3.4. Аналіз витрат і собівартості продукції

Собівартість - це грошова форма величини ресурсів, які використані в певних цілях. Це означає, що затрати визначаються комплексним використанням ресурсів підприємствах -трудових, матеріальних, інформаційних, тощо. Усі затрати, що включаються у собівартість повинні відшкодовуватись реалізацією продукції ( тобто виручкою від реалізації за договірними цінами). Величина використаних ресурсів узагальнюються у собівартості в грошовому вимірі. Собівартість як економічна категорія завжди має відношення до конкретних цілей: виробництво продукції, виконання робіт (наприклад, будівельно-монтажних робіт), надання послуг (автотранспортні та інші перевезення вантажів, тощо).

За спрямуванням в економіку країни затрати поділяються на три групи:

1) затрати на виробництво та реалізацію продукції – це собівартість продукції;

2) затрати на розширення виробництва –інвестиції;

3) затрати на розвиток невиробничої сфери –соціально-культурні заходи (медичне обслуговування, театр, освіта і т. ін.) та об єкти ( будинки відпочинку, санаторії, дитячі заклади, тощо ).

Об’єктом економічного аналізу є собівартість, тобто затрати на виробництво і реалізацію продукції. Облік і аналіз витрат на виробництво посідають провідне місце в комплексному процесі управління продукції. Мета економічного аналізу собівартості продукції полягає в всебічному вивченні та оцінці реальної величини затрат за досліджуваний період, її оптимізації та обгрунтуванні управлінських рішень.

Для проведення об’єктивного аналізу затрати на виробництво і реалізацію групують за різними ознаками:

-за економічним змістом - за елементами затрат, незалежно від місця здійснення затрат і форми використання продукції ( продаж або внутрішнє використання): матеріали; витрати на оплату праці; витрати на соціальні заходи; амортизація; інші операційні затрати;

- за калькуляційними статтями, які відображають склад затрат в залежності від спрямованості (на виробництво, на збут, на обслуговування)і місця виникнення – обліковують і аналізують собівартість окремих видів продукції (за статтями встановленої номенклатури);

- в залежності від обсягу випуску – затрати змінні і постійні;

- за віднесенням у собівартість одиниці продукції – прямі і непрямі. Прямі, що прямо відносяться до об єкту затрат(матеріали, зарплата та ін.);непрямі – це комплексні затрати, які прямо неможна віднести на конкретні види продукції, тому вони розподіляються за певними принципами;

- конкурентна (ринкова)економіка висунула необхідність розподілу витрат на явні і неявні (імпліцитні). Явні – це поставлені витрати, які являють собою пряму оплату за матеріали постачальникам, оплата за перевезення і т п.

Неявні (імпліцитні) – це альтернативні витрати, що пов язані з упущеними можливостями більш раціонального використання ресурсів підприємства. Такі витрати не відображені в бухгалтерському обліку та звітності, не передбачені договорами, але фактично вони можуть бути. Неповерхневі затрати –це затрати, що зроблені, але не відшкодовані.

Трансакційні –ті, що пов'язані з укладанням договорів, презентаціями, тощо. Класифікація витрат потребує відповідної методики аналізу кожної їх групи. Основним завданням аналізу витрат на виробництво продукції, тобто її собівартості, є визначення основних напрямків освоєння (мобілізації) виявлених резервів раціонального використання ресурсів у поточному і перспективному плануванні собівартості продукції та підвищенні ефективності господарської діяльності підприємства. Для його виконання проводиться аналітичне дослідження собівартості продукції, послідовність якого є наступною:

1) надається загальна оцінка виконання кошторису непрямих витрат (адміністративних); 2) визначається та оцінюється відхилення від норм прямих витрат (матеріали, заробітна плата та ін.); 3) проводиться факторний аналіз окремих показників собівартості продукції –виробничої собівартості, повної собівартості, затрат на 1 грн. товарної продукції, собівартості порівнянної продукції; собівартість окремих видів продукції; 4) оцінюється вплив зміни собівартості продукції на кінцеві фінансові результати діяльності підприємства.

Аналіз собівартості продукції проводиться на основі інформації, що міститься в наступних джерелах:

- планова інформація –у бізнес-плані підприємства, складовими якого є кошторис адміністративних витрат, витрат на збут, планова калькуляція окремих видів продукції;

- фактичні дані –у ф. №2 Звіт про фінансові результати .

-у ф.№5 –с Звіт по собівартості продукції (робіт, послуг ) ,

-у ф.№22 Зведена таблиця основних показників .

-у ф.№1 –пв Звіт з праці ,

-у ф.№3 –пв Звіт про використання робочого часу ,

-в аналітичному обліку витрат,

-у додаткових джерелах інформації: первинних документах, виробничих звітах, лабораторних аналізах якості продукції. актах документальної ревізії, тощо. Перший етап аналізу собівартості продукції –загальна оцінка обсягу затрат –здійснюється за період дослідження (рік, по кварталах); значну увагу приділяють динаміці затрат. яка дозволяє при поглибленому аналізі провести вивчення причин змін що, що сталися. Цьому сприяє також аналіз структури затрат (за елементами та статтями ), як в цілому по підприємству, так і за структурними підрозділами. Об'єктами вивчення показників собівартості є наступні: виробнича собівартість, повна собівартість, затрати на 1 грн. товарної продукції, собівартість порівнянної продукції, собівартість окремих видів продукції, окремі статті затрат.

Сума прямих затрат на робочу силу і загальногосподарських (адміністративних) витрат має назву конверсійних затрат. Конверсійні затрати і прямі затрати на матеріали складають виробничу собівартість. Витрати, пов язані з реалізацією продукції є позавиробничими, у звітності вони представленні як витрати на збут. Виробнича собівартість разом з витратами на збут складають повну собівартість продукції. Як було сказано вище, за способом включення у собівартість окремих видів продукції затрати є прямі і непрямі. Загальна оцінка кошторису непрямих витрат проводиться за відхиленнями фактичних величин затрат від запланованих у сумі і за структурою. Аналіз відхилення від норми прямих затрат проводиться способами факторного аналізу окремих статей затрат. Найбільш вагомими серед інших статей собівартості продукції є витрати наоплату праці і витрати на матеріали. Зміна собівартості продукції є одним із більш важливих факторів, від яких залежить фінансовий результат діяльності підприємства від реалізації продукції.. У собівартості знаходять відображення усі сторони господарської діяльності підприємств. Акумулювання у вартісній оцінці усіх видів ресурсів, що використані на виробництво продукції, характеризують загальну суму затрат, або виробничу собівартість. Від неї залежать фінансові результати господарської діяльності, рівень рентабельності, платоспроможність і фінансова стійкість підприємства.