- •Частина і. Вступ до економічної теорії. Розділ 1 Предмет і функції економічної теорії. § 1 Предмет економічної теорії
- •§ 2. Функції економічної теорії
- •Розділ 2. Основні методи пізнання соціально-економічних процесів.
- •§ 1. Загальнонаукові методи
- •§ 2. Спеціальні методи
- •§ 1. Виробництво як процес суспільної праці
- •§ 2. Фактори виробництва: види, типи, функції
- •§ 3. Поєднання факторів виробництва
- •§ 4. Результативність виробництва
- •§ 5. Науково-технічна революція зміни у змісті й характері праці
- •§ 6. Ефективність суспільної праці та розширення джерел багатства суспільства
- •§ 2. Формування основ постіндустріальної цивілізації
- •§ 2. Основи аналізу відносин власності
- •§ 3. Новітні тенденції у розвитку відносин власності
- •§ 2. Закон зростання потреб і соціально-економічна ефективність виробництва
- •§ 3. Взаємозв'язок потреб, виробництва і попиту
- •§ 4. Економічні інтереси - рушійна сила соціально-економічного розвитку
- •§ 2. Поділ праці та організація управління
- •§ 2. Зміна місця і ролі людини у виробництві в процесі науково-технічного прогресу
- •§ 3. Гуманізація виробництва і мотивація праці
- •§ 2. Структура і використання національного багатства
- •§ 2. Товар і його властивості
- •§ 3. Теорії вартості
- •§ 2. Функції грошей як загального еквівалента
- •§ 3. Концепції грошей
- •§ 4. Сучасні зміни в грошовому обігу
- •§ 2. Економічні закони і категорії товарного виробництва
- •§ 2. Суб'єкти ринкового господарства
- •§ 2. Ринкова інфраструктура
- •§ 3. Функції ринку
- •§ 2. Модифікація конкурентно-ринкового механізму
- •§ 3. Позаринкові форми зв'язку господарських одиниць
- •§ 4. Держава як організатор конкурентних відносин
- •Розділ 16. Мікроекономічний рівень господарювання і форми його організації. § 1. Поняття мікроекономічного рівня і суб'єктів господарювання
- •§ 2. Форми організації господарювання на мікрорівні
- •Розділ 17. Співвідношення попиту та пропозиції і ціноутворення. § 1. Економічна природа попиту та пропозиції
- •§ 2. Діалектична залежність попиту і пропозиції, співвідношення їх
- •§ 3. Фактори, що визначають попит пропозицію
- •§ 4. Еластичність попиту і пропозиції, їхнє графічне вираження
- •§ 5. Кон'юнктура ринку, випадки якісної визначеності її
- •§ 6. Коливання цін, ціна рівноваги
- •§ 7. Фактори і методи ринкового ціноутворення
- •Розділ 18. Витрати виробництва і прибуток. § 1. Витрати виробництва
- •§ 2. Прибуток як економічна категорія
- •§ 3. Ефективність використання факторів виробництва
- •Розділ 19. Капітал і підприємництво.
