- •Харківська журналістика (х.Ж.) як предмет наукового вивчення.
- •Народження журналістики в Україні. Місце Харкова.
- •Харківський університет і журналістика на початку хх ст.
- •Моделі виникнення журналістики та їх реалізація в Харкові.
- •Німецька модель виникнення журналістики та причини її застосування в Харкові.
- •6. «Харьковский еженедельник», «Украинский домовод».
- •7. «Харьковский Демокрит».
- •8. «Харьковские известия».
- •9. «Украинский вестник»: наукові статті, естетична програма.
- •10. «Украинский вестник»: літературний склад.
- •11. «Украинский журнал».
- •12. Альманахова жур-ка Харківської школи романтиків. (хшр)
- •13. Газета «Харьковские губернские ведомости» першого періоду.
- •14. «Харьковские губернские ведомости» в епоху Великих реформ: дискусія про т. Шевченка.
- •15. «Х. Губернские ведомости» в 1870-90ті: співробітництво в газеті д.І. Багалія та м.Ф. Сумцова.
- •16. Завершальний період в історії газети «Харьковские губернские ведомости».
- •17. Журнал «Мир»: редактор, автори, матеріали.
- •18. Газета «Южный край»: видавець, автори, позиція
- •19. М.Ф.Сумцов як співробітник газети «Южный край».
- •20. Становлення фахової журналістики в Харкові
- •21. Журналістика наукових товариств Харківського університету.
- •22. Наукові періодичні видання Харківського університету.
- •23. «Протоколы заседаний совета Императорского Харьковского университета».
- •24. Розвиток вищих закладів освіти в Харкові та їх журналістика.
- •25. Приватна складова в розвитку фахової журналістики Харкова.
- •27. Промислові, сільськогосподарські, торгівельні газети й журнали як складова фахової журналістики в Харкові.
- •28. Періодичні видання урядових структур як складова фахової журналістики в Харкові.
- •29. Журнал «Вера и разум» задум, історія заснування, структура.
- •30. Тимофій Буткевич як публіцист вр.
- •31. Філософія у журналі вр
- •32. Церковна історія у вр
- •33. Літературна критика в журналі вр
- •34.Заперечення соціалізму з позиції христ.Цінностей у вр
- •Перша російська революція та її вплив на розвиток журналістки.
- •Газета «Слобожанщина»: видавець, програма, матеріали.
- •Газета «Порада»: видавець, програма, матеріали.
- •Партійне життя в Харкові під час Першої російської революції та партійна журналістика.
- •Журналістика кадетів під час Першої російської революції.
- •Чорносотенна журналістика в Харкові.
- •Соціалістична журналістика Харкова (соціал-демократи, есери).
- •Розвиток приватної журналістики в Харкові в період Першої російської революції.
- •Сатирична журналістика в х. Під час Першої російської революції. Творчість а. Аверченка.
- •«Церковна газета» та її видавець о. Іоанн Філевський.
- •Газета «Утро»: місце на інформаційному ринку.
- •Журнал «Мирный труд» як зразок чорносотенної журналістики.
- •Видавець і редактор журналу «Мирный труд» а. С. Вязігін.
- •Перший період в історії журналу «Мирный труд» та наступні трансформації.
- •49. Ідеологія журналу «Мирний труд»: монархізм, російський націоналізм, ставлення до національного питання, соціалізму.
- •50. Журналістика в Харкові між двома революціями
- •51. Спроби організації партійної журналістики в Харкові між двома революціями.
- •52. Фахова журналістика в Харкові між двома революціями.
- •53. Газета «Сніп»: видавець, редактор, автори.
- •54. Газета «Сніп»: структура, основні матеріали.
- •55. Газета «Сніп»: причини припинення видання.
- •57. Газета «Рідне слово»
- •58. Преса російських більшовиків у Харкові
- •59. Захоплення більшовиками влади в Харкові та їх інф. Політика.
- •60. Офіційна журналістика Радянського уряду України.
- •61. Для чого слід знати історію журналістики Харківської губернії
- •62. Преса Харківської губернії і сучасність…
- •63. Видатні редактори й журналісти Харківської губернії.
14. «Харьковские губернские ведомости» в епоху Великих реформ: дискусія про т. Шевченка.
