Вольові властивості:
здатність приймати і реалізовувати рішення,
уміння регулювати свою діяльність і спрямованість учинків,
витримка,
стійкість,
твердість,
наполегливість та інші риси.
Для характеристики особи злочинця істотне значення мають його соціальна роль і соціальний статус.
Під соціальною роллю розуміють реальні соціальні функції конкретної особи, зумовлені її положенням у системі суспільних відносин і належністю до певних соціальних груп.
Соціальна роль пов'язана із соціальним статусом людини, її обов'язками і правами.
Відповідно до соціального статусу (положення) від кожної людини очікують певний образ поведінки і вчинків.
Невиконання рольових розпоряджень може спричинити конфлікт між особою і суспільством або особою та її оточенням.
Найважливішими в розумінні особи злочинця є кримінально-правові та кримінологічні характеристики.
Вони відображають ступінь соціальної деформації особи, ЇЇ особливі властивості, що дозволяє виокремити найістотніші ознаки осіб, які вчинили злочини (притягувалася раніше особа до відповідальності чи ні, які заходи покарання було застосовано тощо).
Виділення такої важливої характеристики в особі злочинця, як психічні аномалії, що не виключають осудності, тривалий час або заперечувались, або ж сприймались украй поверхово.
Це сприяло виникненню низки проблем, пов'язаних із серійними злочинними проявами (серійними вбивствами, насильницькими діями тощо).
Питання № 2: Соціально-демографічна характеристика особи злочинця.
Соціально-демографічні властивості особи злочинця пов'язані з умовами формування особи та ЇЇ життєдіяльності, потребами і мотивацією, соціальними ролями і статусом особи, тому вони є істотним елементом поняття особи злочинця і мають важливе значення для розробки і здійснення заходів профілактики.
Співвідношення осіб жіночої та чоловічої статі серед злочинців становить у середньому 1:8.
Співвідношення осіб різного віку у злочинності свідчить, що кримінальна активність найбільше притаманна віковій групі 25—29 років, потім ідуть групи 18—24, 14—17, 30 — 40-літніх злочинців. Найменшу частку серед злочинців становлять особи старші 50 років. Отже, переважне число злочинів вчиняють особи молодого віку.
Характеристика рівня освіти осіб, які вчинили злочини, має кримінологічне значення, оскільки пов'язана з культурою особи, її соціальним статусом, колом контактів, життєвими планами і можливостями для їх реалізації.
Рівень загальної освіти злочинців у цілому є трохи нижчим, аніж в осіб, які не порушують закон.
Значні коливання у рівні освіти є серед різних категорій злочинців. Найнижчий рівень освіти характерний для осіб, які вчиняють насильницькі (умисні вбивства, умисні тяжкі тілесні ушкодження), корисливо-насильницькі (грабіж, розбій) злочини і крадіжки особистого майна.
Вищий рівень освіти в осіб, які вчиняють розкрадання шляхом привласнення і розтрат, зловживання службовим становищем, посадові й економічні злочини.
Сімейний стан і його зміна в осіб, які вчинили злочини, також впливає на формування особистісних якостей, а також певним чином на спрямованість і стійкість злочинної поведінки.
Найбільш ґрунтовно у кримінології досліджено положення про вплив сімейного виховання на формування особи неповнолітніх правопорушників, вплив сімейних конфліктів на побутову злочинність.
У цілому масштаби злочинності серед осіб, які мають родину, є значно меншими, ніж серед осіб, які залишили сім'ї, або самотніх. У більшості випадків родинні відносини стимулюють позитивну поведінку і виконують функції соціального контролю.
Характеризуючи злочинців за соціальним станом і родом занять, слід виділити серед них значну частку осіб без певного виду занять.
Вивчення соціально-демографічних характеристик особи має особливу цінність через те, що за допомогою їх можна зробити висновки про інші властивості особи.
Наприклад, за освітою можна дійти висновку про наявність у особи тих чи інших знань, чи працювала за фахом особа до вчинення злочину і за яким фахом, яке її ставлення до праці.
Наявність судимості дає підстави припускати, що людині властиві криміногенні якості.