13. Порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.

14. Розстрочення, відстрочення податкового боргу не звільняють майно платника податків з податкової застави.

Коментована стаття визначає процедуру розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків.

Відповідно до п. 100.1. ст. 100 розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п.129.4 ст.129 Податкового кодексу України. Встановлення розміру процентів, який дорівнює розміру пені, що нараховується на суму непогашеного у строк податкового зобов'язання, є компенсацією втрат відповідного бюджету від несвоєчасного надходження сум податкових зобов'язань.

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Коментована стаття містить підстави для розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

Підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних санкцій) погашаються рівними частками, починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Відстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу погашаються рівними частками, починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із п.100.8 ст. 100 затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, але не пізніше строку закінчення 12 календарних місяців з моменту виникнення такого грошового зобов'язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі.

Коментована стаття закріплює порядок прийняття рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу, яке приймається у такому порядку:

- стосовно загальнодержавних податків та зборів - керівником контролюючого органу (його заступником);

- стосовно місцевих податків і зборів - керівником органу державної податкової служби (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного періоду, приймається керівником

(заступником керівника) центрального контролюючого органу за узгодженням з Міністерством фінансів України. Відповідно до ч. 1 ст. 45 Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів України здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету, а також погодження рішень центрального податкового органу про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань на термін, що виходить за межі одного бюджетного періоду, стосовно загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Розстрочення або відстрочення надаються окремо за кожним податком та збором. Строки сплати розстрочених (відстрочених) сум або їх частки можуть бути перенесені шляхом прийняття окремого рішення та внесення відповідних змін до договорів розстрочення (відстрочення).

Коментована стаття містить підстави дострокового розірвання договорів про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу. Договори про розстрочення, відстрочення можуть бути достроково розірвані:

а) з ініціативи платника податків - при достроковому погашенні розстроченої суми грошового зобов'язання та податкового боргу або відстроченої суми грошового зобов'язання або податкового боргу, щодо яких була досягнена домовленість про розстрочення, відстрочення;

б) з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо:

• з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, неповною або перекрученою;

• платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів;

- платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

З метою гарантування можливості погашення розстроченого або відстроченого податкового боргу майно платника податків перебуває в податковій заставі.

Стаття 101. Списання безнадійного податкового боргу

101.1. Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

101.2. Під терміном "безнадійний" розуміється:

101.2.1. податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута;

101.2.2. податковий борг фізичної особи, яка:

визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

понад 720 днів перебуває у розшуку;

3. податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом;

4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

5. податковий борг платника податків, державна реєстрація якого припинена на підставі рішення суду та внесено запис про виключення з Державного реєстру.

101.3. У разі якщо фізична особа, яка у судовому порядку визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, з'являється або якщо фізичну особу, яка перебувала у розшуку понад 720 днів, розшукано, списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню та стягненню у загальному порядку з дотриманням строків позовної давності починаючи з дня відновлення такого податкового боргу.

101.4. Органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.

101.5. Органи державної податкової служби щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Списання безнадійного податкового боргу разом із довгостроковою реструктуризацією та відстроченням, вексельними розрахунками відповідно до норм щорічних законів про Державний бюджет України, бюджетними взаємозаліками шляхом зарахування зустрічних платіжних вимог є так званими «пасивними» адміністративно-правовими і фінансово-економічними способами регулювання не лише відносин погашення податкового боргу платників податків, але й економічних відносин виробництва. Так, виходячи із досвіду практики державного податкового регулювання господарської діяльності, основною метою використання списання податкового боргу платників податків були:

- фінансово-економічне «оздоровлення» та стабілізація фінансового стану суб'єктів господарювання;

- скорочення видатків на ліквідацію збиткових підприємств;

- реформування та реструктуризація підприємств державного і комунального секторів економіки, стратегічних галузей;

- створення умов для залучення іноземних інвестицій тощо.

Також у практиці нормативно-правового регулювання проблем податкового боргу платників податків, починаючи із 1997 року, склалася певна ієрархічна класифікація заходів списання такого боргу, зокрема шляхом:

• загального (або тотального) списання податкової заборгованості підприємств, установ, організацій - платників податків - незалежно від форм власності та підпорядкування (застосовувалося відповідно до норм окремих загальних законів щодо усіх платників податків);

• галузевого списання та реструктуризації податкової заборгованості підприємств, установ, організацій - платників податків певної галузі економіки, відповідно до спеціальних галузевих законів, інших нормативно-правових актів (щодо підприємств визначеної галузі або сфери економічної діяльності);

- індивідуальне - списання та реструктуризація податкової заборгованості визначених підприємств.

Положення коментованої статті встановлює загальне правило визначення податкового боргу «безнадійним» та функції ОДПС щодо реалізації права, передбаченого ст. 20 цього Кодексу щодо списання такого боргу, який включає пеню та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Так, п. 101.2 коментованої статті визначаються основні критерії податкового боргу як безнадійного.

