1.3. Аналіз державної заборгованості України

Сьогодні в системі управління державним боргом України спостерігається збільшення обсягів боргових інструментів, зростає кількість активних операцій з державним боргом.

Досить важливим є саме статистична оцінка показників державного боргу України в системі державних фінансів. Це потребує узгодження показників державного боргу України у порівнянні з міжнародними стандартами; визначення впливу економічної кризи на політику держави - боржника.

Борговий метод покриття дефіциту бюджету в Україні почав використовуватись з 1995 року. До цього часу бюджетний дефіцит фінансувався за рахунок емісійних коштів НБУ, що призвело до розбалансування економіки та гіперінфляції. Поступово боргова політика України ставала все більш виваженою, спрямованою на недопущення безконтрольного зростання державного боргу [11, c.24-26].

Втім, за даними Міністерства фінансів України, рівень державного боргу України на сьогодні є критичним. Згідно з міжнародними стандартами критичними вважаються боргові зобов'язання держави, які перевищують 60 % від ВВП. На 31.05.2011 р. борг держави становив 59,5 % ВВП. Зокрема, зовнішній борг складає 33 % (це без гарантованого державою боргу) [18,c.356-372].

Як бачимо з вищезазначеного, в Україні зберігається тенденція переважання зовнішнього над внутрішнім боргом. Як свідчать дані Міністерства фінансів України, з 2007 року різко зросла державна заборгованість (рис.1.3).

Державний борг за 2008 рік, що ознаменувався економічною світовою кризою, зріс на 100 млрд. грн., або більш ніж в 2 рази. Причому державний борг збільшується по усіх напрямах: зростає як зовнішня, так і внутрішня його складова, а також об'єми державних гарантій. Якщо на 2008 рік державні зобов’язання складали 189,41 млрд. грн., з них 142,74 млрд. грн. припадало на зовнішню заборгованість, а 46,67 млрд. грн. – на внутрішню заборгованість, то уже в 2010 р. державний борг дорівнював 432,24 млрд. грн., з них 276,75 млрд. грн. – зовнішній борг, а 155,49 млрд. грн. – внутрішній борг. У 2008р. співвідношення зовнішнього до внутрішнього боргу було 3:1, натомість у 2010р. – 16:9. Тобто збільшилася кількість внутрішніх боргових інструментів.

Рис.1.3 Динаміка і структура державного боргу України

Джерело: Складено за даними Міністерства Фінансів України [23].

Станом на ІІ квартал 2011 року кожна українська сім'я винна 10085 грн. за державними зобов'язаннями.

Слід зазначити, що основною причиною збільшення обсягу державного зовнішнього боргу, вираженого у національній валюті, та, відповідно, загального обсягу державного боргу, є підвищення курсу іноземної валюти відносно національної валюти. Але якщо порівнювати поточне використання зовнішніх кредитів у 2004-2007рр., коли боргові кошти лише споживалися, із сьогоденням, то слід відзначити, що основними напрямами використання залучених зовнішніх коштів в Україні є стабілізація грошово-кредитної системи (позики МВФ), розвиток пріоритетних галузей економіки та стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу [1,с.31].

Це дає підстави сподіватись, що заходи, розроблені на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 р. про середньострокову стратегію управління державним боргом на 2011–2013 роки та подальшу перспективу дозволять упродовж наступних 10 років істотно скоротити боргове навантаження (рис. 1.4). Низхідна лінія тренду показує зменшення обсягів обслуговування державного боргу до 2020 року.

Рис.1.4 Погашення основної суми державного боргу з 2010 до 2020 рр.

Джерело. Дані Міністерства Фінансів України [23].

З метою згладження навантаження та уникнення ризику рефінансування (який може мати місце у разі запозичень зі строками погашення у інші роки) доцільним є здійснення державних запозичень відповідним обсягом з терміном погашення у вказаних роках.

У міжнародній практиці головними критеріями для оцінки боргової сталості є співвідношення зовнішнього державного боргу і обсягу ресурсів, якими володіє країна – позичальник (тобто обсягу ВВП); співвідношення зовнішнього державного боргу і експорту товарів і послуг. Ці показники відображають спроможність держави розрахуватися з кредиторами, а також рівень зовнішньої фінансової безпеки. Ряд емпіричних досліджень свідчать, що при нагромадженні зовнішнього боргу понад 30-35 % ВВП вплив цих операцій на економічне зростання стає негативним [5,c.37-39].

Аналізуючи зовнішні запозичення України станом на 01.01.2010 р. порівняно до 2007 р., ми робимо висновки, що заборгованість зросла майже вдвічі (рис. 1.5), а частка зовнішнього боргу у ВВП за цей же період збільшилася майже у 3 рази (з 9,7% до 25,28%). Як свідчать офіційні дані, намітилась тенденція різкого відставання темпів зростання ВВП за І півріччя 2011 від темпів нарощення зовнішнього боргу України. Така ситуація підтверджує низьку платоспроможність держави перед зовнішніми кредиторами через недостатність фінансових ресурсів для обслуговування запозичень.

Рис.1.5 Динаміка ВВП та зовнішнього боргу за 2004 – 2009 рр..

Джерело. Складено за даними Міністерства Фінансів України та Державного комітету статистики [22], [21].

Дані І півріччя 2011 року показують реальну фінансову загрозу для держави, оскільки частка зовнішнього державного боргу у ВВП становить 50,7% (табл.1.1). Очевидно, що до такого явища призвела економічна криза. Порівнюючи показники 2007 та 2011 рр., ми може дійти до висновку, що різниця в 41 % відношення зовнішнього боргу до ВВП дійсно спричинена світовою кризою.

Таблиця 1.1