Характер Поняття характеру

Характер – сукупність стійких індивідуальних властивостей особистості, що визначають типовий спосіб її поведінки в різних умовах і ситуаціях.

В характері окремої людини необхідно вбачати певну єдність усталених і динамічних властивостей. Основа характеру, його стрижень складається поступово, укріплюється в процесі життя та становиться типовим для людини, а конкретні виявлення характеру можуть видозмінюватися залежно від ситуації, в якій знаходиться людина, під впливом оточуючих.

Характер є соціально обумовленим, формується в процесі виховання та навчання. Становлення характеру відбувається через активну взаємодію особистості з оточенням.

Фізіологічною основою характеру є:

• з одного боку, тип ВНД,

• з іншого боку, – динамічний стереотип – система тимчасових зв’язків, що виникають внаслідок зовнішніх впливів (життєвих вражень).

Необхідно відзначити наявність тісного взаємозв’язку між характером і темпераментом. В темпераменті особистість розкривається з боку своїх динамічних та емоційних виявлень, а характер відображає зміст стосунків людини зі світом. Характер глибоко впливає на темперамент, підпорядковуючи емоційну збудливість спрямованості і волі особистості, змістовій стороні її поведінки.

Як вже зазначалось, характер формується в процесі активних стосунків особистості зі світом. Умовно це можна відобразити таким чином: вчинок - результат – оцінка результату. Окремі вчинки особистості (дії, наповнені певним сенсом) закріплюються у звичку, стають постійними та визначають її характер в подальшому. Отже, фундаментом характеру людини виступає система звичних дій та вчинків. Східна мудрість говорить: «Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю».

Характер детермінується суспільним буттям особистості, засвоєнням соціального досвіду, що породжує типові риси характеру, які визначаються загальними обставинами життєвого шляху людини в конкретно-історичних умовах. В єдності із соціально-типовим у характері виступає його індивідуальна своєрідність, що породжується різноманітними неповторними ситуаціями, в яких відбувається соціалізація особистості, її виховання. Таким чином, не дивлячись на різноманітність індивідуальних проявів у характерах різних людей, психологи структурують характер виходячи з його типових рис.

Структура характеру

Структура характеру – цілісна організаціях, яку утворюють окремі і в той же час взаємопов’язані і взаємозалежні властивості (компоненти) характеру.

В структурі розвинутого, тобто такого, який вже склався характеру умовно можна виділити дві його сторони: зміст і форму.

Зміст характеру є типовим і утворюється сукупністю певних рис.
Риси характеру – ті суттєві властивості особистості людини, які систематично виявляються в різних видах її діяльності і за якими можна визначити і передбачити її можливі вчинки в різних ситуаціях.
Риси, які виражають спрямованість особистості	Стійкі потреби , установки, ідеали, переконання.
Риси, які виражають систему ставлень особистості до різних аспектів оточуючої дійсності	риси, що характеризують ставлення людини до інших людей, до суспільства (комунікабельність, чуйність, повага до інших людей, або протилежні їм риси – замкненість, грубість, індивідуалізм); риси, що характеризують ставлення людини до праці (працелюбність, здатність до творчості, сумлінність, відповідальне ставлення до справи, ініціативність, наполегливість або протилежні їм риси – лінощі, безвідповідальність, пасивність); риси, що характеризують ставлення людини до самого себе (гідність, самокритичність, скромність або протилежні їм риси – нахабність, пихатість, егоїзм); риси, що характеризують ставлення людини до речей (акуратність, охайність або протилежні їм риси).
Риси, які виражають усвідомленість, організованість та інтенсивність переживання діяльності	інтелектуальні риси характеру (усвідомленість діяльності) – сформовані властивості розуму (глибина мислення, самостійність, гнучкість, швидкість, критичність, логічність мислення); вольові риси характеру (організованість діяльності) – вміння та готовність свідомо регулювати діяльність, що пов’язані з подоланням перешкод і труднощів, вміння та готовність спрямовувати поведінку відповідно до конкретних цілей; емоційні риси характеру (інтенсивність переживання діяльності) – показник збудливості, властиве особистості стійке емоційне ставлення до дійсності, переважаючий настрій.
Форма характеру є індивідуально своєрідним способом реалізації його змісту в діяльності та поведінці і знаходить відображення у відповідному симптомокомплексі – системі взаємопов’язаних рис характеру. Взаємопов’язуються такі риси, що зумовлені одним і тим самим ставленням особистості до певного аспекту дійсності: до інших, до себе, до праці, до речей. Таке ставлення є стрижнем навколо якого групуються специфічні інтелектуальні, вольові та емоційні риси характеру, а також риси, що відображають спрямованість особистості.