2. Деформування твердого тіла. Пластичні та розривні деформації.

Будь-яка зміна первинних форм залягання гірських порід й у тому числі формування складчастих форм і розломів у природних умовах зумовлюються деформаціями, а також своєрідною в’язкою течією гірських порід.

Деформація (deformatio – спотворення) – це зміна взаємного розташування частинок геологічного тіла в супроводі зміни його об’єму чи форми, або одночасно об’єму і форми.

Природні фактори деформацій

Деформації в природних умовах здійснюються в силових полях, що зумовлюються:

1) тектонічними процесами,

2) природною гравітацією,

3) ударними та вибуховими явищами,

4) зміною температурного режиму земної кори та пов’язаним з нею розігрівом або остиганням гірських порід,

5) фазовими переходами речовини,

6) діагенезом осадових порід,

7) гідратацією та дегідратацією порід і мінералів, а також багатьма іншими менш впливовими факторами.

У числі тектонічних процесів, які спричиняють деформацію, можна відзначити:

1) стиснення та розтягання земної кори та окремих її ділянок, які викликаються зміною ротаційного режиму та припливно-відпливними явищами;

2) глибинними процесами у надрах Землі (речовинною диференціацією та горизонтальною й вертикальною конвекцією мантійної речовини й пов’язаними з цими явищами дрейфом літосферних плит і зміщенням великих блоків земної кори; субдукцією (зануренням), обдукцією (насуванням) та колізією (зіткненням) літосферних плит;

3) локальним стисненням та розтяганням окремих ділянок земної кори, які викликаються завойовуванням магмою геологічного простору та діапіризмом різних типів,

4) зміною навантажень на земну кору у зв’язку з накопиченням або денудацією осадових та магматичних товщ та зумовленою такою зміною ізостазією.

Деформації, викликані гравітацією, мають взагалі універсальний характер для земної кори, бо гірські породи в будь-якій її частині зазнають силу тяжіння. Крім того, цей фактор породжує деформації внаслідок гравітаційної нестійкості порід на схилах та дії густинної інверсії (спливання відносно легких пластичних мас) у надрах.

Ударні та вибухові явища спричинюють деформації при падінні на поверхню Землі метеоритів і експлозивних та їм подібних виверженнях у надрах.

Зміна температурного режиму земної кори в природних умовах приводить до збільшення або зменшення об’єму геологічних тіл. Дія температурного фактора перш за все зумовлюється звільненням теплової енергії при розпаді радіоактивних елементів, а також речовинною диференціацією Землі, флюїдно-тепловими потоками в літосфері, локальним розігрівом гірських порід при дії на них магматичних розплавів та гідротермальних розчинів. Крім того, нагрівання чи охолодження порід викликається зануренням осадових та вулканогенних товщ в область високих ізотерм, чи навпаки, підняттям цих товщ в область низьких ізотерм. Крім зазначеного, деформації у зв’язку з температурним фактором ініціюються остиганням магматичних тіл.

Фазові переходи зумовлюють деформації шляхом зміни об’єму при плавленні порід та кристалізації розплавів, а також при мінеральних перетвореннях (фазових переходах) у твердій фазі при метаморфізмі. Класичним прикладом найбільш суттєвої зміни об’єму у твердій фазі є перехід базальтоїдів з густиною 3,2-3,3 г/см3 в еклогіти з густиною 4,2 г/см3.

Діагенезис на всіх стадіях супроводжується зменшенням пористості та ущільненням осадових порід, що, у свою чергу, приводить до зменшення об’єму, а отже, і деформації пластів, відповідних цим породам шарів.

Гідратація та дегідратація також приводять до збільшення або зменшення об’єму порід. Подібні зміни, наприклад, виникають при переході ангідриту в гіпс чи навпаки, а також при водонасиченні чи збезводненні глинистих мінералів та складених цими мінералами порід.

Білет № 20

1. - 60%

2. - характеру простор. розм.

3. - метаморфічна

4. - артезіанські

5. - водотривкі

6. - абразія

7. - зандри

8. - карст

9. - III категорія(складна)

10. - <30

Теоретична частина.