У випадках після ліквідації платника податків грошові зобов'язання або податковий борг, що залишаються непогашеними, також вважаються безнадійним податковим боргом і підлягають списанню у встановленому порядку (абз. 2 п. 97.3 ст. 97 цього Кодексу).

Визначення й адміністрування списання сум безнадійного податкового боргу здійснюється за даними карток особових рахунків платників податків, що формуються в ОДПС в установленому порядку, станом на день виникнення такого боргу. При прийнятті рішення щодо списання сум податкового боргу (його частини) також приймається рішення щодо закінчення нарахування пені (п. 129.3 ст. 129 цього Кодексу).

Визнання податкового боргу безнадійним і списання його в установленому законом порядку може бути підставою для звільнення майна платника податків з податкової застави (ст. 93 цього Кодексу); зняття платника податків з обліку в ОДПС (ст. 67 цього Кодексу) тощо. Те саме стосується й фізичної особи - платника податків, яка помирає або визнається судом безвісно відсутньою або померлою чи недієздатною, крім випадків, коли з'являються інші особи, що вступають у права спадщини, незалежно від часу набуття таких прав (абз. 2 п. 97.3 ст. 97 цього Кодексу).

Якщо майна недієздатної або безвісно відсутньої особи недостатньо для забезпечення виконання грошових зобов'язань такої фізичної особи, а також для сплати нарахованих штрафних санкцій, то суми податкового боргу списуються у порядку, встановленому ДПА України (п. 99.7 ст. 99 цього Кодексу).

Стаття 102. Строки давності та їх застосування

102.1. Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

102.2. Грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті, якщо:

102.2.1. податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано;

102.2.2. посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальній справі винесено рішення про її закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

102.3. Відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків або платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні.

102.4. У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

102.5. Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

102.6. Граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, підлягають продовженню керівником контролюючого органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:

102.6.1. перебував за межами України;

102.6.2. перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;

102.6.3. перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;

102.6.4. мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально;

102.6.5. був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законом.

Штрафні санкції, визначені цим Кодексом, не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації згідно з цим пунктом.

102.7. Дія пункту 102.6 цієї статті поширюється на:

102.7.1. платників податків - фізичних осіб;

102.7.2. посадових осіб юридичної особи у разі, якщо протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.

102.8. Порядок застосування пунктів 102.6 - 102.7 цієї статті встановлюється центральними контролюючими органами відповідно до їх повноважень.

Коментованою статтею встановлюються граничні строки давності щодо погашення грошових зобов'язань платника податків, умови їх застосування та права платників податків у зв'язку із застосуванням таких строків.

Положеннями п. 102.1 встановлений загальний строк визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом. Зокрема, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 коментованої статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 календарних днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

За правилами визначення сум податкових та грошових зобов'язань, встановленими нормами ст. 54 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо, наприклад, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію або дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У разі якщо протягом зазначеного вище строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Крім того, відповідно до п. 54.5 ст. 54 цього Кодексу якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 цього Кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. При цьому ОДПС відповідно до норм ст. 78 цього Кодексу, має право здійснити документальну позапланову виїзну перевірку.

Проте платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Положеннями п. 102.2 коментованої статті визначені випадки, при настанні яких грошове зобов'язання може бути 1) нараховане або

2) провадження у справі про стягнення податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті, якщо:

- податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано;

- посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальній справі винесено рішення про її закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили. Наприклад, відповідно до п. 58.4 ст. 58 цього Кодексу, складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Звільнення від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими підставами здійснюється, наприклад, у порядку та на умовах, визначених Законом України „Про амністію".

Відповідно до положень п. 102.3 відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого:

• контролюючому органу, згідно з рішенням суду, заборонено проводити перевірку платника податків;

• платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні.

Положенням п. 102.4 встановлені строки давності щодо застосування уповноваженим державним органом заходів стягнення податкового боргу.

Так, коли грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 коментованої статті, і податковий борг виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, такий податковий борг платника податків може бути стягнений протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу.

Якщо податковий борг платника податків стягується за рішенням суду, строки застосування заходів стягнення встановлюються до повного погашення такого податкового боргу або визнання такого боргу безнадійним у порядку, встановленому цим Кодексом. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до норм Законів України «Про виконавче провадження», «Про державну виконавчу службу».

Положення п. 102.5 встановлюють граничний строк реалізації права платника податків щодо повернення надміру сплачених податків або їх відшкодування із бюджету у випадках, передбачених цим Кодексом. Платник податків може використати своє право шляхом подання у встановленому цим Кодексом заяви до контролюючого органу не пізніше 1095 календарного дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на бюджетне відшкодування.

Положення п. 102.6 встановлюють умови застосування граничних строків для подання:

1. податкової декларації;

2. заяв про перегляд рішень контролюючих органів;

3. заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, що підлягають продовженню керівником контролюючого органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків.

Категорії платників податків, на яких поширюються вимоги п. 102.6 встановлюються у п. 102.7 коментованої статті.