- •1.Основні поняття, предмет та система курсу "Організація судових та правоохоронних органів".
- •3.Основні напрями правоохоронної діяльності та характер органів, які її здійснюють.
- •2.Правоохоронна діяльність: ознаки, поняття та завдання.
- •4.Проблеми визначення поняття «правоохоронний орган» в теорії та законодавстві.
- •5.Судова та правозахисна діяльність: їх поняття та ознаки.
- •8.Співвідношення курсу "Організація судових та правоохоронних органів" з дисципліною «Кримінальне право України».
- •11.Характеристика законодавства, що регулює діяльність правоохоронних органів.
- •13.Характеристика законодавства, що регулює діяльність правозахисних органів.
- •19.Повноваження судової влади.
- •22.Поняття принципів правосуддя, їх система та значення.
- •24.Характеристика системи судів загальної юрисдикції.
- •26.Повноваження судді місцевого суду.
- •29.Апеляційні суди. Склад та повноваження.
- •30.Повноваження судді апеляційного суду.
- •31.Голова Апеляційного суду: його повноваження.
- •32. Система апеляційних судів з розгляду цивільних і кримінальних справ та їх повноваження.
- •33.Система господарських апеляційних судів, їх види та повноваження.
- •44.Порядок висловлення недовіри Голові Верховного Суду України.
- •47.Характеристика Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010р.
- •49.Витоки, поняття та завдання конституційного контролю.
- •58.Органи і посадові особи, які мають право внесення питань на його розгляд.
- •59.Конституційне подання як форма звернення до Конституційного Суду України.
- •60.Конституційне звернення як форма звернення до Конституційного Суду України.
- •65.Характеристика Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.96р.
- •71.Характеристика законодавства про статус суддів.
- •73.Порядок призначення суддів судів загальної юрисдикції на посади.
- •74.Порядок обрання суддів судів загальної юрисдикції на посади безстроково.
- •82.Статус суддів, народних засідателів та присяжних в зарубіжних країнах.
- •92.Матеріальне і соціально-побутове забезпечення суддів судів загальної юрисдикції
- •93.Органи суддівського самоврядування: види, завдання
- •94.Організаційні форми суддівського самоврядування, порядок їх формування
- •95.Збори суддів: порядок формування та повноваження.
- •96. Збори суддів Верховного Суду України та збори суддів вищого спеціалізованого суду України: прядок формування та повноваження
- •97. Конференції суддів: порядок формування та повноваження
- •98. Ради суддів: порядок формування та повноваження
- •99.З’їзд суддів: порядок формування та повноваження
- •100. Порядок скликання з’їзду суддів України
- •103. Голова д державної судової адміністрації.
- •109. Повноваження Вищої ради юстиції
- •117. Місце прокуратури в системі органів державної влади
- •118. Завдання прокурорського нагляду за додержанням законів:
- •Представництво інтересів громадянина або держави у суді як функція прокуратури.
- •123. Нагляд за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.
- •128. Кадрове забезпечення органів прокуратури
- •130. Акти прокурорського реагування.
- •131. Органи прокуратури в зарубіжних країнах
- •133. Органи внутрішніх справ та їх місце в системі правоохоронних органів
- •135. Міністерство внутрішніх справ України: завдання та повноваження
- •136. Управління (Головне управління) внутрішніх справ області, міст Києва і Севастополя
- •138. Міліція: поняття, структура та повноваження.
- •Підрозділи міліції та їх роль в боротьбі із злочинністю.
- •140. Завдання та повноваження Державної автомобільної інспекції
- •142. Основні обов’язки міліції
- •143. Права міліції
- •144. Діяльність міліції і права людини
- •145. Умови і межі застосування заходів фізичного впливу та спеціальних засобів працівниками міліції
- •146. Умови і межі застосування спеціальних засобів працівниками міліції
- •147. Умови і межі застосування вогнепальної зброї працівниками міліції
- •148. Характеристика Закону України «Про міліцію» від 20.12.90року
- •149. Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ, їх завдання
- •150. Органи служби безпеки України, їх система та завдання
- •151. Розкрийте обов’язки Служби безпеки України
- •152. Розкрийте права Служби безпеки України
- •153. Кадрове забезпечення органів служби безпеки України
- •154. Поліція в зарубіжних країнах
- •156. Податкові органи України - система та завдання
- •157. Податкова міліція в системі Державної податкової служби: її система та завдання
- •158. Повноваження податкової міліції
- •159. Права податкової міліції
- •162. Стаття 2. Основні функції Державної прикордонної служби України
- •163. Стаття 19. Обов'язки Державної прикордонної служби України
- •164. Стаття 20. Права Державної прикордонної служби України
- •167. Стаття 13. Повноваження Управління державної охорони України
- •169. Завдання Державної кримінально-виконавчої служби України
- •172. Митні органи: види та завдання
- •177. Загальна характеристика інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
- •178. Стаття 5. Вимоги до кандидата на посаду Уповноваженого тапризначення на посаду Уповноваженого
- •183.Установи юстиції та їх завдання.
- •186. Повноваження Міністерства юстиції України
- •187.Система нотаріату і порядок його формування.
- •188.Правова основа діяльності органів нотаріату.
- •192.Поняття та організаційні форми діяльності адвокатури.
- •195.Історія розвитку адвокатури.
- •196.Основні напрямки адвокатської діяльності.
- •197.Права та обов’язки адвоката.
- •199.Відповідальність адвоката.
- •200.Повноваження кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури.
- •201.Характеристика Закону України «Про адвокатуру» від 19.12.92р.
- •Основні поняття, предмет та система курсу "Організація судових та правоохоронних органів".
- •Основні напрями правоохоронної діяльності та характер органів, які її здійснюють.
47.Характеристика Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010р.
