Іі контекст та компоненти освітньої політики

Сфера освіти перебуває під впливом соціального та економіч­ного оточення. Цілі освітньої політики не повинні відокремлю­ватися від національного, економічного і соціального розвитку. Тор тен Хасен (1990), професор освіти, автор першого й другого томів Міжнародної енциклопедії освіти у своїй праці «Стратегічні правила освітньої реформи: міжнародний погляд на іспанську ситуацію» стверджує, що освіт­ня реформа - це частина соціальної реформи. Освіта має плану­ватися і впроваджуватися в рамках соціально-економічних змін. Реформа освіти не повинна використовуватися замість реформ в інших сферах соціального життя. Підвищення рівня освіти само по собі не може гарантувати соціальної справедливості або висо­кого рівня життя. Навпаки, соціальна справедливість і підвищен­ня життєвого рівня створюють необхідні умови для кращої осві­ти. Теоретики освіти не завжди відмовляються від спокуси відо­кремити себе від зовнішніх впливів і створюють ідеальні моделі освіти. Однак система освіти не перебуває у вакуумі. Освіта не може змінити наше життя, якщо освітні реформи не скоордино­вані з реформами в інших сферах життя. Економічні фактори є найбільш впливовими. Хоус (2000) у праці «Економічні зміни, формулювання освітньої політики та роль держави» наголошує, що існує принаймні чотири шляхи, якими економічні чинники впливають на освітню політику:

• економічні умови суттєво впливають на освітню політику;

• освітня політика часто формулюється з метою зменшення вартості та підвищення продуктивності школи;

• освіта та економічне зростання тісно взаємопов’язані;

• економічні концепції і метафори проникли в освітнє мис­лення.

Цьому впливу відповідають чотири типи помилок:

1. нерозуміння економічної системи;

2. нерозуміння системи освіти;

3. нерозуміння їх взаємозв’язку;

4. неправильне застосування економічних концепцій.

Освітяни та економісти намагаються знайти спільні рамки посилань і поліпшити взаємодію між двома системами. Однак, на наш погляд, ще багато роботи в цьому напрямі. В останні десяти­ліття XX ст. в освітньому словнику дедалі частіше використову­ють такі економічні концепції, як змагання і вільний ринок. За Тейлором, Різві, Лінгардом і Генрі (1997) ідея маркегизації осві­ти набуває двох форм:

1. Освітні інституції намагаються виставити академічні по­слуги на комерційний ринок.

2. Освітні інституції реструктуровані таким чином, що до них відносять принципи бізнес-адміністрування.

3. Бухбіндер і Ньюсон (1990) називають ці два аспекти маркетизації «incide-out» і «incid-in». Ці аспекти маркетизації не цілком відповідають традиційним культурним інтерпретаціям освіти. Сама ідея надання освітніх послуг здається неприйнятною для багатьох культурно орієнтованих теоретиків освіти. Напри­клад, термін «освітні послуги», який з’явився в першому варіанті Закону про освіту Литовської Республіки, зіткнувся з протестами з боку викладачів і його було вилучено з остаточної версії цього Закону. З іншого боку, в постмодерністський час на освіту впли­вають комерція та індустрія, і цей вплив стає відчутнішим, ніж вплив багатьох освітніх теоретиків МакГін і Уелш (1999) у праці «Децентралізація освіти: чому, коли, що та як?» припуска­ють, що зацікавлені групи, які залучені до освіти, можна згрупу­вати у такий спосіб (табл. 5 )

Виробники	Дистриб’ютери	Користувачі
Будівельні компанії Компанії, що видають навчальні матеріали, у тому числі підручники Продавці уніформи, харчів, інших припасів Страхові компанії Автори програм і підручників Педагогічні інститути та університети Університети та консалтингові фірми, які надають технічну допомогу Компанії, що розробляють тести Національні та міжнародні агенції.	Батьки Представники вчителів, (напр. профспілки) Менеджери шкіл Правлячі групи.	Студенти Батьки Працедавці Професійні об’єднання.

Основний інтерес першої категорії посередників (виробни­ків) - надання послуг освітньому процесу. Друга категорія заці­кавлених - дистриб’ютори - фокусується на розподілі навчально­го «продукту». Третя категорія - користувачі - зацікавлені в кін­цевому результаті освіти. Будь-яка група чи особа може входити більш як до однієї з цих категорій. Наприклад, особа може бути родичем учня (користувач) і працювати в Міністерстві освіти (виробник і дистриб’ютор). Власник компанії може випускати навчальні матеріали і водночас бути користувачем робочої сили, яка пройшла процес навчання. Список таких зацікавлених, що належать до всіх трьох категорій, можна подовжити.

Приватний бізнес зацікавлений у розвитку освітнього ринку, зокрема у країнах Центральної та Східної Європи, де існують перспективи подальшого розвитку освітніх послуг.