7. Поняття і мета кримінального покарання, види.

Кримінальне покарання - особливий захід державного примусу, який застосовується за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Кримінальне покарання не має на меті завдавати фізичне страждання. Метою покарання є: 1) кара, 2) виправлення засуджених, 3) запобігання вчиненню нових злочинів.

Види покарань Основні покарання:

Громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.

Додаткові покарання:

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, конфіскація майна.

Змішані покарання (можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові):

Штраф, позбавлення права обіймати певні посади, або займатися певною діяльністю.

Види кримінальних покарань:

1) Штраф – грошове стягнення у межах від 30 до 1000 неоподаткованих мінімумів ;

2) Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного звання (за тяжкий чи особливо тяжкий злочин);

3) Позбавлення права займати певні посади, займатися певною діяльністю (від 2 до 5 років. - основне, від 1 до З років. - додаткове);

4) Громадські роботи (у вільний від роботи час, безоплатно на суспільно-корисних роботах, від 60-ти до 240 годин, не більше 4-х годин в день);

5) Виправні роботи – на строк від 6 місяців до 2 років, відбуваються за місцем роботи, із зарплати вираховують від 10 до 20%;

6) Службові обмеження для військовослужбовців – призначаються на строк від 6 місяців до 2 років і відрахування в дохід держави від 10% до 20% від зарплати;

7) Конфіскація майна – примусове, безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна (за тяжкі та особливо тяжкі злочини);

8) Арешт - тримання засудженого в умовах ізоляції строком від 1 до 6 місяців (не застосовується до осіб віком до 16 років, вагітних, жінок що мають дітей до 7 років);

9) Обмеження волі - тримання особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням до праці - строк від 1 до 5 років, (не застосовується до неповнолітніх, вагітних, жінок що мають дітей до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби, інвалідів 1 та 2 групи);

10) Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строкової служби (від 6 місяців до 2 років);

11) Позбавлення волі на певний строк - ізоляція засудженого в кримінально-виконавчих установах від 1- до 15 років. Кримінально-виконавчими установами є: виправно-трудові колонії, виховально-трудові колонії, в‘язниці. Виправно-трудові колонії мають4 режими: загальний, посилений, суворий, особливий;

12) Довічне ув'язнення – за вчинення особливо тяжких злочинів. Не застосовуються до неповнолітніх, до осіб у віці понад 65 років, до жінок, що були вагітні під час вчинення злочину або на момент винесення вироку.

Призначення покарання

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання,необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.