Інституціональна структура єевс

В інституціональній структурі ЄЕВС чільне місце посідає Європейська система центральних банків (ЄСЦБ), основними функціями якої визнано:

• виконавчу, тобто проведення грошово-кредитної політики;

• управління золотовалютними резервами країн - учасниць;

• організацію платіжних систем;

• банківський нагляд.

До складу ЄЕВС входять Європейський центральний банк (ЄЦБ) та 11 національних центральних банків (НЦБ) країн -учасниць. Вищим керівним органом ЄСЦБ є Керівна рада, яку очолюють Президент і віце-президент. До складу Керівної ради входять 6 членів Виконавчої ради, включаючи президента і віце-президента, та 11 голів центральних банків країн-учасниць. Центральні банки інших чотирьох країн ЄС є копійованими членами ЄСЦБ і мають право дорадчого голосу.

ЄСЦБ є незалежним інституціональним елементом ЄЕВС і про­вадить незалежну грошово-кредитну політику, основні напрямки якої розробляє ЄЦБ, а центральні банки країн-учасниць є відповідальними за її дотриманням.

Найважливіша ціль грошово-кредитної політики ЄСЦБ - це забезпечення стабільності внутрішніх цін у середньостроковому періоді. Цей показник визначається як темп приросту гармонізованого індексу споживчих цін, який не перевищує 2% від аналогічного періоду попереднього року. Цінова стабільність у ЄЕВС має спира­тися на моніторинг, аналіз і прогнозування динаміки цін, визначення факторів ризику дестабілізації цін. Аналітичну базу для цього стано­вить динаміка інших макроекономічних показників: середньої заро­бітної плати, валютних курсів, курсів цінних паперів. Функцією ЄЦБ у цьому аспекті є встановлення та оголошення цільових параметрів грошового агрегату МЗ.

Офіційні резерви єевс

Офіційні золотовалютні резерви ЄЕВС - найбільші у світі. Їх частка становить 16% світових резервів проти 14% Японії та 4% США¹. Частка євро у світових золотовалютних резервах зменшилася порівняно із сукупною питомою вагою заміщених національних валют країн-учасниць (включаючи ЕКЮ), але посідає друге місце після частки долара США². Це пояснюється реструктуруванням резервів країн ЄЕВС.

Історія Європейського валютного союзу - Механізм валютних курсів, план Делора, Маастрихтський договір - висвітлює здобутки і втрати, пов'язані з валютними системами різних типів. Механізм ва­лютних курсів започатковано як систему регулювання обмінних курсів, де запроваджено зони гнучкого встановлення цільових параметрів (таргетирування від англ. target). Перебудови курсових співвідношень запобігали нестійкості реальних обмінних курсів і пов'язаним з ними змінам конкурентоспроможності і контролю капіталу, забезпечуючи таким чином певний захист проти спекулятивних атак. Однак впродовж 1980-х років ЄВС стала менш гнучкою. Було знято контроль руху капіталів, і перебудови відбувалися рідше. Ціною таких змін виявилися розходження щодо напрямку валютно-курсової політики на початку 1990-х років. У результаті система перейшла до такого типу регулювання валютних курсів, який можна визначити як розширення зон таргетирування.

Основні терміни та поняття

валютнокурсовий союз, повна фінансова інтеграція, валютна зона, оптимальна валютна зона, гармонізація, координація політики, кон­вергенція економіки, показник (індикатор) дивергенції, центральний курс валют, ЕКЮ, "валютна змія", концепція градуалізму, концепція паралелізму, критерії конвергенції, євро.