- •Головні історичні регіони України
- •5. Скіфо-сарматська доба в Україні. Україна та античний світ
- •6. Етногенез слов'ян. Східнослов'янські племінні союзи на території України
- •8.Соціальний і політичний устрій Київської Русі
- •9.Формування сучасних східнослов’янських етносів. Питання давньоруської народності
- •10.Введення християнства на Русі
- •11.Культура Київської Русі
- •12. Причини занепаду Київської Русі та його наслідки. Давньоруські князівства на терені України
- •13.Галицько-Волинська держава в XII-XIV ст..
- •14.Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Польщі(друга половина XIV-перша пол. XVI ст.)
- •15. Люблінська унія та її наслідки. Укр. Землі в складі Речі Посполитої.
- •16. Берестейська релігійна унія 1596р. Та її наслідки
- •17. Українська культура епохи ренесансу
- •18.Походження українського козацтва
- •19. Запорізька Січ(XVI-XVIII ст.)
- •20.Еволюція козацького руху (кінець XVI - перша половина XVII ст..)
- •21.Причини та рушійні сили Визвольної війни українського народу під керівництвом б.Хмельницького
- •22. Хід визвольної війни українського народу.(1648-1654)
- •23.Становлення української козацько-гетьманської держави в ході визвольної війни українського народу
- •24.Переяславська рада та Березневі статті 1654 р. Наслідки україно-російської угоди.
- •25. Політична діяльність Виговського. Гадяцька угода.
- •26.Громадянська війна: криза української козацької держави(60-80рр. XVII ст..
- •27. Гетьман і.Мазепа
- •28. Конституція п. Орлика
- •29.Українська козацька держава у XVIII ст..(1709-1783)
- •30. Галичина та правобережжя наприкінці XVII – XVIII ст. Занепад Речі Посполитої та доля українських земель.
- •32. Історична доля Буковини та Закарпаття (XIV-XVIII ст..)
- •А) Буковина
- •Б) Закарпатська Україна
- •33. Історична доля Слобідської України 17-18 ст.
- •34.Українська культура доби бароко і класицизму
- •35. Українське національно-культурне відродження кінця XVIII - початку хх ст..
- •36. Українські землі у складі Російської імперії у першій половині 19 століття: соціально-економічний та політичний розвиток.
- •37. Кирило-Мефодіївське братство.
- •38. Українські землі у складі Австрійської імперії у першій половині 19 століття. Початок національно-культурного Відродження.
- •39. Українські землі у складі Російської імперії у другій половині 19 століття. «Великі реформи» 60-70-х років та їх наслідки.
- •40. Національний рух у Східній Україні (друга половина 19 ст.).
20.Еволюція козацького руху (кінець XVI - перша половина XVII ст..)
Наприкінці XVI ст. значно посилилася боротьба українського селянства і козацтва проти кріпацтва і національного гніту.
А втім, перші антифеодальні повстання в Україні були ще в XV ст. Так, протягом 1490-1492 рр. відбулося велике антифеодальне повстання селян у Східній Галичині та Північній Буковині під проводом Мухи. Десятитисячному війську вдалося захопити фортеці Снятин, Коломию, Галич. Селяни нападали на феодалів, спалювали і розоряли їхні маєтки, проте діяли вони в основному стихійно, локально, розрізнено і тому зазнали поразки.
У XVI ст. з'явилася нова форма антифеодальної боротьби — рух опришків. Уперше про них згадується в документах 1529 р. Цей рух охопив гірські райони Східної Галичини, Північної Буковини і Закарпаття. Для боротьби з ними феодали Польщі та Молдавії в 1547 р. уклали угоду. Проте рух розростався і охопив Прикарпаття й Поділля. Особливо успішно діяли загони на чолі з Петром Чумаком, Марком Гатталою, Василем Чепцем та ін.
Навесні 1594 р. знову почалося повстання проти польської шляхти. Очолив його виходець із сім'ї ремісника з міста Гусятина, що на Поділлі, — Северин Наливайко. У Запорозькій Січі він був сотником. У 1594 р. він очолив успішний похід у Молдавію проти турецько-татарських загарбників. Після повернення звернувся із закликом до запорожців розпочати боротьбу проти польсько-шляхетської влади. Незважаючи на незгоду частини старшини, запорожці вирішили послати загін козаків на чолі з гетьманом Лободою на допомогу Наливайку восени 1595 р. Молдавський похід закінчився, і тритисячне польсько-шляхетське військо вирушило в Україну. Литовські магнати об'єдналися для боротьби проти повстанців під керівництвом литовського гетьмана X. Радзивілла. Білоруська шляхта зібралася в Мінську під керівництвом воєводи Миколи Буйвіда. У грудні 1595 р. п'ятитисячний загін Буйвіда підійшов до Могильова, де перебувало 1,5 тис. козаків і селян на чолі з Наливайком. Відбулася битва, і хоча Буйвід відступив, Наливайко поспішив з'єднатися з другою частиною війська. При переході на р. Сині Води поблизу села Прилуки відбулася битва з військами Жолкевського, в якій перемогли козаки.
У 1629 р. гетьманом було обрано Григорія Чорного, з пропольською орієнтацією. Проте його намагання догодити шляхті викликало ненависть у козаків. У 1630 р. вони викрали його, відвезли на Січ, учинили суд і стратили.
Новим гетьманом було обрано Тараса Федоровича (Трясила), який організував і повів проти шляхти велике військо. Польське військо знов очолив Конєцпольський. Після кількох битв у Переяславі було підписано угоду, згідно з якою реєстр збільшився до 8 тис, усім козакам, які брали участь у повстанні, було оголошено амністію.
У 1635 р. Річ Посполита для контролю за козаками побудувала на Дніпрі, на північ від Січі, фортецю Кодак. Та за кілька місяців до завершення будівництва загін козаків на чолі з гетьманом Іваном Сулимою зруйнував фортецю і знищив її гарнізон. І. Сулима довгий час гетьманував, брав участь у багатьох походах, але жодного разу не був поранений. Він навіть отримав від Папи Римського золоту медаль за те, що захопив турецьку галеру, взяв у полон 300 турків, яких подарував Папі. Але незважаючи на це польська шляхта добилася його страти.
У 1637 р. почалося нове повстання, яке очолив запорозький гетьман Павло Бут (Павлюк). До нього приєдналися великі групи селян. Проте у грудні 1637 р. під Кумейками поблизу Чигирина 15-тисячна польська армія завдала їм рішучого удару.
за 45-річний період в Україні відбулося п'ять великих селянсько-козацьких повстань, але всі вони закінчилися поразкою. Серед причин поразок можна назвати стихійність, неорганізованість повстань, суперечності між реєстровими і нереєстровими козаками, відсутність єдиного командування, погане озброєння, локальність виступів, місницькі інтереси. Та незважаючи на це у процесі народно-визвольної боротьби проти соціального та національного гноблення в Україні вдосконалилися військова майстерність населення, тактика боротьби, збільшився військовий досвід, зміцнилися зв'язки козаків із селянами. Десятирічний "золотий спокій" тільки до певного часу відсунув конфлікт, що давно вже визрів. Посилення в Україні в першій половині XVII ст. польсько-шляхетського гноблення викликало невдоволення селян, жителів міст та інших верств населення.