9.2. Управління оборотними активами

Цілеспрямоване управління оборотними активами підприємства визначає необхідність попередньої їхльої класифікації. З позицій фінансового менеджменту в основі класифікації оборотних активів лежать наступні основні ознаки:

Характер фінансових джерел формування:

валові оборотні активи;

чисті оборотні активи або чистий робочий капітал:

ЧОА = ОА - КФЗ,

де ОА - сума валових оборотних активів;

КФЗ - короткострокові поточні фінансові зобов'язання;

власні оборотні активи:

BOA = ОА = ДПК - КФЗ,

де ДПК - довгостроковий позичковий капітал, інвестований в оборотні активи підприємства.

Вид оборотних активів:

запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів;

запаси готової продукції;

дебіторська заборгованість;

грошові активи;

інші види оборотних активів.

Характер участі в операційному процесі:

оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл підприємства;

оборотні активи, що обслуговують фінансовий (грошовий) цикл підприємства.

Період функціонування оборотних активів:

постійна частина оборотних активів - незнижуваний мінімум;

змінна частина оборотних активів - максимальна частина і середня частина.

Управління оборотними активами підприємства пов'язане з конкретними особливостями формування його операційного циклу.

Операційний цикл являє собою період повного обороту всієї суми оборотних активів, у процесі якого відбувається зміна окремих його видів (мал. 9.1).

Рис. 9.1. Постійний процес повного обороту оборотних активів

Принципова формула, по якій (у днях) розраховується тривалість операційного циклу підприємства, має такий вигляд:

ТОЦ = ПО_га + ПО_мз + ПО_гп + ПО_дз,

де ПО_га - період обороту середнього залишку грошових активів;

ПО_мз - тривалість обороту запасів, матеріалів і інших матеріальних факторів виробництва в складі оборотних актавів;

ПО_гп - тривалість обороту запасів готової продукції;

ПО_дз - тривалість інкасації дебіторської заборгованості.

У процесі управління оборотними активами в рамках операційного циклу виділяють дві основні його складові.

1. Виробничий цикл - період повного обороту матеріальних елементів оборотних активів, що використовуються для обслуговування виробничого процесу, починаючи з моменту надходження сировини і матеріалів на підприємство і закінчуючи моментом відвантаження виготовленої з них готової продукції покупцям (ППЦ) розраховується (у днях) за формулою:

ППЦ = ПО_см + ПО_нв + ПО_гп,

де ПО_см - період обороту середнього запасу сировини й матеріалів;

ПО_нв - період обороту середнього обсягу незавершеного виробництва;

ПО_гп - період обороту середнього запасу готової продукції.

2. Фінансовий цикл - період повного обігу коштів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за отримані сировину і матеріали та закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості за поставлену готову продукцію (ПФЦ) розраховується (у днях) за формулою:

ПФЦ = ППЦ + ПО_дз - ПО_кз,

де ПО_дз - середній період обороту дебіторської заборгованості;

ПО_кз - середній період обороту кредиторської заборгованості.

Політика управління оборотними активами являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу та складу оборотних активів, раціоналізації та оптимізації структури джерел їх фінансування.

Політика управління оборотними активами підприємства розробляється за наступними основними етапами:

1. Аналіз оборотних активів підприємства в попередньому періоді: динаміка загального обсягу оборотних активів, динаміка складу оборотних активів у розрізі основних їхніх видів, розрахунки оборотності і рентабельності оборотних активів, оцінка основних джерел фінансування оборотних активів.

2. Визначення принципових підходів до формування оборотних активів підприємства:

консервативний - передбачає не тільки повне задоволення поточної потреби у всіх їхніх видах, але й створення

високих розмірів їх резервів на випадок непередбачених ускладнень;

помірний - спрямований на забезпечення повного задоволення поточної потреби у всіх видах оборотних активів і

створення нормальних страхових їхніх розмірів на випадок найбільш типових збоїв у ході операційної діяльності підприємства;

агресивний - полягає в мінімізації всіх форм страхових резервів по окремих видах цих активів.

3. Оптимізація обсягу оборотних активів.

4. Оптимізація співвідношення постійної та змінної частин оборотних активів.

5. Забезпечення необхідної ліквідності оборотних активів.

6. Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів.

7. Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів у процесі їх використання.

8. Формування визначальних принципів фінансування окремих видів оборотних активів.

9. Оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів.

Політика управління запасами являє собою частину загальної політики управління оборотними активами підприємства, що полягає в оптимізації загального розміру та структури запасів товарно-матеріальних цінностей, мінімізації витрат по їх обслуговуванню і забезпеченні ефективного контролю над їх рухом.

Розробка політики управління запасами охоплює ряд послідовно виконуваних етапів робіт.

1. Аналіз запасів товарно-матеріальних цінностей у попередньому періоді: динаміка загальної суми запасів, структура запасів, оборотність, оцінка обсягу і структури поточних витрат по обслуговуванню запасів у розрізі окремих видів цих витрат.

2. Визначення цілей формування запасів.

3. Оптимізація розміру основних груп поточних запасів з використанням ряду моделей, серед яких найбільше поширення набула «модель економічно обґрунтованого розміру замовлення» - ЕОQ:

РПП_о =

де РПП_о - оптимальний середній розмір партії поставки товарів;

ОВП - обсяг виробничого використання товарів у розглянутому періоді;

Срз - середня вартість розміщення одного замовлення;

Сз - вартість зберігання одиниці товару в розглянутому періоді.

