- •Тема 2 аналіз освітньої політики
- •І проблематика освітньої політики україни
- •Іі контекст та компоненти освітньої політики
- •Компоненти освітньої політики
- •Ііі. Визначення аналізу освітньої політики
- •Трансформувати школи у громадські центри, які будуть виконувати культурні (місцевий музей, бібліотека, кіно/відео), оздоровчі та інформаційні функції для всієї громади
- •IV. Впровадження освітньої політики
- •V. Структурні моделы документа з освітньої політики
IV. Впровадження освітньої політики
На етапі впровадження взаємодія різних зацікавлених груп відіграє суттєву роль. Робертс (2002) приділяє особливу увагу таким аспектам впровадження політики:
-
Гравці. Низка осіб і груп, які залучені до освітньої реформи або зацікавлені в ній і, отже, можуть вступити у гру задля успіху політики.
-
Влада. Відносна влада кожного гравця політичної гри, заснована на політичних ресурсах, доступних кожному гравцю.
-
Позиція і сила. Позиція кожного гравця, тобто його підтримка політики або опозиція їй, та інтенсивність відданості кожного гравця, тобто пропорція ресурсів, які гравець має намір витратити на політику.
-
Сприйняття. Публічне сприйняття визначеної проблеми і запропонованої політики може впливати на те, які групи буде мобілізовано та на їх позицію щодо політики.
Коли визначено ключових гравців, оцінено їх потужність, пояснено позицію і зрозуміло їх сприйняття, наступний крок - вибір найадекватніших стратегій впровадження. Той самий Робертс (2002) пропонує декілька можливих стратегій впровадження політики:
Торгуватися, щоб змінити позиції гравців. Цього досягають за допомогою обіцянок, погроз, домовленості та компромісів. Наприклад, якщо ми маємо на меті впровадження нової політики підготовки вчителів, то можемо:
-
пообіцяти педагогічним інститутам відремонтувати їхні приміщення;
-
погрожувати припиненням фінансування застарілих навчальних програм підготовки вчителів;
-
погодитися з провідними освітніми теоретиками щодо основних положень реформи підготовки вчителів;
-
запропонувати педагогічному інституту перехідний період для оновлення програм як компроміс двох сторін.
Розподіл ресурсів з метою згуртування друзів і послаблення ворогів. Крім попередньої стратегії, для забезпечення впровадження освітньої політики можна застосовувати перерозподіл влади. Робертс (2002), професор Ноттін пропонує такі методи підтримки друзів або прихильників:
-
надання або позичання грошей, працівників чи обладнання групам прихильників;
-
забезпечення інформацією або освітою друзів з метою збагачення їх досвіду;
-
надання ширшого доступу прихильникам до забезпечення лобіювання інтересів серед політиків;
-
забезпечення прихильникам ефірного часу і уваги для підвищення їх легітимізації; зосередження уваги на їх кваліфікації, чесності, національному патріотизмі, інших позитивних соціальних якостях.
Щодо опонентів застосовують такі методи:
-
зменшення ресурсів внаслідок переконування людей не працювати на них. Це може бути зроблено шляхом дискусії щодо законності групи та її мотивів;
-
відмова від співпраці з опонентами через ненадання інформації;
-
зменшення доступу опонентів до ключових постатей, які приймають рішення;
-
домовленість із пресою про невисвітлення діяльності опонентів як непрофесіоналів, які слугують собі, та підкреслюючи інші негативні соціальні цінності.
Однак такі стратегії не завжди ефективні або в деяких випадках неетичні. Отже, політикам слід розглядати їх як потенційні варіанти, а не як запропонований план дій.
Придбання нових друзів і послаблення ворогів. Часто наші опоненти досить згуртовані, а прихильники - неорганізовані. Важливими союзниками у процесі впровадження політики є учні та їхні батьки, оскільки політичні рішення приймаються з метою забезпечення потреб користувачів. Однак вони нерідко неорганізовані й не до кінця розуміють реальний зміст кроків, які робляться заради них. Засоби масової інформації також є потенційно впливовим прихильником. Тому активна й адекватна кампанія необхідна для забезпечення впровадження освітньої політики. Профспілки вчителів і певні академічні групи зазвичай протистоять політикам. Складно забезпечити інтереси всіх академічних груп, які часто протистоять одна одній, а іноді й несумісні. Однак можна привернути деякі групи на інший бік або послабити їх протистояння.
Зміна відчуття проблеми і рішення. Використовуючи ретельно відібрані символи, риторику, апеляцію до національних почуттів і цінностей, кампанію в ЗМ1, рекламу, підтримку відомих людей, намагатися змінити відчуття щодо впровадження політики. Важливі політичні кроки можна репрезентувати як необхідні передумови на шляху до соціального та економічного процвітання нації. Корисно наголосити на тому, шо сучасна освіта - це найкраще інвестування в майбутнє наших дітей. Світ промисловості та комерції може дати багато прикладів, щоб переконати користувачів.
Робертс (2002) професор Нотингемського університету визначає причини, які роблять процес впровадження освітньої політики більш складним, ніж в інших галузях урядових ініціатив. Це:
-
Технічна складність. Система освіти - дуже складна і розгалужена. Багато її складових переплітаються і зумовлюють певні наслідки. З огляду на це треба здійснювати одночасно і скоординовано багато змін. Такі дії зазвичай дуже складні з технічного боку.
-
Сконцентрованість витрат на добре організованих групах. Реформи освітнього сектора, як правило, пов'язані зі значними витратами на добре організовані, потужні групи. Наприклад, на вчителів, які часто організовані в національні спілки. Реформи можуть зіткнутися з політичними перепонами, якщо впливові групи почнуть опозиційні дії з метою захисту своїх інтересів.
-
Розсіяна вигода для неорганізованих груп. Часто реформи надають нові можливості раніше знедоленим групам, як, наприклад, соціально знедоленим або мешканцям сільської місцевості. Такі групи зазвичай неорганізовані й не мають політичних контактів. Крім того, політичні реформи можуть бути хоча б найменшою мірою вигідні для кожної особи. Розсіяна вигода не забезпечує велику політичну підтримку освітній реформі.
Ці три характеристики спричиняють політичні труднощі для реформаторів освіти. Однак треба подолати ці труднощі для забезпечення успішного впровадження політики.