48.Судові системи зарубіжних країн.
Здебільшого у нормах основного закону згадується про верховні суди як вищі суди системи, при цьому може йтися про те, що нижчі суди створюються законом (Конституція США). Така лаконічність пов’язана з тим, що може виникати об’єктивна потреба вносити зміни у судові структури, не змінюючи при цьому конституційні тексти.
Виділяють дві основні моделі судових систем:англо-американську (англосаксонську)наявність системи судів, які розглядають основні види загальних судових справ (кримінальне, адміністративне, цивільне судочинство); ця модель має загальний всеохоплюючий характер, але не виключається створення окремих спеціалізованих органів, наприклад, ювенільних судів (судів у справах неповнолітніх), патентних, митних, податкових та інших судів.
Як правило система загальних судів має багаторівневу, ієрархічну структуру, покликану гарантувати судову діяльність від помилок, забезпечувати всебічне дослідження як фактичних, так і правових аспектів у справах, що розглядаються судом, і однакове застосування правових норм на всій території держави.
Характерним є широке використання судового прецеденту.
Різновид цієї судової системи існує у деяких федеративних державах (США, Мексика), де паралельно функціонують федеральна судова система та система судів кожного штату. В обох випадках суди здійснюють усі види судочинства, компетенція цих судів відрізняється в основному тим, яке законодавство застосовується (федеральне чи штату). Такий дуалізм судової системи притаманний США, оскільки на території кожного штату діють і федеральні суди і суди кожного штату, цей територіальний паралелізм виник історично, оскільки на момент створення США у кожному штаті існувала своя судова система. Кожна з цих систем зберігає відносну автономію у юрисдикції, багато в чому їх компетенція перехрещується, при цьому в окремих справах Верховний Суд США визнаний вищим органом всієї національної системи.
романо-германську (європейську континентальну)
існування поряд із системою судів загальної юрисдикції інших самостійних спеціалізованих систем судів на чолі зі своїми вищими судами. Ці системи є незалежними, автономними.
Особливе місце належить конституційним судам.
Особливу гілку можуть створювати військові суди.
Судовий прецедент в цій системі використовується досить рідко.
Судова система має інстанційний характер.
Інколи виділяють соціалістичну модель (судова влада майже повністю підконтрольна партійній владі, а члени суддівського корпусу входять до складу партійної номенклатури, не реалізується принцип розподілу влад, специфіка формування суддівського корпусу: виборність усіх суддів та народних засідателів) та мусульманську модель (поряд із державними судами діють суди шаріату, мусульманському суду підлягають лише єдиновірці або особи, що погодилися на такий суд, народні засідателі, присяжні тут відсутні, судочинство здійснюється за канонами шаріату; в деяких мусульманських країнах відсутня процедура оскарження рішень суду, звертатися можна лише до імама – вищої духовної особи в державі).
До судової системи можуть також входити суди звичаєвого права племінні суди, в яких беруть участь вожді та старійшини. Вони розглядають спори між сусідами, спори про використання земель, пасовищ, лісів, деякі питання сімейного права на підставі звичаїв племені, кримінальні справи такі суди не розглядають. Рішення таких судів, що суперечить закону, є недійсними. Рішення племінного суду може бути оскаржене в суді загальної юрисдикції.
У деяких країнах існують церковні суди, які передусім розглядають справи священників, однак можуть накладати стягнення і на прихожан.
Деякі завдання правосуддя можуть здійснювати і так звані органи досудового розгляду – медіатори, консиліатори (посередники, примирителі), що діють у Франції та Італії. Їх розглядають як мирових суддів у незначних справах і призначають органи місцевого самоврядування.
В Індії існують народні суди, що розглядають справи про транспортні порушення.
У країнах тоталітарного соціалізму і деяких постсоціалістичних країнах існують товариські суди, які розглядають дрібні спори, незначні правопорушення.
Громадськими судами із досить широкими повноваженнями є адміністративні суди, які створюються при установах (США). Їх члени не є державними службовцями, а громадськими діячами.
Залежно від кількості елементів судової системи виділяють дворівневу, трьохрівневу та чотирьохрівневу судові системи, залежно від чого суди називаються судами першої інстанції, другої інстанції третьої та четвертої інстанції.
Дворівнева судова система: зустрічається рідко у невеликих державах з простим адміністративно-територіальним поділом та невеликою чисельністю населення. Суд першої інстанції розглядає більшість справ, а суд другої інстанції розглядає скарги на його рішення.
Існує два варіанти оскарження судових рішень і відповідно два типи судових інстанцій: 1) касація – Італія, Німеччина (суд другої інстанції розглядає матеріали справи і перевіряє їх з формальної точки зору, такий суд відміняє рішення нищестоящого суду та відправляє справу на новий розгляд); 2) апеляція – країни англосаксонської системи права (суд заново розглядає справу, залучаючи сторони, свідків, тобто судові засідання проводяться повторно, але суддями з більшим досвідом, такий суд може винести нове рішення).
В деяких країнах можливі два вищевказані варіанти оскарження.
В країнах трьохрівневої судової системи (Болгарія, Венгрія, Польща) перша інстанція як правило розглядає малозначні справи, друга інстанція – більш складні, які передбачають більш складні покарання та в яких йдеться про значні суми позовів. Суди другої інстанції можуть служити касаційним та апеляційним судом для судів першої інстанції. Суди третьої інстанції в якості звичайних судів розглядають лише найбільш незвичайні справи і є касаційною та апеляційною інстанцією для судів першої та другої інстанції.
Найбільш складана система чотирьохрівнева (Франція, Італія). Вона будується так само, як і трьохрівнева, але суд четвертої інстанції – це вищий суд, який як правило не розглядає справи в якості суду першої інстанції, а є вищою касаційною та апеляційною інстанцією