1. Методи науково-психологічних досліджень у психології здоров'я

В преамбулі Статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) говориться, що здоров'я – це не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів, а стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя. Проте повне фізичне і душевне благополуччя може визначати лише ідеальне здоров'я, яке практично не зустрічається.

Вважається, що здоров’я – це нормальний стан організму, який характеризується оптимальною саморегуляцією, повною узгодженістю при функціонуванні всіх органів та систем, рівновагою поміж організмом та зовнішнім середовищем при відсутності хворобливих проявів. Тому основною ознакою здоров’я є здатність до значної пристосованості організму до впливів різноманітних чинників зовнішнього середовища. Завдяки цьому здоровий організм може витримувати значні фізичні та психічні навантаження, не тільки пристосовуючись до дії екстремальних чинників зовнішнього середовища, але й повноцінно функціонувати в цих умовах.

Психологія здоров’я є галуззю психології, що вивчає вплив психологічних чинників на здоров’я та поведінку у випадку хвороби (окреслює їх значення в появі хвороб, а також їхню роль у формуванні поведінки людей під час хвороби), психологічні аспекти здорового способу життя, аналіз та оптимізацію системи охорони здоров’я.

Об’єктом психології здоров’я з відомою часткою умовності є «здорова», але не «хвора особистість».

Предмет психології здоров’я розглядається широко, охоплює промоцію і охорону здоров’я, а також профілактику та лікування хвороб, зокрема і чинники пов’язані зі станом здоров’я, його причини та ідентифікатори («етіологічні й діагностичні кореляти»).

Психологія здоров’я являє собою синтез психології і валеології. Опирається на теорію і практику попередження розвитку різних захворювань, як нервово-психічних, так і соматичних. Саме здоров’я розглядується психологією здоров’я в якості оптимальної передумови для виконання людиною намічених життєвих цілей і задач. Головний принцип здоров’я не в тому, щоби тільки мати міцне здоров’я, а в тому, щоб реалізувати за допомогою цього здоров’я свою місію. Таким чином, в поняття здоров’я відносять і конкретні форми поведінки, які дозволяють покращувати якість нашого життя, роблять його більш сприятливим, дозволяють досягати високого ступеня самореалізації. Психологія здоров’я у своєму розвитку опирається на холістичний підхід в науці про людину, чим підкреслюється важливість гармонійного розвитку всіх складових людини для досягнення повного благополуччя. Реалізація такого підходу зв’язується з розкриттям потенціалу людини.

Комплексна валеологічна програма розвитку людини – «квітка потенціалів» - включає в себе основні задачі і методи психології здоров’я. Програма «квітка потенціалів» символічно представлена у вигляді квітки, сім пелюстків якої формують візерунок взаємозв’язаних потенціалів, що відображають різні аспекти душевного, тілесного і соціального здоров’я людини:

1. Потенціал розуму (інтелектуальний аспект)- здатність людини розвивати інтелект і вміти ним користуватися. Методи: розвиваючі стратегії навчання, концентрацію уваги, нейролінгвістичне програмування, методи, що направлені на зупинку внутрішнього діалогу (медитація);

2. Потенціал волі (особистісний аспект) – здатність людини до самореалізації; вміння ставити цілі та досягати їх завдяки адекватним засобам. Методи: гуманістично-орієнтованої психотерапії. Групи особистісного росту, моделі побудови, реалізації цілей та пере націлювання;

3. Потенціал почуттів (емоційний аспект) – здатність людини конгруентно висловлювати свої почуття, розуміти та без оцінки приймати почуття інших. Методи: сенситивний тренінг, гештальт-терапія, групи особистісного росту;

4. Потенціал тіла (фізичний аспект) – здатність розвивати фізичну складову здоров’я, «усвідомлювати» та вдосконалювати власну «тілесність» як властивість своєї особистості. Методи: тілесно-орієнтована психотерапія, біосинтез, «дихальні » практики, методи саморегуляції: аутогенне тренування, саморегуляція;

5. Суспільний потенціал (соціальний аспект) – здатність людини оптимально адаптовуватися до соціальних умов; намагання постійно підвищувати рівень комунікативної компетентності. Методи: соціально-психологічні тренінги, тренінги професійного спілкування. Подружня, сімейна психотерапія, казкотерапія для дітей;

6. Креативний потенціал (творчий аспект) – здатність людини творчо самовиражатися, виходячи за рамки обмежуючих знань. Методи: артотерапія, музико-, данстерапія, перформенс, тренінги креативності;

7. Духовний потенціал (духовний аспект) – здатність розвивати духовну природу людини, висловлювати найвищі цінності. Методи: транс персональна психотерапія, медитація тощо.

Мета – максимальне розкриття кожного з цих потенціалів, а також навчання людини самостійно користуватися окремими методами саморозвитку, самовдосконалення.

Задачі – підвищення рівня психологічної культури, культури спілкування, визначення шляхів і умов самореалізації, розкриття свого творчого і духовного потенціалу (самопізнання, самовиховання, самореалізація).

Психологія здоров’я включає в себе практику підтримання здоров’я людини від зачаття до смерті, являє собою психологічну базу первинної та вторинної профілактики, а також реабілітації. Сферою психології здоров’я є не лише здоров’я індивідів, а й ціла система охорони здоров’я.