2. Розрахунок радіуса впливу будівельного котловану.

Віддаль R,на яку поширюється вплив пониження називають радіусом впливу.Він визначається за емпіричними формулами.Найчастіше користуються формулою Кусакіна.

Білет № 22

1. - 5) коефіцієнт стисливості грунту.

2. - 3) пірокластична

3. - 1)тверді ???

4. - 2) незв'язані

5. - 2) водопроникними

6. - 3) водопроникний

7. - 3) киснева

8. - 3) II (середня)

9. - 2) грабен

10. -2) 17%,

Теоретична частина.

1.Будова літосфери та рух літосферних плит

Літосфера склад.: земна кора, субстрат – тверд шар верх. Мантії. Межа між ними – поверхня Мохоровичича.Межі розходження літ. Плит проходять по серединно-океанічних хребтах. Межі сходження літ. Плит проходять по глибоководних жолобах та супутніх їм лінійних гірських системах, де краї плит з важкою океанічною корою занурюються в мантію, а протилежні – з легкою континент. Корою насовуються на них , формуючи зони субдукції. На межах стиків між собою відбувається колізія. Рух літ плит вивчає геодинаміка.

2. Деформації набухання, просідання, здимання.

Набухання здатність глинистих грунтів до збільшення свого об’єму при взаємодії з водою(розтріскув , лущення грунту)

Просідання зменшення об’єму гірської породи при висиханні в умовах природного залягання чи під навантаженням.

Здимання збільшення об’єму грунту при замерзанні.

Практична частина. Письмово вкажіть класс, групу і видову назву 5 взірців інженерних грунтів

Тверді скельові грунти – магматич та метаморф породи, зцементовані осадові породи(конгломерати пісковики доломіти вапняки)

Відносно тверді грунти напівскельові – звітренні тріщинуваті магматич та метаморф породи.(туфи крейда мергелі)

Мякі (звязні) , дрібно уламкові та глинисті(супіски суглинки глини)

Розсипчасті, незв’язні –піщані жорствяні щебеневі відклади

Мякі і розсипчасті слабкі грунти – рослинний шар, соленосні породи насипні грунти.

Білет №23

1. 1

2. 1

3. 1

4. 5

5. 2

6. 1

7. близько 4

8. 14

9. 5

Письмово розкрийте питання:

1. Сейсмічні та епейрогенні тектонічні рухи

1. Сейсмічні рухи складні, але піддаються класифікації. Існує велика кількість сейсмічних шкал, які можна звести до трьох основних груп. В Україні та інших країнах колишнього СРСРзастосовується найбільш широко використовувана в світі 12-бальна шкала МSK-64 (Медведєва-Шпонхойера-Карніка) висхідна до шкали Меркалі-Канкані (1902), в країнах Латинської Америки прийнята 10-бальна шкала Россі-Фореля (1883), в Японії — 7-бальна шкала. Оцінка інтенсивності, в основу якої покладені побутові наслідки землетрусу, яку легко розрізняти навіть недосвідченим спостерігачем, в сейсмічних шкалах різних країн різна. У найбільш простому і зручному вигляді відчуття і спостереження представлені в схематизованій короткій описовій шкалі (варіант MSK), якою може користуватися кожен.

2. епейрогенні тектонічні рухи - повільні плавні безперервні вертикальні переміщення мас гірських порід; одна з форм тектонічних рухів. Проявляються в піднятті одних територій і опусканні суміжних при численних змінах напряму руху. Як правило, зберігається тривала (сотні мільйонів років) успадкована тен денція до піднять або опускань, які можуть перериватися порівняно короткочасними рухами протилежного напряму. Виділяють два різновиди К. р. з. к.— заг. і хвильові. К. р. з. к. охоплюють значні території і впливають на зміни рівня Світового океану, що є однією з причин трансгресій і регресій моря. Ці рухи не спричинюють перетворення речовини земної кори та істотних деформацій гірських порід, як це відбувається при складкоутворенні (див. Складчастість гірських порід) і гороутворенні, але впливають на склад, шаруватість, ритмічність і потужність осадків у басейнах акумуляції, а також на швидкість та інтенсивність денудації піднятих територій, тобто на зміну структури земної кори в цілому. Вони є причиною утворення епіплатформених гір. К. р. з. к. мали місце протягом усіх геол. періодів, вони відбуваються і тепер. К. р. з. к., які почалися в неогені (див. Неогеновий період і неогенова система) і беруть участь у створенні сучас. форм рельєфу, наз. новітніми рухами земної кори (див. Неотектоніка). Основні закономірності розвитку К. р. з. к. і їхнє значення в геол. будові Землі встановив О. П. Карпінський. Більшість дослідників причину К. р. з. к. вбачають у глибинних процесах, які відбуваються в мантії Землі, — диференціації підкорової речовини і зміні її фазового стану, що викликає хвильову пульсацію поверхні мантії, яка передається земній корі. В. Г. Бондарчук з позицій розробленого ним вчення про тектоорогенію виявив більш глибокі космогенні причини К. р. з. к. Періодичні зміни швидкості обертання Землі навколо осі, на його думку, зумовлюють зміни полярного стиснення — екваторіального розтягування, що приводить до перерозподілу речовини мантії. В геол. л-рі поряд з термі ном "коливальні рухи земної кори" застосовують і термін "епейрогенічні рухи".