4. Сучасна соціокультурна ситуація в Україні.

Незважаючи на певне пожвавлення культурно-мистецького життя в незалежній Україні, різноманітність його напрямків, відкритої і полемічної позиції критики, появи нових форм взаємодії митців і публіки, сучасну соціокультурну ситуацію в Україні не можна охарактеризувати як цілком благополучну. Так, втратила свій вплив естетична норма, натомість її замінила всеохоплююча модність, яка в основному і створює популярність сучасним художникам, письменникам, видавцям тощо. Орієнтирами діяльності останніх все частіше виступають сенсаційність, епатаж, екзотичність та інші явища, мало пов'язані з суттю свого прояву, з глибинами національних традицій, етносу, менталітету тощо.

На сьогоднішній день спостерігаємо нову нову соціокультурну ситуацію, оскільки українське суспільство перебуває у перехідному періоді, відбувається зіткнення «традиційного» і «модернізаційного», в якому традиція стає одним із джерел культурної модернізації. Така нова соціокультурна реальність проявляється в переоцінці цінностей, зміні соціальної орієнтації та ідеалів, зростанні ступенів свободи, формуванні нової інфраструктури сфери культури, її комерціоналізації, посиленні впливу західної культури, деякій зміні ментальності українського народу.

Ситуацію ускладнюють і суто економічні чинники - вільні ринкові ціни, економічна конкуренція, комерціоналізація, тобто все те, що становить основу ринкових відносин сучасного українського суспільства. Відтак, з одного боку, виділяються об'єкти культури, здатні працювати на комерційній основі, а з другого — ті, які поставлені суспільством в умови, що не дозволяють цього зробити. При цьому такий розподіл часто залежить не стільки від виду їх діяльності, скільки від конкретних умов, в яких вони працюють (наприклад, умов столичного центру чи провінційного містечка). Як наслідок, відбувається інтенсивна масовізація сучасної української культури, а нерідко і її вестернізація, витіснення конкурентоспроможнішими західними культурами. Можна назвати й інші проблеми соціокультурного характеру: гостра фінансова та кадрова криза, яку переживають культурно-освітні заклади, майже повна руйнація структури аматорського культурного дозвілля, постійне зниження конкурсу до вищих навчальних закладів культури і мистецтва (зрозуміло, що тут ідеться про спеціальності, не пов'язані з шоу-бізнесом) тощо.

5. Наука як соціокультурний феномен.

Основні завдання соціології науки полягають у вивченні законів розвитку та функціонування науки як цілісної системи, включеної у більш широку - соціальну систему. Її практичним завданням є: розробка теоретичних основ організацій, планування та управління наукою, тобто створення системи заходів, що опираються на об'єктивну логіку розвитку науки, які забезпечують оптимальні темпи її розвитку і підвищують ефективність наукових досліджень.

Соціологія науки включає в себе як емпіричні та наукометричні дослідження, так і теорію, яка основана на високому рівні узагальнень того, що було накопичено попереднім розвитком людської думки.

Наука - настільки багатогранне суспільне явища, що її можна розглядати під різним кутом зору: вона виступає як сума знань про навколишній світ, як форма суспільної свідомості, як елемент духовної культури. В останній час усе наочніше постає головне значення її функції як суспільної продуктивної сили, вона все суттєвіше виступає в якості своєрідної форми не тільки теоретичного відображення навколишнього світу, а й суспільно-практичного перетворення його.

Соціологічні дослідження науки мають теоретичне й прикладне значення.

Теоретичне значення соціології науки полягає в тому, що осмислення науки, як соціального явища допомагає розкриттю специфіки наукової діяльності, виявленню взаємозв'язку наукової сфери з іншими сферами суспільного життя, більш глибокому розумінні, актуальності і потенційної значимості науки. Все це є важливим для управління й організації наукової діяльності.

Прикладне значення соціології науки характеризується тим, що отримані тут результати досліджень широко використовуються для вирішення конкретних практичних задач і проблем. За допомогою методик і процедур, що застосовуються в конкретних соціологічних дослідженнях, можна зіставляти та вимірювати не тільки "фізичні" показники, а й нематеріальні "об'єкти" - думки, оцінки, способи орієнтації і т. д. Практичне значення вказаних параметрів для раціонального наукового управління сферою науки не викликав сумніву, так як ефективне управління за своєю природою завжди конкретне.

Відповідно, соціологія науки має не якесь абстрактне значення, вона може стимулювати розвиток науки і суспільства, опосередковано впливати на соціально-економічне життя, впливати на суспільну психологію і ідеологію, виконувати гуманістичну й загальнокультурну функцію.

Наука є складним і багатофакторним феноменом, який можна розглядати з різних точок зору. З логіко-гносеологічного погляду – це система знань, особлива форма суспільної свідомості. З діяльнісної точки зору наука є особливою діяльністю, спрямованою на одержання і застосування знань. Культурологічний підхід розглядає науку як компонент культури, форму передачі позитивного досвіду, інституціональний вбачає в ній особливу соціальну інституцію, що надає сталості й визначеності суспільним відносинам, а також прискорює суспільний ровиток.

42