35.Витрати виробництва та їхня структура.

Витрати виробництва — вартісна оцінка затрат економічних ресурсів, здійснених підприємцями задля виробництва продукції.

Зовнішні (явні, або експліцитні) витрати — витрати на оплату економічних ресурсів, постачальники яких не є власниками фірми (грошові витрати на придбання сировини, палива, обладнання, трудових та транспортних послуг тощо).

Внутрішні (неявні, або імпліцитні) витрати — витрати фірми на використання власних (неоплачуваних) ресурсів. Неявні витрати включають недоотримані підприємцем доходи при найвигіднішому альтернативному застосуванні власних ресурсів.

Витрати фірми в довгостроковому періоді (часовому інтервалі, достатньому для зміни всіх зайнятих ресурсів);

Витрати фірми в короткостроковому періоді (часовому інтервалі, протягом якого хоча б один вид ресурсів залишається незмінним).

Постійні, змінні та валові витрати.

Витрати фірми в короткостроковому періоді поділяються на постійні, змінні, сукупні, середні та граничні

Постійні (умовно постійні) витрати (FC) мають місце незалежно від зміни обсягів виробництва (затрати на утримання будівель, адміністративного апарату, на орендну плату, рекламу тощо).

Змінні витрати (VC) безпосередньо пов'язані зі зміною обсягів виробництва (затрати на сировину, електроенергію, оплату праці (відрядну) робітників тощо).

Сукупні (валові витрати) (TC) сукупні витрати фірми на придбання та використання всіх факторів виробництва, сума постійних та змінних витрат: TC = FC + VC.

Явні та неявні витрати

Виокремлення явних та неявних витрат відображає два підходи до розуміння природи затрат фірми.

Бухгалтерський підхід передбачає врахування зов­нішніх (явних) витрат, які оплачуються безпосередньо після отримання рахунка чи накладної. Ці витрати відображаються у бухгалтерському балансі фірми і є бухгалтерськими витратами.

Економічний підхід до витрат виробництва передбачає врахування не тільки зовнішніх, а й внутрішніх витрат, пов'язаних з можливістю альтернативного використання ресурсів.

Економічні витрати відрізняються від бухгалтерських на величину альтернативної вартості (вартість втрачених можливостей, пропущена вигода) власних ресурсів.

Граничні витрати. Закон спадної віддачі.

Середні витрати (АТС) середня величина витрат на виробництво одиниці продукції: АТС = TC/Q.

Граничні витрати (МС) приріст витрат на виробництво ще однієї (додаткової) одиниці продукції: MC=ΔTC/ΔQ.

Згідно з законом спадної віддачі, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниць змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного (фіксованого) ресурсу (наприклад, капіталу) дає обсяг додаткового продукту, що зменшується в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу. Будь-який додатковий приріст одного з ресурсів при фіксованих значеннях інших призводить до зменшення приросту продукту. В результаті на одиницю змінного ресурсу припадає все менше фіксованого ресурсу.

Витрати обігу: чисті та додаткові.

обіг у власному розумінні слова - це зміна форми вартості.

Капіталістичний обіг відрізняється від простого товарного обігу формою і змістом. Простий товарний обіг здійснюється за формулою Т - Г - Т. Зміст простого товарного обігу заключається в обміні споживної вартості на іншу. Вартість тут є умовою, а не метою обігу.

Капіталістичний обіг здійснюється за формулою Г - Т - Г '. Тут метою і рушійним мотивом є збільшення вартості. Обмін споживних вартостей тут є лише умовою, без якої не можливе виробництво і реалізація додаткової вартості. Для здійснення процесу обігу капіталу на першій і третій стадіях кругообороту потрібні додаткові затрати.

Витрати обігу діляться на дві групи: чисті витрати обігу і додаткові витрати виробництва та обігу (продуктивні витрати обігу).

До чистих витрат обігу належать:

витрати, пов'язані безпосередньо із зміною форм вартості (тобто затрати на купівлю і продаж. Вони не створюють додаткової вартості);

витрати, пов'язані з веденням обігу в грошовій формі (затрати на оплату праці бухгалтерського персоналу, купівлю канцтоварів і т.д. Ці витрати також не створюють додаткової вартості);

витрати по забезпеченню грошового обігу (чеканка монет, друкування паперових грошей, папір, витрати кредитної системи і т.д.).

До продуктивних витрат обігу належать:

1) витрати зберігання - тобто витрати уречевленої і живої праці *а зберігання різних видів запасів (на будування складів, елеваторів, на

перевірку, сортування, упаковку товарів, на оплату праці працівників складського господарства). Але якщо зберігаються запаси зі спекулятивною метою, або це зберігання викликане труднощами в збуті, то витрати на зберігання будуть чистими витратами;

2) витрати транспорту - тобто витрати на перевезення товарів з місць виробництва до місць споживання. Праця на транспорті є продуктивною в тій мірі, в якій вона безпосередньо обслуговує перевезення товарів. Вона переносить на товари, що перевозяться, вартість зносу засобів транспорту і приєднує до товарів нову вартість. Якщо перевезення товарів не обумовлене нормальним ходом виробництва і реалізації, то транспортні витрати приймають форму чистих витрат (перевезення з метою спекуляції чи викликані труднощами збуту).