3. Загальна характеристика навіювання і його роль в педагогічному процесі. Види навіювання і форми їх використання в педагогічній практиці

Для класифікації видів навіювання найбільш часто використовуються наступні підстави:

1.В залежності від джерела навіюваного впливу розрізняють:

а) навіювання – дія, виконувана іншою людиною;

б) самонавіювання – об’єкт навіювання співпадає з його

в) суб’єктом.

2. В залежності від стану суб’єкта навіювання розрізняють:

а) навіювання в стані неспання (бодрствования);

б) навіювання в стані природнього сну;

в) навіювання в гіпнотичному стані.

3. В залежності від наявності чи відсутності у навіюваного мети впливу і усвідомлюваного, залучення зусиль для її досягнення розрізняють:

а) зумисне;

б) не зумисне навіювання.

4. За результатами навіюваний вплив розрізняють:

а) позитивним (результатом яких виступає формування позитивних психологічних якостей /звичок,інтересів, поглядів, відносин/);

б) негативним ( свідомо чи несвідомо людині прищеплюються негативні психологічні якості, властивості і стани занижена самооцінка, необов’язковість і т.п.)

5. В залежності від змісту розрізняють:

а) відкрите навіювання, в якому мета навіювання прямо співпадає з його формою: той, хто навіює прямо спонукає навіюваного до певних дій, або відмови від них ( “Ти завжди будеш учити уроки”);

б) закрите ( опосередковане) навіювання, в якому мета впливу “замаскована”: прямо не говориться, що саме навіюється, а часто міститься лише натяк на бажану дію чи вчинок.

Форми педагогічного навіювання та умови їх ефективності.

1. Спеціальне відкрите навіювання ( або пряме навіювання) здійснюється за допомогою таких форм: команди, накази, переконуючі настанови.

Умовно всі накази і команди, що використовуються в навчально – виховній практиці поділяють на:

– Попередні або мобілізуючі“Увага! Приготуватися!”), завдання яких – автоматична, миттєва мобілізація до будь – якої дії.

– Виконавчі (“Рівняйсь! Струнко! Вперед! Стій!”), більшість з яких – так названі стройові команди.

– Заборонні ( “Відставити!”), що покликані гальмувати ті чи інші дії.

– Дії за зразком ( “Робіть, як я!”, “Повторювати за Івановим!”), які орієнтують учнів на точне копіювання тих чи інших дій.

2. Непряме навіювання подається у вигляді розкриття якогось зовнішньо нейтрального по відношенню до подій, що відбуваються, факту або опису будь-якого випадку.

Форми непрямого навіювання:

– натяк (учневі, який ухиляється від роботи вчитель стурбовано говорить: “Ти випадково не втомився?”);

– навіюване непряме схвалення (“Мені здається, що найбільш точно характер персонажів переданий у творі Тетяни”)»

– навіюваний непрямий осуд.

Педагогічна техніка різних видів навіювання

Звертаючи до навіювання як методу педагогічного впливу, кожен учитель повинний чітко визначити, а чи є у нього арсенал засобів, необхідних для його ефективного здійснення? При відсутності належної техніки спроби вчителя здійснити навіювання будуть явно не результативними чи, що ще гірше, викликатимуть сміх в учнів. Спостереження за роботою молодих учителів показало, що багато хто з них не володіють мімікою і жестами, мають убогий арсенал виразних засобів, монотонний голос. Розмова з учнями найчастіше будується на повчаннях.

Часто ефективність впливу навіювання, залежить і від таких «дріб'язків», як постановка голосу, погляд, рух. Так, при проведенні навіювання, жест і міміка повинні підкріплювати зміст словесного впливу і його інтонацію, а не суперечити їм. Наприклад, учитель, бажаючи підбадьорити боязкого учня, говорить, не дивлячись на нього: «Я упевнений, що сьогодні ти добре відповіси!» Ефективність такого навіювання буде значно нижче необхідного.

Практичне застосування впливів навіювання, повинно базуватися на таких якостях, як керування емоціями, уміння підібрати точну форму для вираження своїх чи почуттів для виконання відповідної педагогічної задачі.

На жаль, часто навіть вчителі з великим стажем вважають ці компоненти педагогічної діяльності неактуальними. Намагаючись убогими педагогічними засобами домогтися високих успіхів, вони свідомо приречені на невдачу, але найчастіше пояснюють причини своїх поразок негативними якостями дітей.