- •§ 1. Стимули і механізм підприємницької діяльності. Сутність капіталу
- •§ 2. Структура і функціонування капіталу підприємства нефінансової сфери
- •§ 3. Особливості підприємницької діяльності і функціонування капіталу в різних сферах економіки
- •Розділ 20. Підприємство в умовах ринкового господарювання. § 1. Функціонування підприємства як товаровиробника
- •§ 2. Форма індивідуального відтворення підприємства в ринковій економіці. Роль маркетингу
- •§ 3. Сутність і функції менеджменту підприємства
- •Розділ 21. Теоретичні основи економіки домогосподарства . § 1. Можливості вибору домогосподарства і обмеженість їх
- •§ 2. Переваги домогосподарства
- •§ 3. Оптимальний план споживання домогосподарства
- •§ 4. Основні фактори, які впливають на попит домогосподарства
- •§ 5. Пропозиція домогосподарства
- •§ 1. Зміст процесу суспільного відтворення
- •§ 2. Економічне зростання і його типи
- •Розділ 23. Макроекономічний рівень господарювання і система націо-нальних рахунків. § 1. Система вимірів господарювання на макрорівні
- •§ 2. Регулювання річного потоку товарів, послуг і доходів на макроекономічному рівні
- •§ 1. Економічна рівновага і циклічність
- •§ 2. Середні і малі цикли
- •§ 3. Довгі хвилі в економіці та їхній вплив на структуру суспільного виробництва
- •Розділ 25. Зайнятість і безробіття. Принципи функціонування та тенденції розвитку ринку робочої сили. § 1. Умови формування, сутність і тенденції розвитку сукупного працівника
- •§ 2. Зайнятість населення і регулювання її в сучасних умовах
- •§ 3. Ринок робочої сили
- •§ 4. Макроекономічна нестабільність і безробіття
- •§ 5. Інфляція і зайнятість населення
- •Розділ 26. Особливості відтворення в аграрній сфері економіки . § 1. Роль природних умов
- •§ 2. Земельна рента
- •§ 3. Агробізнес
- •§ 4. Особливості переходу до ринкових відносин в аграрному секторі України
- •Розділ 27. Фінансово-грошова система. § 1. Сутність і структура фінансової системи у суспільному відтворенні
- •§ 2. Бюджетна система
- •§ 3. Грошова система
- •§ 4. Кредитна система
- •§ 5. Валютна система
- •Розділ 28. Система розподілу доходів . § 1. Сутність і механізм розподілу доходів
- •§ 2. Заробітна плата і доходи від кооперативно-колективної і індивідуальної трудової діяльності
- •§ 3. Доходи підприємців
- •§ 4. Суспільні фонди споживання
- •§ 5. Доходи від власності. Рентні доходи
- •§ 6. Сімейні доходи і структура використання їх
- •Частина VI. Особливості економіки перехідного типу.
- •§ 1. Соціально-економічна структура країн, що розвиваються
- •§ 2. Диференціація країн, що розвиваються
- •§ 3. Різноманітність форм соціально-економічного прогресу .
- •Розділ 30. Економічний устрій в умовах переходу від командно-адміністративної системи господарювання до ринкових відносин . § 1. Об'єктивна необхідність і реальні можливості переходу
- •§ 2. Становлення різних форм власності
- •§ 3. Становлення підприємництва
§ 2. Земельна рента
Земельна рента як економічна категорія виражає відносини при-власнення додаткового продукту власником землі у формі оренд-ної плати за право користування землею. Проте рента не тотожна орендній платі. Крім ренти як плати за користування землею орендна плата містить відсоток на вкладений у землю капітал, а також амортизацію цього капіталу. При високих орендних ставках влас-ник землі може привласнювати частину середнього прибутку сільсь-когосподарського підприємця.
Земельна рента і орендна плата є загальною економічною осно-вою будь-якого суспільства. Спочатку земельна рента виникла і розвивалася у формі традиційної земельної ренти. Виникнення під-приємницьких виробничих відносин стало умовою існування су-часної земельної ренти. Проте земельна рента завжди є економіч-ною основою реалізації власності на землю. Це доход, не пов'яза-ний з підприємницькою діяльністю; це частина додаткового про-дукту, який створюється сільськогосподарськими виробниками, що господарюють на землі.
Як уже зазначалося, в сільському господарстві в процесі вироб-ництва беруть участь природні процеси і біологічні фактори. У зв'яз-ку з цим в сільському господарстві крім суспільних факторів слід розрізняти такі природні фактори, як кліматичні умови, хімічний і механічний склад землі, біологічні та інші моменти. Залежно від цих факторів одна й та сама кількість і якість праці може бути представлена в більшій або меншій кількості продуктів, споживних вартостей.
Якою б великою не була роль природних факторів, сільськогос-подарський продукт створюється працею людей. Тому провідна роль у розвитку сільськогосподарського виробництва завжди належить економічним факторам. Це положення має особливе значення для з'ясування рентних відносин у сільському господарстві.
Незалежно від форми власності на землю утворюється дифе-ренційна рента. Причиною її є монополія на землю як на об'єкт господарювання. Виникнення цієї монополії означає існування ві-дособлених виробників у системі товарно-грошових відносин, а також своєрідний синтез існуючих природних і економічних умов для утворення диференційної ренти.
