- •1.Історія розвитку менеджменту. Структура менеджменту
- •2. Сутність організації. Загальні характеристики організації.
- •3. Рівні управління.
- •4. Управлінська діяльність
- •5.Ролі керівників
- •6. Планування як функція управління підприємством
- •7. Елементи та види планування
- •8. Етапи планування
- •9. Проблеми планування
- •10. Планування стратегії підприємства
- •11.Стратегічне планування виробничої програми
- •12.Виробниче планування
- •13.Бюджетне планування
- •14.Планування фінансів і капіталу
- •15.Бізнес-план
- •16.Організація виробничої служби
- •17.Організація комерційної служби
- •18.Організація фінансової діяльності
- •19.Визначення мотивації та її роль в управлінні
- •20.Сучасні теорії в мотивації
- •21.Принципи мотивації праці
- •22.Понятие "мотивація"
- •23. Мотивація трудової діяльності
- •24. Функція управління
- •25.Система контролю виробництва
- •26. Контроль фінансової діяльності
- •29. Оцінка управлінської діяльності
- •30.Процесс відбору виконавців
- •32. Управління стресами.
- •33. Управління по критерію продуктивності.
- •34. Комунікації та прийняття рішень
- •35. Процес управління за результатами
33. Управління по критерію продуктивності.
Забезпечення стабільно високої продуктивності стосується всіх функцій системи управління та всіх об'єднувальних процесів — комунікацій, прийняття рішень і забезпечення лідерства. Найважливішим для керівників є усвідомлення концепції тісного взаємозв'язку всіх цих процесів і залежності оптимального рішення від конкретної ситуації.
Планування та продуктивність. Неможливо досягти сталої високої продуктивності праці за умови спонтанної, імпульсивної реакції на будь-які проблеми, що виникають. Керівництво має забезпечувати продуктивність шляхом процесу планування. Не маючи конкретних цілей стосовно продуктивності, не можна визначити, чи є досягнута продуктивність високою або низькою. Цілі — це орієнтири під час вирішення питання про те, яка робота підвищує загальну продуктивність, а яка заважає її підвищенню. Це допомагає членам організації координувати їх зусилля, що є одним з найбільш важливих факторів забезпечення продуктивності організації.
Стратегічне планування завжди має охоплювати систематичний аналіз ринку, конкуренції та відносної сили організації.
Перспективне планування має життєво важливе значення для сталого зростання продуктивності, оскільки для неї властиві тимчасові падіння у зв'язку з причинами, не пов'язаними з ефективністю програм її підвищення, що реалізуються.
Перспективні довготермінові стратегічні плани потрібно підкріплювати короткотерміновими планами, цілями підрозділів організації, планами та нормами.
Організація та продуктивність. Ефективна організація забезпечує оптимальне використання ресурсів, мінімізує втрати продуктивності внаслідок плутанини в розподілі відповідальності, порушення взаємодії підрозділів та перешкод у комунікаційних каналах.
Безпосередньо з продуктивністю найбільше пов'язані такі елементи організації, як технологія, проектування робіт і структура.
Керівники мають постійно пам'ятати, що прогресивніша технологія не завжди спричинює зростання продуктивності. Оскільки організація — це система взаємопов'язаних елементів, позитивні властивості ефективнішої технології іноді можуть бути нейтралізовані шляхом негативного ставлення робітників.
Щоб бути впевненим, що технологія справді приведе до збільшення продуктивності, керівництво має збалансувати вимоги технології з потребами людей, які використовують.
Зростанню продуктивності сприяють гнучко скореговані роботи, які відповідають також і вимогам виробничих працівників.
34. Комунікації та прийняття рішень
Термін комунікація походить від латинського слова «communis», що в перекладі на українську мову означає «загальне», тобто той, хто передає інформацію, хоче встановити «загальність» з тим, хто її отримує.Комунікації – це обмін інформацією за допомогою слів, літер, символів, жестів, за допомогою яких менеджер отримує інформацію для прийняття ефективних рішень і доведення їх до виконавців.Основна роль комунікацій у поєднанні всіх функцій менеджменту, в досягненні бажаної поведінки окремих осіб чи колективу в організації.
За цільовою спрямованістю комунікації визначають як: інструктивні, мотивативні й інформативні, які постачають інформацію для прийняття управлінських рішень, їх реалізації й контролю за виконанням. Для досягнення цілей підприємства та ефективного обміну інформацією використовуються висхідні, нисхідні, вертикальні й горизонтальні комунікації. Висхідні комунікації, як правило, здійснюються у формі звітів, пропозицій і пояснювальних записок. Метою їх є ознайомлення вищого рівня керівництва про те, що робиться на більш низьких рівнях ієрархічної системи. Перед нисхідними комунікаціями ставиться завдання довести до відома підлеглих та інших організацій про зміст рішень, які приймаються на вищих рівнях (стратегічні напрями майбутньої діяльності). До нисхідних та висхідних комунікацій відносять обмін інформацією між підприємством та зовнішнім середовищем.
Рішення – це вибір одного варіанта дій із багатьох.
Управлінське рішення – це фіксований управлінський акт, який спрямовує діяльність трудового колективу у русло досягнення цілей, поставлених перед організацією або особою.
Процес прийняття рішень
У процесі прийняття управлінських рішень менеджеру необхідно відповісти на такі питання: що робити, як робити, кому доручити роботу, що це дає тощо.
Процес прийняття управлінських рішень досить складний і багатогранний, а також залежить від кваліфікації керівника, його стилю керівництва, ситуації, культури організації та ін.
Найбільш визнаним підходом до прийняття управлінських рішень є дотримання процедури і виконання обов’язкових дій: розпізнавання проблеми, встановлення цілей розв’язання проблеми, вивчення проблеми за допомогою збирання та оброблення інформації, обгрунтування реарістичних альтернативних дій, порівняння та відбір альтернатив, формулювання та видавання рішень.
Методи прийняття рішень
До основних методів прийняття управлінських рішень належать: матричний, теорії ігор, дерево рішень, аналітично-систематизаційний, ділових ігор, груповий тощо.
Матричний – це занесення до матриці усіх можливих наслідків реалізації рішення.
Теорії ігор – це розрахунки можливих дій «противника», конкурента, інших сторін, які беруть участь у конфліктній ситуації.
Дерево рішень – це з’ясування розгалуження проблем і рішень шляхом теорії графіків та ймовірності (буде чи не буде).
Аналітично-систематизаційний – це сукупність трьох складових: аналізу ситуації, аналізу проблем і аналізу рішень.
Ділових ігор – це імітаційна гра, яка імітує діяльність керівників і дає можливість передбачити причини, що змінюють ситуації в організації.
Груповий – це створення деякими організаціями груп для прийняття важливих рішень.