Не завжди ефективним виявляється і самонавіювання, і часто саме в силу того, що при його реалізації не були враховані деякі технічні моменти. У визначеному технічному оснащенні недостатнє і застосування активних методів навчання на тлі м'язової релаксації. Учитель, що звертається до цієї форми роботи, повинен не тільки опанувати теорію проведення подібних занять, але і ретельно відпрацювати техніку їхнього виконання.

Однією з необхідних умов ефективного навіювання є особлива якість психіки людини, на яку здійснюється вплив — сугестивність. Під сугестивністю розуміється здатність людини змінювати своє поводження за вимогою іншої людини чи групи людей, не спираючись при цьому на логіку чи свідомі мотиви, тобто беззаперечна підпорядкованість вимогам інших людей. Причому людина, що виконує «підказану» їй дію, часто сама щиро впевнена, що вона є результатом самостійно прийнятого рішення.

Сугестивність — нормальна властивість нервової системи. Однак її виразність у кожному конкретному випадку різна. Вона залежить від віку (чим молодше, тим вище), статі (найчастіше жінки швидше піддаються навіюванню), інтелекту (з підвищенням рівня освіченості сугестивність звичайно знижується), стану здоров'я (при перевтомі після захворювань сугестивність стає вище) і інших факторів. Крім того, вона значно варіює в залежності від виду навіювання й авторитетності тієї особистості, що робить навіювання.

Особливо велика залежність сугестивності від віку. Діти у віці 7—10 років настільки сприйнятливі до навіювання, що при роботі з ними часто просто немає необхідності використовувати спеціальні прийоми, що підсилюють роль слова,за допомогою якого відбувається навіювання. У початкових класах авторитет учителя безмежно великий, будь-яке його слово, розповідь, зауваження сприймаються як безсумнівна істина. З віком сугестивність як індивідуальна властивість звичайна знижується. Так, уже підлітки мають високу критичність, беруть під сумнів учора ще визнані авторитети, заперечують, здавалося б, безперечні істини.

Якщо ж високий рівень сугестивності зберігається, то це найчастіше характеризує людину з негативної сторони. У цьому випадку очікується, що в неї або недостатньо розвинене логічне мислення, або не сформовані вольові якості, або відсутні власні переконання, критерії оцінки навколишньої дійсності, своєї поведінки і способу життя.

Цікаві дані, отримані І. Е. Шварцем при дослідженні характеру творчості дітей, що відрізняються за ступенем сугестивності (на прикладі аналізу шкільних творів). Виявилося, що більшість учнів із групи тих, хто швидко піддається впливу навіювання пишуть твори, орієнтовані на просте відтворення раніше вивченого матеріалу. Мова творів найчастіше книжкова, містить багато штампів, стандартних зворотів. Відсутні власні думки і судження. У роботах школярів, які гірше піддаються навіюванню, насамперед проглядається творча індивідуальність, прослідковується власна думка, іноді суперечлива чи невірна, але незалежна, що вийшла за рамки простого репродуктивного відтворення.

Цікаво і співвідношення між ступенем сугестивності й ефективністю самонавіювання: чим більше особистість піддається впливу навіювання, тим менш результативно її звернення до самонавіювання, і, навпаки, чим у меншій мірі людина піддається навіюванню ззовні, тим вище результативність її самонавіювання.

Таким чином, на дієвість навіювання в першу чергу впливають особливості людей, що вступили у взаємодію. Однак визначеними суггестивними властивостями володіє і форма запропонованого матеріалу (особливе оформлення і подача матеріалу).

Так, вплив навіювання підсилюються засобами, які використовує вчитель в наступних випадках:

1. Конкретність виразних засобів — використання слів, зміст яких конкретний, підвищує сугестивність, а слова з абстрактним змістом зменшують її.

2. Особливості теми — чим вище ступінь абстракції при описі образа, тим менше сила його впливу, що навіюється.

3. Мовна динаміка-основні прийоми для підвищення суггестивності впливу мови — м'якість і сила голосу, використання ефекту несподіванки повідомлення.

4. Музика (особливо ритмічна) має великий вплив, що навіює. Тому ритм є основним елементом стройової підготовки в армії, важливим засобом підвищення військової дисципліни, з її допомогою формуються установки на виконання команда. Саме тому А. С. Макаренко широко застосовував музику як засіб дисциплінарного і естетичного впливу на дітей.