Першою природною умовою існування диференційної ренти є відмінності у природній родючості землі, а також місцезнаходжен-ня земельних ділянок по відношенню до ринку (місць реалізації продукції). Розвиток науки і техніки, широке використання їх до-сягнень у сільському господарстві впливають на ці відмінності, проте повністю усунути їх неможливо.
Господарства, розміщені на кращих землях, створюють додатко-вий чистий доход. Цього останнього позбавлені господарства, що знаходяться на гірших землях. Якби вони одержували його, то мо-нополія на землю як об'єкт господарювання зникла б.
Другою природною умовою утворення диференційної ренти є обмеженість землі. Земля у просторі обмежена, ще обмеженіші кращі за родючістю землі. Продукція, що виробляється на кращих і середніх землях, не може задовольнити потреби суспільства, тому у господарський оборот залучаються також ділянки землі, віднос-но гірші за родючістю і місцезнаходженням.
Господарства, які використовують кращі землі, мають більше продукції з одиниці земельної площі та одержують додатковий про-дукт, який є матеріальною основою диференційної ренти.
Необхідною економічною умовою перетворення цього додатково-го продукту в диференційну ренту є наявність товарно-грошових відносин і особливості дії закону вартості у сільському господарстві. Ця особливість полягає в тому, що суспільна вартість сільськогос-подарських продуктів визначається середніми витратами суспільне необхідної праці у господарствах, що розташовані на гірших за родючістю і місцезнаходженням землях при середньому рівні орга-нізації виробництва. Господарства, які розташовані на кращих та середніх землях, мають нижчу індивідуальну вартість сільськогос-подарської продукції, проте реалізують її за цінами, які визнача-ються вартістю на гірших землях. Це дає можливість одержувати додатковий чистий доход, який утворюється понад середній чис-тий доход.
Слід розрізняти дві форми диференційної ренти - першу і другу. Перша диференційна рента є додатковим чистим доходом, який одержують в результаті продуктивнішої праці на кращих за родю-чістю і місцезнаходженням землях.
Друга диференційна рента виникає в результаті підвищення продуктивності землі на основі використання ефективніших засо-бів виробництва, тобто додаткових вкладень у землю. Цю ренту одержують не всі господарства, а лише ті, які займаються інтенси-фікацією за сприятливіших умов виробництва (тобто використову-ють кращі землі). Господарства, які здійснюють додаткові вкладення на гірших землях, одержують не другу ренту, а раціоналізаторсь-кий доход.
Що є спільного для першої та другої диференційної ренти? По-перше, причина утворення - монополія на землю як на об'єкт господарювання.
По-друге, основа виникнення - відмінності в родючості землі. Взаємозв'язок диференційної першої і другої рент полягає в тому, що вони засновані на використанні родючості земель. Тільки пер-ша рента пов'язана з природною, а друга - з економічною родю-чістю грунтів. Друга диференційна рента характеризує інтенсив-ний розвиток сільського господарства.
У сучасних умовах підвищення попиту на сільськогосподарську сировину виникає необхідність освоєння нових земель з низькою родючістю. В той самий час обмеженість землі, а також прискорення науково-технічного прогресу в сільському господарстві зу-мовлюють деяке зниження ролі природної родючості.
Широке використання сучасної техніки і технології стирає різ-ницю в ефективності рівновеликих витрат капіталу на різних за родючістю землях, що сприяє зменшенню другої диференційної ренти. Паралельно діють фактори, які сприяють збільшенню її, а саме різниця ступеня використання інтенсивних факторів в різних господарствах зберігається, а в деяких випадках і посилюється.
Таким чином, диференційна рента - це за своєю сутністю не що інше, як додатковий прибуток, який отримують у будь-якій сфері промислового виробництва на будь-який капітал, що функціонує в умовах вище середніх. У сільському, господарстві він є більш-менш постійним, оскільки грунтується на різній родючості різних катего-рій землі.
У країнах, де панує приватна власність на землю і діє міжгалузе-ва конкуренція, існує ще й абсолютна рента, яка утворюється на всіх використаних землях, у тому числі на гірших. Причиною її є монополія на приватну власність на землю, яка закріплює високу норму прибутку в сільському господарстві понад середню норму прибутку. Отже, абсолютна рента - це надлишок вартості сільсь-когосподарського продукту над його ціною виробництва.
