кошти і передавати їх потім у приватні руки, радив організувати стимулювання і охорону винахідниц­тва. Посилаючись на багатство країни, доводив необхідність розвідуван­ня її надрів, охорони природних ресурсів, рибних багатств і лісів.

Будучи ідеологом купецтва, Посошков багато місця у своєму творі відводить питанням торгівлі. Із всіх видів господарської діяльності най­більше значення він надавав торгівлі, а із суспільних станів — купецтву. "Торг — справа велика! Купецтвом всяке царство багатиться, а без ку­пецтва ніяка і мала держава бути не може,"— писав Посошков. Нама­гаючись зробити купецтво монополістом у торгівлі, він пропонував за­боронити дворянам і селянам займатися торгівлею. Ставлячи мету ліквідувати конкуренцію і гру цін на ринку, Посошков висловився за "установлену ціну", яка регулюється зверху системою нагляду і контро­лю. Щодо цього, погляди його застаріли, а от у негативній оцінці систе­ми внутрішнього мита, яке існувало тоді у всіх країнах і сильно звужува­ло внутрішній товарооборот, Посошков випередив свій час. Запропоноване ним установлення одного збору з товарів, причому значно нижчого від суми існуючих тоді внутрішніх зборів, дійсно сприяло б розвитку внутріш­ньої торгівлі.

Щодо зовнішньої торгівлі, Посошков пропонував таку систему її орга­нізації, яка, на його думку, здатна забезпечити російським купцям панівне становище і захистити їх від конкуренції з боку іноземного торгового капіта­лу. Заходи щодо організації зовнішньої торгівлі проникнуті турботою Посош­кова про збереження і примноження грошей у країні. Він вважав необхідним ввозити з-за кордону тільки те, що не виробляється всередині країни і без чого обійтися неможливо. Пропонував заборонити ввезення предметів розкоші, які вже виробляються у країні, включивши до їх переліку сіль, скляний по­суд, трюмо, капелюхи та інші товари. Щоб мати змогу не ввозити ці товари і тим самим зберегти гроші у країні, Посошков пропонував створити власну промисловість. Для стимулювання власного виробництва, на його думку, слід зупинити вивезення із країни промислової сировини, а вивозити за кордон лише готові вироби.

Оригінальністю відзначаються погляди Посошкова на гроші. Виходя­чи із виключної ролі державної влади у розвитку продуктивних сил, він відстоює номіналістичну теорію грошей. Його теорія враховувала інте­реси національного купецтва, зміцнювала економічну незалежність краї­ни і практично узагальнювала фінансову практику того часу.

У книзі "Про бідність і багатство", крім проблеми торгівлі, промисло­вості, грошей та інших питань народного господарства, значне місце по­сідало і селянське питання. Залишаючись ідеологом купецтва, Посошков показав тяжке становище селянства в епоху Петра І. Він критикував нічим не обмежену експлуатацію селян поміщиками, намагався зрозуміти при­чини бідності селянства, знайти шляхи їх усунення. Не вимагаючи відкри­то скасування кріпосного права, Посошков пропонує обмежити владу по­міщиків певними рамками. Надзвичайно радикальною і прогресивною для свого часу була пропозиція визначити законом розмір селянських повинностей відповідно до кількості землі і посівів, значно знизити розмір податків, які стягалися із селян, установити обов'язкове навчан­ня писемності селянських дітей.

Заслуга Посошкова полягає в тому, що він зумів правильно, в рамках своєї епохи, зрозуміти основні завдання країни. Він одним із перших ро­сійських письменників-економістів дав розгорнуту і витончену систему економічних поглядів.