«Епоха великих реформ» - ІІ період в історії «ХГВ». Газета подає відображення сусп.-політ. проблем місцевого й загально-рос. життя. Періодичність зросла до 3х разів на тиждень. У 1859-65 неофіційна частина практично відділилась в окрему газету – «Х:Прибавление к «ХГВ»». Газета широко висвітлювала підготовку до скасування кріпацтва. Озвучував демократичні ідеї і письм. Г. Данилевський. Обговорювалися військова, земська, судова реформи, друкуються статті про недільні школи. У «ХГВ»відбулася перша літ-критична дискусія про значення творчості Шевченка для укр. народу. Одним з учасників був пмсьм. В. Мова, який і захищав укр. поета від нападок рос. журналіста О. Баримова. Він 12.04.1861 під псевдонімом Римов опублікував статтю «Два слова про літ. вечори в Х. і одне про Т.Г. Шевченка». Інформаційним приводом послужив літ-муз. вечір, де збирали гроші на допомогу родині померлого поета. Позиція рос. жур-та містила такі основні положення: Шева – не великий поет, а просто обдарований письменник; жур-т вказує на вади мови поета, яка нібито відрізняється від рос. лише укр. кінцівками дієслів; говорить, що М. Петренко нічим не поступається перед Кобзарем, не розуміючи локальності поезії Петренка; жур-т пояснює авторитет Шеви як авторитетне митця, а людини, що багато страждала в житті; крім того, ще одним джерелом авторитету є «застарілий ха-ер нації»; вражає Баримова «озлобленість проти москалів». 17.05.1861 у газеті опублікована стаття М. Коблеця «Нотатки проїжджого», спрямована на спростування поглядів Баримова. Коблець не сумнівається у величі Шеви, посилаючись на численні статті. Відкидає всі висунуті звинувачення і наголошує, що Кобзар як митець і як людина заслуговує поваги з двох незалежних позицій. Думку про застарілий ха-ер нації автор не коментував як незрозумілу для нього. Баримов, в свою чергу, друкує «Відповідь п. Проїжджому». Тут ж-т пояснює «застарілий ха-ер» прагненням укр. народу до самостійності. У 2х номерах друкується стаття В. Мови «З приводу «Слова п. Римова про Т.Г. Шевченка»», яка стала кульмінацією полеміки. Стаття відзначилася ґрунтовною науковою аргументацією та глибоким розумінням творчості Шеви. Кобзар – виразник укр. народного життя і поза цим зрозуміти його неможливо. Шеву не можна рівняти з жодним рос. поетом, адже у його творах – душа народу. Те, що Пушкін зробив для рос. громадянства в «Євгенії Онєгіні», Шева – для всього укр. народу у «Кобзарі». Шева – поет, зрозумілий всім слов’янським народам і більш рідний, ніж Фет з «ніжними пристрастями»:) Творчість поета пов’язана з народом через відображення його життя і духу. У продовженні дискусії Мова наголошує: поет не милується нац. ворожнечею, а зображає її як істор. урок. Х. просто мєгакрут у літ. боротьбі за Кобзаря в Росії.
15. «Х. Губернские ведомости» в 1870-90ті: співробітництво в газеті д.І. Багалія та м.Ф. Сумцова.
Кін. 19-поч. 20 ст. – ІІІ період «ХГВ». З 1875 виходить щоденно. З 1869 в Х. розпочався роздрібний продаж газет окремими номерами. Жур-ка формує громадську думку. З газетою співробітничають найвидатніші діячі Х. Найвідоміші – Сумцов та Багалій – професори історико-філологічного фак-ту.
Своє співробітництво з «ХГВ» Сумцов почав з двох етнографічних нарисів, та надалі відійшов від суто наукових досліджень, обираючи соц. Значимі та загальноцікаві теми. Кілька статей присвятив історії та культурі Х. Особливе значення у творчому доробку відіграють некрологи, присвячені як відомим особам (Срезневський, Потебня), так і менш відомим. Виступав Сумцов і як літ. та театр. критик Професор інформував публіку про події в універі у жанрі репортажу та звіту. Найбільший корпус статей Сумцова в «ХГВ» стосувався роботи його як депутата Харк. міської думи. Статті стосувались організації громадського життя, аналізу проблем міста. Окремий цикл складають статті про Харк. Громадську бібліотеку, якою пишався автор (відкриту в 1886). Найбільше статей Сумцов присвятив різним аспектам міського і сільського життя, його зручному облаштуванню. Він вважав своїм обов’язком піклуватися про беззахисних!
З 1885 незмінним автором газети є Багалій, який друкує як уривки зі своїх великих істор. праць, так і спеціально написані статті. Перший цикл матеріалів складають статті з історії Х. За цими статтями можна простежити створення монографії «Історія міста Х. за 250 р. його існування». Наступний цикл присвячено історії Харк. універу. І, врешті втілився у «Нарисі історії Харк. універу». Пов’язана з цим і третя тема публікацій – створення портретів видатних діячів Слобожанщини. Виступав Багалій і в суто журналістській праці – написанні некрологів:) Під псевдонімом Д. Чепурний друкує подорожні нариси. Писав і огляди рос. істор. журналів, зокрема особливу увагу приділяв «Киевской старине». Приклад Сумцова і Багалія свідчить про плідність співпраці видатних діячів науки і культури з газетою «ХГВ», яка для них – комунікаційний об’єднуючий канал, а не лише «рупор» реакційного уряду.