Висока норма прибутку в сільському господарстві може створю-ватися внаслідок існування ряду факторів: низької органічної будови капіталу, використання дешевшої робочої сили, більш швидкого обо-роту коштів, економії на постійному капіталі та ін. Значення цих факторів у кожній країні неоднакове і весь час змінюється. Так, у розвинутих країнах рівень органічної будови капіталу в сільському господарстві вже піднявся до рівня промисловості. Тому ця умова для створення абсолютної ренти відпала, проте причина виникнення абсолютної ренти - монополія приватної власності на землю - залишається. Ось чому слід брати до уваги, що можуть існувати і діяти інші фактори утворення високої норми прибутку в сільському господарстві, а монополія приватної власності на землю лише зак-ріплює цю високу норму прибутку і примушує реалізовувати сільськогосподарську продукцію за її вартістю, яка вища за ціну ви-робництва.
Отже, абсолютну ренту породжує не низька будова землероб-ського капіталу, а монополія приватної власності на землю, яка не дає можливості конкуренції вирівняти прибуток з низькопобудова-ного капіталу.
У практиці сучасних розвинутих країн підвищення органічної будови капіталу в землеробстві зумовлює зменшення абсолютної ренти, проте зростання загального розміру функціонуючого капі-талу сприяє збільшенню її.
Приватна власність на землю і необхідність виплати ренти за всі використані землі можуть призвести до перетворення абсолютної ренти в монопольну, коли ціна на сільськогосподарську продукцію вища за її вартість.
Рентні доходи розподіляються між власником землі та її оренда-рем або між державою і тими, хто користується землею.
Використання землі в Україні є платним. Власники землі та зем-лекористувачі щорічно вносять плату за землю у вигляді земельно-го податку або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцезнаходження земельної ділянки (виходячи з кадастрової оцінки земель). У земельному податку і орендній платі міститься частина рентного доходу. Якщо його одержує власник землі, то рентний доход перетворюється у ренту.
Розмір орендної плати орендареві встановлюють за угодою сто-рін. У результаті підвищення продуктивності землі на основі вико-ристання ефективніших засобів виробництва надлишковий доход збільшується. До закінчення строку договору він надходить орен-дарям у вигляді рентного доходу. При укладенні нового договору він може бути зарахований в орендну плату і надходити вже влас-нику землі. З метою стимулювання інтенсифікації сільського гос-подарства доцільно оптимально здійснювати розподіл рентного до-ходу другої диференційної ренти між власником землі і орендарем. Останній повинен бути заінтересований у додаткових вкладеннях у землю, а це вимагає залишення у нього певної частини рентного доходу.
Порядок оподаткування і середні ставки земельного податку та граничні розміри орендної плати за землю встановлює Верховна Рада України.
Рентний доход, що міститься у платежах за землю, надходить до бюджетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, на території яких знаходяться земельні ділянки. Частина коштів від плати за землю централізується у державному і обласних бюджетах.
Від плати за землю, а отже, і вилучення рентного доходу звіль-няються заповідники, національні та дендрологічні парки, ботанічні сади, заказники (крім мисливських), дослідні господарства науко-во-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та ін.
Новостворені селянські (фермерські) господарства звільняються від плати за землю (а отже, і від вилучення рентного доходу) протя-гом трьох років з часу передачі у їх власність або надання в корис-тування земельної ділянки.
Рентний доход, як правило, використовується на фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, під-вищення родючості грунтів, виконання робіт із землеустрою, ведення земельного кадастру; відшкодування витрат власникам землі та землекористувачам, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості; економічного стимулювання власників землі та зем-лекористувачів, у тому числі й орендарів.
З рентою пов'язана ціна землі. Вона визначається як капіталізо-вана рента, тобто грошовий капітал, що забезпечує його власни-кові той самий доход, але у формі не ренти, а суми відсотка на вкладення у банк. Ціну землі розраховують за формулою
де R - рента; S - норма позикового відсотка.
Звідси ціна на землю залежить від розміру земельної ренти і позикового відсотка.
Науково-технічний прогрес і підвищення інтенсивності сільського господарства зумовлюють необхідність додаткових вкладень у зем-леробство, що, призвело до Зростання диференційної ренти і відповідно до зростання цін на землю.