37. 4 Універсал. Утворення незалежної унр.

Вважаючи себе повноправним урядом Росії Раднарком РСФСР уклав 5 грудня угоду про перемир’я з Центральними державами. У відповідь на це Генеральний Секратеріат України 11 грудня звернувся до всіх воюючих сторін і нейтральних держав з нотою, в якій заявив про своє бажання стати на шлях самостійних міжнародних відносин і цілком самостійно взяти участь у мирних переговорах. Через декілька днів представники Центральних держав надіслали на імя В. Винниченка і С.Шульгіна ноту – відповідь у якій говорилося, що союзники „вважають необхідним заявити, що вони готові вітати участь представників УНР у мирних переговорах в Брест - Литовську”.

Центральна Рада затвердила склад української делегації, яка мала взяти участь у мирних переговорах . Заявивши про своє бажання взяти участь у мирних переговорах у Бресті, УНР ставила за мету – вийти на міжнародну арену, ствердитися як суб’єкт міжнародного права , підписати демократичний мир без контрибуцій, який забезпечив би об’єднання всіх українських земель. Виступаючи на засіданні В.Голубович заявив, що УНР розпочинає „своє міжнародне існування ... і вступає в міжнародні відносини в цілому об’ємі прав”. Радянська делегація після довгих вагань заявила, що „не бачить жодної перешкоди для самостійної участі делегацій Генерального Секретаріату в переговорах”.

Проте на переговорах постало питання про правочинність участі в них УНР, оскільки вона була автономною частиною Росії. В цих умовах Центральна Рада розробила проект проголошення Незалежності України. Пізно вночі 9 січня 1918р. на засіданні Центральної Ради було обговорено і проголошено IV – Універсал згідно з яким УНР ставала незалежною державою. Голосування за Універсал було поіменним і виявило, що проти нього проголосували тільки російські і єврейські соціал – демократи. IV Універсал проголошував: „Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу”. Універсал підносив УНР на якісно вищий рівень і активізував переговорний процес в Брест – Литовському.

27 січня 1918р. в Бресті було підписано угоду між УНР і чотирма союзними державами. Це була перша мирна угода у світовій війні яка ще тривала. Вона передбачала вирішення питання приналежності Холмщини і Підляшшя на користь України Галичина залишалася у складі Австро – Угорщини, проте віденський уряд зобов’язувався не пізніше кінця 1918р. здійснити з’єднання Східної Галичини і Буковини в один Коронний Край. Український уряд з свого боку мав забезпечити національні права поляків і євреїв. Згідно з договором УНР отримувала від союзників військову допомогу у боротьбі з більшовиками. За це уряд УНР зобов’язувався поставити в Німеччину 2750 тис. пудів м’яса живої ваги, 400 млн. штук яєць промислову продукцію, 60 млн. пудів хліба.

Брест – Литовський мирний договір започаткував міжнародно – правове визнання України, як незалежної держави. Після того, як у грудні1917р. самостійність визнали де-факто Англія, Франція і Італія, в січні 1918р. де – юре Німеччина , Австро – Угорщина, Туреччина, Болгарія. В цей час відбувається переорієнтація УНР з країн Антанти на країни Четвертного союзу.

39 Внутрішня та зовнішня політика П. Скоропадського

Уособлюючи верховну владу, гетьман видав законодавчі акти, які повинні були зміцнити внутрішнє становище в Україні та покінчити з анархією. 30 квітня 1918 р. гетьман призначив на посаду голови Ради міністрів М.Василенка. Проте йому не вдалося сформувати коаліційного уряду і він подав у відставку. Головою Ради міністрів і міністром внутрішніх справ став Ф.Лизогуб – багатий полтавський поміщик. До уряду увійшли Д.Дорошенко (законодавчі справи); О. Рогоза (військові справи); А. Ржепецький (фінансові справи); С. Гутник (міністр торгівлі); В.Колокольцов (земельні справи); В. Зінківський (культові справи); Ю. Соколовський (харчові справи); Ю. Любинський (міністр здоров’я ); М. Василенко (міністр освіти); Б. Бутенко (міністр шляхів); М. Чубинський (міністр юстиції); Ю. Вогнер (міністр праці); І. Кістяківський (державний секретар); Г. Афанасьєв (державний контролер).

Символом гетьманської влади став старовинний козацький герб: “козак з мушкетом” 17 травня 1918 р. гетьман затвердив тризуб атрибутом військового одягу. Прапором Української Держави стало полотнище з “синьої та жовтої горизонтальних смуг”, а в центрі “золотий тризуб з хрестом”.

26 червня 1918 р. П.Скоропадський затвердив закон “Про нормальний розпис утримання центральних урядових установ цивільного відомства”; за яким підвищувалася матеріальна винагорода за роботу в державних органах влади. Політичні уподобання кандидатів на посади не мали ніякого значення, цінувалися тільки професіоналізм, і бажання працювати. Однак така політика призвела до того, що більшу частину чиновницьких посад обіймали росіяни, які дуже швидко перестали приховувати свою ворожість до української державності. Це дало опозиції привід проголосити, що більшість гетьманського кабінету складається з реакціонерів і прихильників єдиної та неподільної Росії.

Відразу після державного перевороту гостро постало завдання розв’язання аграрного питання. Загальні положення земельної реформи зводилися до відновлення приватної власності на землю. Землеволодіння в Українській Державі обмежувалося 25 десятинами орної землі. Цукровим заводам дозволялося володіти 3 000 десятин землі, окремим дослідницьким і поміщицьким господарством дозволялося мати до 200 десятин землі.

П.Скоропадський намагався впорядкувати фінансову систему України. Центральна Рада не встигла затвердити державний бюджет, тому всі урядові установи жили в борг, високою була інфляція. В Україні крім царських банкнот були в обігу “керенки”, карбованці УНР, німецькі марки, австрійські крони. Гетьманський уряд прагнув покращити фінансове становище держави запровадженням єдиної валюти – гривні.

З приходом до влади П.Скоропадський докорінно змінив політику держави до збройних сил. Як кадровий військовий він добре розумів, що без них самостійна держава існувати не може. Розбудова українських збройних сил розпочалося в надзвичайно складних умовах.