Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Модульная к.р. по Истории Украины.docx
Скачиваний:
11
Добавлен:
26.11.2018
Размер:
179.21 Кб
Скачать

14. Тимчасова міграція робочої сили України після 1991 р.

Після 1991 р. з’явився новий вид української еміграції – виїзд на роботу за кордон спеціалістів та нелегальна еміграція. Сьогодні Україна – лідер на Європейському континенті щодо кількості нелегальних емігрантів.

Гостро постала проблема захисту наших громадян з боку Міністерства іноземних справ України, а також збільшення робочих місць в Україні з метою повернення співвітчизників. Окремою проблемою є торгівля “живим товаром”.

На сьогодні за кордоном перебуває близько чотирьох із половиною мільйонів українських трудових мігрантів. Найбільше наших у Росії — 2 мільйони, потім в Італії та США — по 500 тисяч, а також у Польщі — 450 тисяч осіб. Далі в рейтингу найпривабливіших «робочих місць» йдуть Іспанія (там працюють близько 250 тисяч наших співвітчизників), Чехія (150 тис.), Португалія (75 тис.), Греція (75 тис.), Велика Британія (70 тис.), Нідерланди (40 тис.).

15. Назвіть та охарактеризуйте основні хвилі міграції українського народу

Дослідники визначають чотири хвилі переселенського руху в історії української еміграції.

Перша хвиля починається з останньої чверті ХІХ століття і триває до початку Першої світової війни. Ця масова трудова еміграція доСША розпочалася у 1877 році, до Бразилії — у 1880-ті роки, у Канаду — з 1891 року, до Російського Сибіру — після революції1905—1907 рр. Виїздили й до Аргентини, Австралії, Нової Зеландії, на Гавайські острови.

Друга хвиля еміграції українців охоплювала період між Першою і Другою світовими війнами у ХХ столітті і була зумовлена поєднанням соціально-економічних та політичних причин. Емігрували в основному ті українці, які зі зброєю в руках боролися протирадянської влади, підтримували Центральну Раду, Директорію, Гетьманат. Це були великі і середні землевласники, торговці, службовці, священослужителі, інтелігенція, солдати і козаки українських військових з'єднань. Вони виїздили до Польщі, Чехословаччини, Австрії, Румунії, Болгарії, Німеччини, Франції, США і Канади.

Третя хвиля еміграції викликана головно політичними мотивами і розпочалася наприкінці Другої світової війни. Більшою мірою це репатріанти з англійської, американської, французькоїокупаційних зон. Найчисленнішими серед них були колишні військовополонені, яких сталінсько-беріївський режим вважав зрадниками. Істотну частину переміщених осіб становили люди, силоміць забрані на роботи до Німеччини. Були тут також, звичайно, і біженці, хто відверто сповідував антирадянські погляди. Більшість емігрантів цієї хвилі осіла в Канаді, США,Великобританії, Австралії, Бразилії, Аргентині, Франції.

Четверта хвиля — так звана «заробітчанська» — розпочалася у 1990-х роках. Її головні причини — економічна скрута перехідного періоду в Україні. Деякі дослідники наголошують на умисному створенні безробіття, головним чином — у Західній Україні. В результаті цього на тимчасову роботу в країни Європи, Америки і у Росію виїхало близько 7—8 млн. людей. Частина з них, ймовірно, вже не повернеться в Україну.