- •Тема 1. Соціологія – наука про суспільство
- •Поняття соціології.
- •Предмет та об’єкт соціології
- •Структура соціології. Функції соціології.
- •Поняття соціології.
- •Предмет та об’єкт соціології
- •3.Структура соціології. Функції соціології.
- •Охоронна
- •Методи соціології.
- •Тема 2. Соціологічні закони і категорії
- •Соціальні закони, їх класифікація.
- •Тема 3. Становлення та розвиток теоретичної соціології.
- •Особливість протосоціологічного знання, його основні форми.
- •Платон та Аристотель як попередники соціологічної науки.
- •Розвиток соціальної думки в період середньовіччя.
- •Передумови появи соціології як самостійної науки.
- •Основні етапи становлення і розвитку соціології як науки.
- •О.Конт – засновник соціології. Обґрунтування о.Контом необхідності науки про суспільство.
- •Методологічні основи та спрямованість позитивістської соціології о. Конта.
- •Еволюціоністська соціологія г.Спенсера.
- •Розвиток соціології е.Дюркгеймом.
- •Розуміюча соціологія м.Вебера.
- •Основні напрямки сучасної соціології.
- •Витоки української соціології, їх характерні риси.
- •Особливості і зміст основних етапів становлення соціології в Україні.
- •Соціально-філософські ідеї м.Драгоманова.
- •Соціологія радянського періоду та її криза.
- •Роль м.Грушевського у розвитку соціології.
- •Проблеми розвитку сучасної української соціології.
-
Емпірична (що дає можливість отримати нові знання, підтверджувати чи спростовувати гіпотези про ймовірний перебіг подій у суспільстві, сприяти формуванню сучасної картини знань про соціальні реалії);
-
Охоронна
Просвітницька (яка описує соціальне життя загалом, інформує людей про загальні риси, розвитку суспільства, сприяючи формуванню цілісного уявлення про суспільство як соціальний феномен)
-
Методи соціології.
Кожна наука, виділяє для себе особливу область пізнання, виробляє і свій, специфічний метод дослідження, яким вона користується поряд із загальнонауковими методами, властивими й іншим наукам. Якщо визначення предмета соціології дозволяє одержати відповідь на питання, що вивчає ця наука, то характеристика її методу покликана дати загальне розуміння того, як, яким чином соціологія підходить до вивчення суспільства. Зрозуміло, що проблеми предмета і методу науки тісно взаємозалежні і переплітаються один з одним. Специфіка методу соціології визначається насамперед особливостями предмета даної науки.
Методи в соціології – це спосіб здобуття, побудови та обґрунтування соціологічних знань, сукупність прийомів, процедур, операцій емпіричного, досвідного та теоретичного пізнання соціальної реальності.
У найбільш загальному вигляді можна виділити в соціології три головні умови реалізації вимог наукової методології:
1) принцип емпіризму — використання емпіричних процедур з метою встановлення об'єктивної достовірності одержаних у дослідженнях фактів та узагальнень;
2) теоретичне обґрунтування (пояснення) одержаних результатів, які дозволяють розкрити причини, що лежали в основі емпіричних фактів, і разом з тим включити ці факти в наявну систему теоретичного знання;
3) цілісна нейтральність соціології, незалежність її від будь-яких заангажованих установ, які, за звичай, пропонують різні класи і партії в суспільстві.
МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЇ:
Загальнонаукові –
Діалектика
Синергетика
Історизм
Специфічні-
Спостереження
Опитування (усне, анкетне, інтерв’ю)
Експеримент
Моделювання
Соціометрія
Аналіз документів
Тема 2. Соціологічні закони і категорії
Сутність соціологічних категорій “соціальні відносини”, “соціальне явище”, “соціальний процес”, “соціальний закон”, їх взаємозв’язок.
Соціальні відносини — це усталена, така що історично склалася за конкретних умов місця і часу, система зв'язків між окремими людьми й соціальними спільнотами, які беруть неоднакову участь в економічному, політичному й духовному житті, мають різний соціальний стан, спосіб життя, джерела й рівні доходів та особистого споживання. Ці відносини складаються з приводу місця й ролі людей у суспільстві, способу їх життя, умов існування. Вони виявляються в результаті порівняння становища окремих індивідів, соціальних груп у соціальній структурі, через комунікаційні зв'язки між ними, тобто через взаємний обмін інформацією, оцінку власного становища порівняно зі становищем інших з метою впливу на результати їхньої діяльності, корекції поведінки та інтересів. Соціальні відносини можуть бути економічними, політичними, правовими, моральними тощо.
Соціальне явище — це будь-який вияв відносин чи взаємодії людей або навіть окрема подія чи випадок.
Узагалі хід, розвиток будь-якого явища, зміна його етапів є соціальним процесом. У соціології соціальний процес — це взаємодія людей, що визначає функціонування і зміни у людських стосунках, у становищі соціальних груп, окремих індивідів, тобто в соціальній структурі. Це може бути серія соціальних явищ, зв'язаних між собою структурними чи причинними (функціональними) залежностями, які призводять до переходу певної соціальної системи з одного стану в інший.
Соціальні процеси можуть характеризувати:
а) зміни в структурі особистості (формування установок, ціннісних орієнтацій чи мотивації поведінки);
б) взаємодію кількох індивідів (спілкування, особистісні конфлікти);
в) внутрішньо- і міжгрупову взаємодію (адаптація, згуртування, спільна праця).
Якщо такі процеси супроводжуються прогресивними зрушеннями, тобто накопиченням позитивного суспільно значущого змісту, то матиме місце соціальний розвиток, прогрес.
Результатом соціального прогресу є такі соціальні відносини, рівнодійна яких має тенденцію максимального наближення до вимог тих чи тих соціальних законів.
Соціальні закони - це вираз істотних, необхідних, систематично відновлюваних відносин, як у середині соціальних явищ та процесів, так і між ними. Відома також структура соціальних законів за ступенем їхньої дії: • загальні, що діють протягом усієї історії, їх ще називають загальносоціологічні;• специфічні, що діють на певних історичних етапах розвитку суспільства чи в певних типах суспільств. Найбільш поширеною в сучасній соціології є думка, згідно з якою виокремлюють п'ять груп законів:• закони, що констатують співіснування соціальних явищ (наприклад, якщо має місце ринкова економіка, то наявна соціальна диференціація);• закони, що встановлюють тенденції ймовірного зв'язку (приміром, упровадження інформаційних технологій вимагає структурної перебудови економіки);• закони функціональні, що встановлюють зв'язки між основними елементами соціального об'єкта (наприклад, демократичний політичний режим зумовлює політичний і економічний плюралізм);• закони, що фіксують причиновий зв'язок між соціальними явищами (наприклад, високоаномічне суспільство спричиняє тенденцію до зростання злочинності в суспільстві);• закони, котрі стверджують можливість або ймовірність зв'язків між соціальними явищами (наприклад, рівень злочинності в суспільстві є змінним і коливається разом з економічними циклами).