Функції грошей

Гроші, обслуговуючи рух вартості в процесі суспільного відтворення, здатні набувати різноманітних форм і виконувати чисельні види роботи. Ось чому продовжуються дискусії щодо тлумачення окремих видів функції та їх кількості. Приміром, ряд відомих економістів схиляються до думки, що гроші виконують лише три функції: засобу обігу, засобу збереження вартості і як одиниці рахунку. Представники класичної економічної теорії визнавали наявність п’яти функцій грошей: міри вартості, засобу обігу. Засобу платежу, засобу нагромадження вартості і світових грошей. Ця концепція була панівною в системній економічній теорії. Вона дозволяє розглядати гроші як історичну категорію, яка не може бути статичною.

Особливості розвитку суспільно виробництва й ринкових відносин формують певну сукупність функцій грошей та їх взаємодію, визначають, які функції змінюються і відмирають, а які з’являються. На підставі цього перевагу слід надавати концепції п’яти грошових функцій: міри вартості, нагромадження, засіб платежу, світові, гроші, гроші як засіб обігу.

Роль грошей як міри вартості полягає у їх здатності вимірювати вартість товарів та їх цін, що робить усі товари спів мірними. Як засіб обміну вони використову-ються для купівлі товарів і послуг. У функції нагромадження гроші використову-ються як актив, що після продажу товарів зберігає купівельну силу на майбутнє. Як засіб платежу гроші функціонують в системі боргових платежів у формі кредитних грошей – векселів, банкнот; і реальних грошей – золота, монет, паперових грошей. Як світові, гроші використовуються у міжнародних розрахунках.

Функції грошей

Скарбонагромад

ження

Внутрішній обіг грошей

Міжнародний грошовий обіг

Гроші як засіб платежу

Гроші як скарб і нагромадження

Гроші як засіб обігу

Гроші як міра вартості

Міжнародні гроші як засіб платежу і купівлі

Першою і найважливішою є функція міри вартості. Вона означає здатність грошей вимірювати вартість усіх товарів і виступати посередником у визначені ціни, забезпечувати еквівалентність обміну, робити товари спів мірними. Але товари стають спів мірними між собою за допомогою грошей тому, що як і повноцінні гроші мають однакову основу – абстрактну суспільно-необхідну працю. Тому грошовий вираз вартості товару – ціна – є лише ідеальною формою вартості. А самі гроші ціни не мають. Їх вартість визначається купівельною силою, що знаходить свій вираз у абсолютній кількості товарів, які можна придбати за дану грошову одиницю.

Т

В =

М

Вивчаючи функцію грошей як міри вартості, необхідно висвітлювати новітні поняття сучасного масштабу цін, в основі якого нині лежить не вагова цінність грошового металу, а певна частка товарної вартості, пропорційно якій здійснюється вимірювання вартості кожного товару.

Мірою вартості в Україні діє гривня. Гроші у даній функції однорідні. За часів колишнього офіційного закріплення визначеної вагової кількості золота величина вартості долара, фунта стерлінга, франка, марки й інших грошових одиниць відповідала затратам суспільної праці на видобування відповідної вагової кількості золота. Це дозволяло ідеально вимірювати будь-яку кількість суспільної праці в товарах та виражати її в ціні. За допомогою законодавчо закріпленого масштабу цін ваговий вимір вмісту грошей став непотрібним.

Оскільки гроші одночасно є загальним еквівалентом обміну товарів, то функція засобу обігу невіддільна від міри вартості.

Адже визначення вартості товару зумовлює настання стадії перетворення товару у реальні гроші шляхом його продажу (Т – Г) і наступного перетворення грошей у товар (Г – Т). У цьому процесі обміну гроші виконують роль посередника: Т – Г – Т. Як посередники гроші доводять товари до споживачів, а самі залишаються у сфері обігу, слугуючи наступним операціям обміну.

Як бачимо, у функції обміну гроші виникають мимохідь, бо метою продавця є не гроші, а інший товар. Ось чому функцію обігу можуть виконувати не лише повноцінні товари, а й знаки вартості: паперові кредитні гроші, розмінна монета. Для продавця байдуже, чи мають вартість отриманні гроші. Важливішим стає їх визнання суспільством, чи можна їх використати як купівельний засіб.

Особливості функції грошей як засобу обігу необхідно пов’язати з перевагами товарообміну за допомогою грошей над бартерними операціями та звернути увагу на необхідність участі в обміні не ідеальних, а реальних грошей. Важливою тут є також кількість грошей, що виконує функцію засобу обігу та ті наслідки для економіки, якщо гроші не можуть нормально виконувати функцію засобу обігу. В процесі обміну товарів гроші виконують такі дії:

1. посередницьку, за допомогою якої товари доставляються від виробників споживачам;

2. об’єднуючу, в процесі якої всі акти обміну об’єднуються в процес реалізації товарів та їх цін;

3. засобу загальною купівельною спроможності. В руках їх власників гроші творять гнучкий інструмент вибору типів і кількості товарів та послуг, часу й місця купівлі та засобів обігу.

Крім грошей, загальною споживчою вартістю володіє також золото. Воно в обігу спочатку функціонувало як зливки і тільки з плином часу й розвитку обміну набуло монетної форми. Але золоті монети в обігу швидко фізично зношувались і втрачали свою вартість. З метою отримання доходу їх часто підробляли, що творило невідповідність між номінальною і реальною вартістю золотих монет й перетворило їх у знаки вартості.

З часом формування вексельного обігу й невідповідність між номінальною та реальною вартістю золотих монет зробила можливою заміну металевих грошей паперовими, які запускалися в обіг державою за встановленим курсом. Паперові гроші стали не тільки засобом обігу, а й способом державних платежів у рахунок боргів, платіжним засобом, що емітується державою для отримання доходів з метою поповнення державної казни. Отже:

1. паперові гроші замінили золото у функції засобу обігу, діють лише як знаки вартості товарів, тому самі не можуть бути товаром;

2. бартер означає прямий обмін однієї речі на іншу без грошової оплати. Тобто застосовується форма обігу Т – Т. В бартерних операціях такого типу пропорції обміну визначаються наближено самими учасниками угод, що фіксуються в договорі. Відродження бартеру в Україні сталося в умовах високої інфляції, коли втрати в ході реалізації бартерних операції були меншими, ніж затрати використання готівкових коштів та їх зберігання в умовах перманентного знецінення грошей. Водночас бартер може використовуватися і в нормальних економічних умовах, приміром, для додаткових виплат коштів фірми своїм співробітникам у формі медичного страхування, страхування пенсій, надання скидок у купівлі товарів у своїх магазинах тощо;

3. в Україні засобом обміну і купівлі товарів використовуються монети і банкноти – гривні усіх номіналів.

Тобто грошова маса формується на засадах кредиту. При цьому гроші діють одночасно і купівельним засобом і засобом платежу. Якщо ж у формулі Т – Г – Т настає розрив, то гроші виконують функцію платежу. Це трапляється тоді, коли продаж товару може бути відокремленим в часі від отримання грошей. У таких угодах гроші безпосередньо не протистоять товарам, а надходять в обіг лише через визначений договором час. У визначення ціни вони функціонують ідеально як міра вартості, але не виконують функцію засобу обігу. Це можна зобразити так: