1.Сейсмічні та епейрогенні тектонічні рухи. Розривні форми залягання порід.

Тектонічні рухи: Сейсмічні, епейрогені.

Сейсмічні – моментальні, раптові переміщення земної кори, які супроводжуються поширенням сейсмічних хвиль різної сили і амплітуди. (землетруси) вимірюються в балах 12 бальною шкалою MSK:12 балів - катастрофічний землетрус, 10 б. – дуже сильний, (сейсмостійкі будівлі зберігаються) 8 б. – сильний (часткова руйнація будівель), 6 б. – середній, 4 б. – слабкий. Ще є шкала Ріхтера – 9б.

Гіпоцентр землетрусу – точка виникнення знаходиться нижче 100 км- 200 км в глиб на межах літосферних плит.

Епіцентр – проекція з гіпоцентру на поверхню землі.

Ізосейсти – лінії, що з’єднують землетруси однакової сили.

В зонах сейсмоактивності треба будувати сейсмостійкі будівлі

Епейрогені рухи повільні вікові переміщення ділянки земної кори.

Геоморфологічний процес полягає в спостережені над річковими терасами, які є заплавами річок.

2. Критерії деформаційних властивостей грунтів: питоме зчеплення, кут внутрішнього тертя, модуль деформації.

Деформаційні властивості характеризують поведінку ґрунту під навантаженнями, які не перевищують критичних, тобто які не призводять до руйнування зразків при лабораторних випробуваннях або деякого об’єму ґрунту при проведенні польових досліджень.

Деформування ґрунтів, як і для всіх твердих тіл, підпорядковується закону Гука, якій для пружних ґрунтів при одноосьовому стисканні можна виразити формулою:

,

де σ - нормальне навантаження, Па; E- модуль пружності (модуль Юнга), Па; ε- відносна деформація (пружна).

У залежності від тривалості дії тиску на ґрунт розрізняють модуль динамічної пружності Ед, модуль статичної пружності Еп та модуль загальної деформації Езаг.

Величина, яка є зворотною коефіцієнту ущільнення, отримала назву мо­дуля загальної деформації ґрунту Езаг:

Езаг = ,

Опір ґрунтів зрізу. У крупноуламкових та піщаних ґрунтах здатність чинити опір руйнуванню обумовлюється силами тертя, які виникають при зрізі ґрунту під дією дотичної сили. У зв’язку з тим, що процес тертя відбувається в середині ґрунту, його називають внутрішнім тертям. У глинистих ґрунтах опір зрізу поряд із внутрішнім тертям обумовлюється силами зчеплення, які являють собою, головним чином, структурні зв’язки.

τ = σtgφ + c,

де τ - зрізаюче (дотичне) навантаження, МПа; σ - нормальне навантаження, МПа; tgφ - коефіцієнт зрізу; φ - кут внутрішнього тертя, град; c - питоме зчеплення, МПа.

Кут внутрішнього тертя φ та питоме зчеплення с, які є па­раметрами залежності, безпосередньо використовуються в інже­нерно-геологічних розрахунках, головним чином, при оцінці стійкості укосів та схилів.

Опір зрізу піщаних ґрунтів. У піщаних ґрунтах опір зрізу обумовлений в основному внутрішнім тертям, зчеплення в таких ґрунтах відсутнє. Тому кут внутрішнього тертя φ є основним парамет­ром, що характеризує міцність. Величина його залежить від фактора зачеплення (окремих часток одна за одну при зрізі), фактора тер­тя (по поверхні часток у зоні зрізу) і фактора руйнування (сколку) окремих мінеральних часток у площині зрізу.

Поруч із вище розглянутими факторами на кут внутрішнього тертя суттєво впливає щільність піщаного ґрунту.

Білет №17

1. - 2) 18%

2. - 3) текучий

3. - 1) дисперсних незв’язних

4. - 3) коефіцієнт внутрішнього тертя

5. - 1) дуже мiцний

6. - 2) малої та помiрної мінералізації

7. - в)седиментацiйнi

8. - 1) неводопроникний

9. - 4) площинного змиву

10.-3) карст

Теоретична частина.