5. Заснування української Академії наук.

Національна академія наук України (НАНУ) — вища наукова установа України з самоврядною організацією. НАНУ об'єднує дійсних членів, членів-кореспондентів та іноземних членів, а також всіх наукових працівників, що працюють у її наукових установах, здійснюючи дослідження у галузі природничих, гуманітарних, суспільних та технічних наук. Керівні органи НАН України перебувають у Києві.

Ініціатива її заснування вийшла від Українського Наукового Товариства в Києві в квітні 1917 р., але здійснили її щойно за Української Держави (1918): на пропозицію міністра освіти та мистецтва М.Василенка створили спеціальну комісію, яка від 9 липня до 17 вересня1918 р. виробила законопроект про заснування УАН, затверджений гетьманомП.Скоропадським14 листопада1918 р. Згідно зі статутом Академія мала 3 відділи: історико-філологічний, фізико-математичний, соціально-економічний.

Видання Академії повинні були друкуватися українською мовою. Статут підкреслював загальноукр. характер УАН: її дійсні члени могли бути не тільки громадяни Укр. Держави, але й українські вчені Західної України (що тоді входила до складу Австро-Угорщини). Іноземці теж могли стати академіками, але за постановою 2/3 дійсних членів УАН.

Першими академіками були призначені (14 листопада1918 р.) історики Д.Багалій та О.Левицький, економісти М.Туган-Барановський та В.Косинський, сходознавці А.Кримський та М.Петров, лінгвіст С.Смаль-Стоцький, геологи В.Вернадський та П. Тутковський, біолог М. Кащенко, механік С. Тимошенко, правознавець Ф.Тарановський. Установче спільне зібрання 27.11.1918 обрало президентом УАН В.Вернадського, а неодмінним секретарем — А.Кримського. Офіційне відкриття УАН відбулося 14 листопада1918 р.

Гетьманський уряд виділив кошти для організації перших науково-дослідних кафедр, інститутів та ін. установ академії. У перший рік діяльності Академія складалася з трьох наукових відділів — історико-філологічного, фізико-математичного і соціальних наук, які охоплювали 3 інститути, 15 комісій і національну бібліотеку.

Згодом президентами Академії обиралися М. П. Василенко (1921—1922), О.І.Левицький (1922), В.І.Липський (1922—1928), Д. К. Заболотний (1928—1929), О. О. Богомолець (1930—1946), О. В. Палладін (1946—1962), Б.Є.Патон (з 1962 року).

6.Дайте визначення поняття «наука» та охарактеризуйте основні етапи її розвитку

Наука — форма інтелектуальноїдіяльностілюдей, скерована на отримання істиннихзнань про світ (природу, суспільство, мислення), на відкриття об'єктивнихзаконів світу і передбачення тенденцій його розвитку. етапи – 1 – др..пол.80-поч.90 рр, 2 – 1991-1993, 3-1993-2000, 4-2000-…. перші два етапи – етапи виживання науки. В Україні довгі роки система забезпечення інформацією та документальними джерелами була надзвичайно відсталою і не давала змоги організувати ефективне забезпечення вчених та спеціалістів часописами, книжковою продукцією, компактними оптичними дисками, доступом до зарубіжних баз даних. Повільними темпами переходили національні рейки філософська, історична, культурологічна науки.

Наука- це сфера дослідницької діяльності спрямована на набуття нових знань про закони природи, сусп. і мислення. Основні прояви науки: 1). Галузь діяльності (інституція). 2). Метод пізнання. 3).система накопичення знань. 4). Істотний фактор підтримання та розвитку вир-ва. 5). Чинник формування переконань і світогляду людини.

Основні етапи розвитку науки:

1. Пранаука (наука старод. Світу)

2. Середньовічна наука (періоду Відродження)

3. Класична наука (від Ньютона до Енштейна)

4. Пост класична наука (від перевороту у природознавстві поч.. 20ст.)

5. Постнеокласична (сучасна) наука.

Засновники наукових шкіл в Укр.: Антонов, Амосов, Боголюбов, Глушков, Ландау, Лєбєдєв, Корольов, Патон.