ВЗ_о = РПП_о/2

де ВЗ_о - оптимальний середній розмір виробничого запасу.

4. Оптимізація загальної суми запасів товарно-матеріальних цінностей, що включаються до складу оборотних активів розраховується за формулою:

З_в = (Н_пз • О_о) + З_сз + З_цп,

де Н_пз - норматив запасів поточного зберігання в днях обороту;

О_о - одноденний обсяг виробництва або реалізації в майбутньому періоді;

З_сз - планована сума запасів сезонного зберігання;

З_цп - планована сума запасів цільового призначення інших видів.

5. Побудова ефективних систем контролю над рухом запасів на підприємстві.

6. Реальне відображення у фінансовому обліку вартості запасів товарно-матеріальних цінностей в умовах інфіяції ЛІФО, ФІФО та ін.

Політика управління дебіторською заборгованістю являє собою частину загальної політики управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства, яка спрямована на розширення обсягу реалізації продукції та полягає в оптимізації загального розміру цієї заборгованості і забезпеченні своєчасної її інкасації.

Формування політики управління дебіторською заборгованістю підприємства здійснюється по наступних основних етапах:

1. Аналіз дебіторської заборгованості підприємства в попередньому періоді.

2. Формування принципів кредитної політики стосовно покупців продукції.

3. Визначення можливої суми фінансових коштів, що інвестуються у дебіторську заборгованість по комерційному і споживчому кредиту.

4. Формування системи кредитних умов.

5. Формування стандартів оцінки покупців і диференціація умов надання кредиту.

6. Формування процедури інкасації дебіторської заборгованості.

7. Забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості: факторинг, облік векселів, форфейтинг.

8. Побудова ефективних систем контролю над рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості. Формування підприємством грошових авуарів викликається рядом причин, які покладені в основу відповідної класифікації залишків його коштів:

• операційний, або трансакційний - для забезпечення поточних платежів, пов'язаних з виробничо-комерційною діяльністю підприємства;

• страховий, або резервний - для страхування ризику несвоєчасного надходження коштів від операційної діяльності у зв'язку з погіршенням кон'юнктури на ринку готової продукції, уповільненням платіжного обороту і з інших причин;

• інвестиційний, або спекулятивний - для ефективних короткострокових фінансових вкладень при сприятливій кон'юнктурі в окремих сегментах ринку грошей;

• компенсаційний - на вимогу банку, що здійснює розрахункове обслуговування піддриємства та надає йому інші види фінансових послуг.

З позицій форм нагромадження грошових авуарів і управління платоспроможністю підприємства його грошові активи поділяються на наступні елементи: грошові активи в національній валюті, грошові активи в іноземній валюті, резервні грошові активи у формі високоліквідних короткострокових фінансових вкладень.

Політика управління грошовими активами являє собою частину загальної політики управління оборотними активами підприємства, що полягає в оптимізації сукупного розміру їх залишку з метою забезпечення постійної платоспроможності та ефективного використання в процесі зберігання.

Розробка політики управління грошовими активами підприємства включає наступні основні етапи:

1. Аналіз грошових активів підприємства в попередньому періоді (на практиці).

2. Оптимізація середнього залишку грошових активів підприємства.

3. Диференціація середнього залишку грошових активів у національній і іноземній валюті.

4. Вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів: використання флоута, скорочення розрахунків готівкою, прискорення інкасації дебіторської заборгованості, відкриття кредитної лінії банком, прискорення інкасації коштів, використання практики часткової передоплати.

5. Забезпечення рентабельного використання тимчасово вільного залишку грошових активів.

6. Побудова ефективних систем контролю над грошовими активами підприємства.

Політика фінансування оборотних активів являє собою частину загальної політики управління його оборотними активами, що полягає в оптимізації обсягу й складу фінансових джерел їх формування з позицій забезпечення ефективного використання власного капіталу та достатньої фінансової стабільності підприємства.

Розробка політики фінансування оборотних активів здійснюється по наступних основних етапах:

1. Аналіз стану фінансування оборотних активів підприємства в попередньому періоді.

2. Формування принципів фінансування оборотних активів підприємства.

3. Оптимізація обсягу поточного фінансування оборотних активів з урахуванням фінансового циклу підприємства, який формується.

4. Оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів підприємства.

Відповідно до теорії фінансового менеджменту існує три підходи до фінансування різних груп оборотних активів:

консервативний - передбачає, що за рахунок власного та довгострокового позичкового капіталу повинні фінансуватися постійна частина оборотних активів і половина змінної їхньої частини. Друга половина змінної частини - за рахунок короткострокового позичкового капіталу;

помірний - припускає, що за рахунок власного та довгострокового позичкового капіталу повинна фінансуватися постійна частина оборотних активів, а змінна - за рахунок короткострокового позичкового капіталу;

агресивний - припускає, що за рахунок власного та довгострокового позичкового капіталу повинна фінансуватися лише невелика частка постійної їхньої частини, а частка, що залишилася від постійної та вся змінна частини оборотних активів -за рахунок короткострокового позичкового капіталу.